Дата документу 24.11.2021 Справа №
ЄУ № 318/503/20 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/1071/21 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області,
розглянула 24 листопада 2021 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого з доповненнями ОСОБА_9 та апеляційною скаргою його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року відносно
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сватово Сватівського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 України.
Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:
ОСОБА_9 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у житло, 12 січня 2020 року, приблизно о 21.00 годині, прибув до квартири АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , шляхом зламу вхідних дверей, проник до приміщення вищезазначеної квартири, де здійснив напад на ОСОБА_8 , поваливши останнього на підлогу та направивши до голови саморобний предмет, який потерпілий, сприймав як обріз мисливської рушниці і реальну загрозу своєму життю і здоров'ю, зажадав негайно передати йому грошові кошти, які знаходилися в квартирі.
Придушивши своїми діями волю потерпілого до опору, ОСОБА_9 , під погрозою застосування насилля небезпечного для життя чи здоров'я, заволодів наступним майном потерпілого: грошовими коштами в сумі 4000 гривень; ноутбуком марки «НР», в корпусі чорного кольору, вартістю 8800 гривень; чоловічою курткою, синього кольору, 54 розміру, вартістю 720 гривень, чоловічою курткою сірого кольору, вартістю 1000 гривень; чоловічою куркою коричневого кольору, вартістю 400 гривень. Після чого, з місця події зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 14 920 гривень.
Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року:
ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 9-ти (дев'яти) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у вигляді 10-ти (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності.
Початок строку покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з дня набрання вироку законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою ухвалено залишити без змін до набрання законної сили вироку суду.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_9 строк його попереднього ув'язнення з 13 січня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_8 відшкодування майнової шкоди у розмірі 4620 грн., моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., а всього - 54 620 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять) грн.
В іншій частині позову у задоволенні відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз у розмірі 1256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 08 коп.
Скасовано арешт, накладений:
- ухвалою слідчого судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року (т. 2 а.п. 41) на налобний ліхтарик (об'єкт №1); змив на марлевий тампон та контрольний марлевий тампон (об'єкт №2); змив на марлевий тампон та контрольний марлевий тампон (об'єкт №3); виріз полімерної придверної доріжки зі слідами нашарування РБК (об'єкт №4); металевий предмет обмотаний липкою стрічкою у центральній частині (об'єкт №5); запальничку полімерну чорного кольору (об'єкт №6); ноутбук «НР» з зарядним пристроєм (об'єкт №7); сокиру (об'єкт №8);
- ухвалою слідчого судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року (т. 2 а.п. 47) на куртку чоловічу, синього кольору; куртку чоловічу коричневого кольору; кофту чоловічу; дві пари рукавиць;
- ухвалою слідчого судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 січня 2020 року (т. 2 а.п. 66) на грошові кошти в сумі 1500 (тисяча п'ятсот) гривень, у кількості 3 купюри, номіналом 500 гривень: серії ВЕ 9595990, ВА 9769550, ЗД 2582071;
- ухвалою слідчого судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року (т. 2 а.п. 92) на светр червоного кольору; джинсові штани з плямами РБК; кросівки з білою підошвою, з нашаруванням РБК.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_9 не погоджується з оскаржуваним вироком, оскільки суд розглянув докази його вини не об'єктивно, односторонньо та з обвинувальним ухилом, у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані невірно. Вважає, що суд поклав в основу вироку недопустимі та недостовірні докази. Суд необґрунтовано та безпідставно відхилив його показання.
Покази потерпілого щодо наявності у нього предмету, схожого на обріз мисливської рушниці, не підтверджуються доказами, а тому ставлять під сумнів достовірність його показань. Звертає увагу, що вказаний предмет був знайдений вдома у потерпілого під час огляду місця події та під час подальших слідчих дій не було доведено, що він користувався цим предметом. Вважає предмет, схожий на обріз мисливської рушниці, власністю потерпілого. Фактично в основу доведеності його вини за ч. 3 ст. 187 КК України суд поклав лише показання потерпілого.
Вказує, що не було проведено експертизи з предметом, схожим на обріз мисливської рушниці, для виявлення на ньому його відбитків пальців.
Також в матеріалах провадження відсутня постанова про визнання предмету, схожого на обріз мисливської рушниці, речовим доказом у кримінальному провадженні.
В реєстрі матеріалів досудового розслідування в графі вилучені предмети, документи та місце їх знаходження не зазначено предмету, схожого на обріз мисливської рушниці.
Суд не перевірив його доводи щодо проникнення в помешкання потерпілого без зламу дверей, оскільки не було проведено відповідних експертиз для уточнення механізму пошкодження дверей (ззовні чи зсередини).
Вказує, що він не брав ноутбук потерпілого, що підтверджується експертизою, в якій міститься висновок про відсутність слідів папілярних узорів. Згідно протоколу місця події ноутбук виявлений не у нього.
Також зазначає, що не брав у потерпілого гроші у сумі 4000 грн. Знайдені та вилучені у сумці свідка ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 1500 грн. належать свідку., що підтверджується її показаннями, наданими в судовому засіданні, та в протоколах її допиту під час досудового розслідування. Вказані грошові кошти незаконно були вилучені у свідка та визнані майном потерпілого, а також незаконно використані як докази.
Суд не з'ясував у свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що у обвинуваченого були гроші, в яких саме купюрах вони були. Звертає увагу, що під час затримання у нього не було вилучено грошей, оскільки він витратив свої кошти на послуги таксі та в лікарні.
Експертиза не містить конкретного механізму нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Натомість, показання обвинуваченого про те, що він отримав удар від ОСОБА_8 сокирою по голові, після чого злякався за своє життя, відштовхнув потерпілого та вибіг з його помешкання, вибивши двері, та коли вибігав згріб в охапку декілька курток та часи потерпілого, підтверджуються показами самого потерпілого про те, що він наніс удар по голові сокирою, фактом пошкодження дверей, фактом вилучення курток в автомобілі свідка ОСОБА_11 , його показами та показами всіх свідків, які бачили на його обличчі та голові кров та рубану рану, висновком експерта № 12.
Просить скасувати вирок суду, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на за ч. 3 ст. 186 КК України та ухвалити новий вирок в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23.11.2018 року.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись з оскаржуваним вироком щодо визнання винним обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає, що суд не взяв до уваги ті факти, які надавав обвинувачений, суд односторонньо розглянув справу, спираючись лише на показання потерпілого та свідків.
Матеріали провадження не містять доказів про те, що обвинувачений прийшов додому потерпілого з обрізом.
Відсутні сліди розпиття спиртних напоїв в помешканні потерпілого.
Немає ніяких свідчень про гроші, які були викрадені у потерпілого, і що ці гроші були раніше у ОСОБА_8 .
Куртки обвинувачений взяв у потерпілого для того, щоб доїхати до лікарні, тому що у нього була розбита голова. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_9 сам є потерпілим у цій справі.
Вважає, що в діях ОСОБА_9 немає складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_8 обвинувачений не визнає повністю.
Просить скасувати вирок суду та направити справу на новий розгляд в іншому складі суддів.
В запереченнях на апеляційні скарги потерпілий ОСОБА_8 просить апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_9 був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду через адміністрацію ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)». Заяв чи клопотань від обвинуваченого про особисту участь в судовому засіданні на адресу апеляційного суду не надходило. Враховуючи дані обставини та з урахуванням відсутності питань, які б погіршували правове становище обвинуваченого, апеляційний суд, з урахуванням відсутності заперечень захисника, а також відповідно до положень ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України проводить апеляційний розгляд без участі обвинуваченого ОСОБА_9 .
Позиції учасників судового провадження.
Захисник у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу свого підзахисного.
Потерпілий в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Вимога обвинуваченого про перекваліфікацію його дій не узгоджується з обставинами кримінального провадження. Зазначив, що він раніше здійснював захист обвинуваченого та до останнього двічі застосовувались положення ст. 75 КК України. Обвинувачений є наркоманом, який раніше вісім разів судимий. Наявні в матеріалах провадження докази є допустимими, при цьому, сторона захисту не просить повторно дослідити докази, щоб оцінити їх іншим чином. Предмет, яким обвинувачений погрожував під час нападу, був виявлений на місці події. Вважає, що протокол огляду місця події є доказом, який доводить обставини події. За його участю був проведений слідчий експеримент, під час якого він зазначав усі обставини скоєного, натомість, обвинувачений відмовився від проведення слідчого експерименту за власною участю.
Прокурор у судовому засіданні висловив заперечення вимогам та доводам апеляційних скарг, вказавши, що вирок суду є законним та обґрунтованим.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 3 ст. 187 КК України, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_9 , кримінальна відповідальність настає за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 повно всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і належності, а сукупності досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, свої висновки суд належним чином вмотивував.
Дослідивши всі фактичні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов вірного висновку про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_9 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення винним себе не визнав у повному обсязі. Пояснив, що з потерпілим знайомий з 2010 року, оскільки ОСОБА_8 проживає по сусідству, є адвокатом і вони спілкуються. Він раніше неодноразово приходив до ОСОБА_8 в гості. 12 січня 2020 року після 21:00 години, він йшов з магазину, побачив ОСОБА_8 , який запросив його додому. В будинку ОСОБА_8 пригощав його алкогольними напоями. Потім ОСОБА_8 поклав руку йому на ногу, після чого він відштовхнув ОСОБА_8 , а потерпілий безпричинно накинувся на нього та почав бити, вдарив його чимось по голові. Потім він відштовхнув ОСОБА_8 та поїхав на автомобілі таксі до лікарні, оскільки ОСОБА_8 заподіяв йому тілесні ушкодження і він потребував медичної допомоги. Він одягнув на себе дві куртки ОСОБА_8 , де був годинник останнього. Під час конфлікту він не бив потерпілого, дверей у нього вдома не ламав. За рушницю взагалі не знає, ніяких предметів у нього з собою не було. Грошей у потерпілого не брав, ноутбуком не заволодівав.
Показання обвинуваченого колегія суддів оцінює критично, як обрану стороною захисту лінію поведінки, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи.
Разом з цим, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, підтверджується сукупністю доказів, наведених судом у вироку.
В судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що працює адвокатом, обвинуваченого знає, оскільки був його захисником два рази, ОСОБА_9 отримував покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Нічого спільного, крім виконання обов'язків адвоката, з ОСОБА_9 у нього не було, вони не товаришували та в гостях один у одного не бували. 12 січня 2020 року він був вдома. Приблизно о 21:00 годині почув, що хтось ломиться в двері. Він взяв сокиру та побачив, що хтось вривається до будинку. Він вдарив ОСОБА_9 сокирою по голові, однак останній напав на нього та він впав на підлогу. Обвинувачений кинувся на нього, в руках у ОСОБА_9 був обріз мисливської рушниці. Обвинувачений почав вимагати від нього 2000 доларів США, а потім 20000 грн. Сказав, що вб'є, якщо він не дасть йому гроші, та притиснув його голову до підлоги. Потім він вимагав 10000 грн., потім 6000 грн. Він сказав, що є 4000 грн. ОСОБА_9 погодився на 4000 грн. та сказав віддати їх йому, та ще ноутбук. Гроші були купюрами по 500 грн. Також ОСОБА_9 забрав наручний годинник. Крім того, на вішалці висіло три його куртки, які ОСОБА_9 надів та з викраденим майном та грішми вийшов з приміщення його будинку. ОСОБА_9 був у стані алкогольного сп'яніння, з порожнини рота відчувався запах алкоголю. Предмет, який він сприймав як обріз мисливської рушниці, ОСОБА_9 залишив у будинку та був виявлений працівниками поліції в ході огляду місця події.
Показання потерпілого, надані ним в суді першої інстанції повністю узгоджуються з дослідженим районним судом протоколом слідчого експерименту від 26.02.2020 року з відеозаписом до нього, під час якого ОСОБА_8 розповів та на місці події показав обставини вчинення щодо нього розбійного нападу ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 56-60, 152).
Крім того показання потерпілого відповідають відомостям, відображеним у інших письмових доказах.
Так, відповідно до висновку експерта № 09 від 20 лютого 2020 року ОСОБА_8 були заподіяні садна та синці на голові, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані ушкодження могли утворитися від ударних травматичних впливів тупими предметами (предметом) з обмеженою травматичною поверхнею, якими могли бути кулаки рук, обуті ноги або інші предмети. По терміну виникнення ці ушкодження відповідають часу, вказаному оглянутим, у постанові, а також могли утворитися при обставинах та умовах, вказаним самим ОСОБА_8 (т. 1 а.п. 205-206).
Вказаний висновок експерта узгоджується з показаннями потерпілого стосовно того, що ОСОБА_9 , проникнувши до його будинку, напав на нього, від чого потерпілий впав на підлогу та отримав тілесні ушкодження.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2020 року потерпілий ОСОБА_8 на фото № 4 впізнав ОСОБА_9 , який 12 січня 2020 року, близько 21:00 год., вчинив розбійний напад відносно нього (т. 2 а.п. 52-54).
Показання потерпілого про перебування ОСОБА_9 під час вчинення розбійного нападу на нього в стані алкогольного сп'яніння підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 30 від 13 січня 2020 року та висновком експерта № 42 від 05.02.2020 року (т. 1 а.п. 174, 231-236).
Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність слідів розпиття спиртних напоїв в помешканні потерпілого також свідчить на користь показань потерпілого про те, що він не запрошував обвинуваченого до себе в гості та не пригощав його алкогольними напоями.
При цьому за висновком медичного огляду у потерпілого ОСОБА_8 не виявлено ознак алкогольного сп'яніння, що також спростовує показання обвинуваченого в частині розпиття із потерпілим спиртних напоїв за запрошенням останнього (т.2 а.с.50).
Встановлена висновком експерта № 12 від 24.02.2020 року наявність у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_8 про те, що він вдарив ОСОБА_9 по голові сокирою, коли той проник в будинок та здійснив на нього розбійний напад.
Протоколом огляду місця події від 12.01.2020 року та додатками до нього зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення - домоволодіння потерпілого ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , двері, які були пошкоджені, обстановку в кімнатах після вчинення кримінального правопорушення, сукупність слідів на місці події, розташування предметів та речей.
В ході огляду місця події виявлено предмет, який зовні схожий на саморобну зброю, сокиру та ноутбук, який знаходився на ґрунті в 10 м від хвіртки вказаного домоволодіння (т. 1 а.п. 243-248, т. 2 а.п. 2-40, 153).
Протоколом огляду предмету від 21.02.2020 року з аудіозаписом до нього зафіксовано телефонну розмову за заявою (повідомленням) ОСОБА_8 на спецлінію «102» про вчинення відносно нього за місцем його мешкання розбійного нападу ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 238-241, т. 2 а.п. 151).
За показаннями свідка ОСОБА_11 (водія таксі) в один із вечорів взимку 2020 року, приблизно о 21.00-22.00 годині, йому зателефонувала диспетчер, сказала забрати клієнта. Це був ОСОБА_9 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та зі слідами крові, він повідомив, що його побили. ОСОБА_9 був в трьох куртках, які потім вилучили поліцейські з його автомобіля. Гроші у ОСОБА_9 були. Вони поїхали до магазину «Смак», де забрали дружину ОСОБА_9 та поїхали до лікарні з метою надання медичної допомоги.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 січня 2020 року свідок ОСОБА_11 на фото № 2 впізнав ОСОБА_9 , якого він підвозив від заправки «Вог» в місті Кам'янка-Дніпровська по вул. Центральна до лікарні, на якому було одягнуто багато курток та подряпано обличчя (т. 2 а.п. 79-81).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 13 січня 2020 року, місцем огляду є ділянка місцевості біля Кам'янка-Дніпровського відділення поліції, на якій розташований автомобіль ВАЗ 21099 білого кольору, державний номер НОМЕР_1 .
Під час огляду салона автомобіля на задньому пасажирському сидінні було виявлено та вилучено куртку (чоловічу синього кольору, при перевірці кишень виявлено нічого не було), також чоловічу куртку коричневого кольору, в правій кишені якої було виявлено та вилучено дві пари перчаток. Також при перевірці з внутрішньої сторони куртки було виявлено кофту чоловічу (т. 2 а.п. 43-44).
З показань свідка ОСОБА_10 , яка є дружиною обвинуваченого, вбачається, що 12.01.2020 року за нею в магазин приїхав її чоловік на таксі, в нього були рани на обличчі над глазом. Вони поїхали в лікарню, потім прийшли поліцейські та забрали їх в поліцію. Її чоловік був в куртці, але куртка не його. В себе в сумці вона знайшла чоловічий наручний годинник, як він там опинився, не знає. Вилучили 1500 грн. купюрами по 500 грн., їх походження пояснити не може. При цьому потерпіла зазначала, що ОСОБА_9 в автомобілі рився у неї в сумці.
За протоколами огляду від 13.01.2020 року оглянуто чоловічий годинник з браслетом із металу сріблястого кольору з написом «Восток» та 3 купюри номіналом 500 грн. (т. 2 а.п. 67-69, 61-62), які були тимчасово вилучені у ОСОБА_10 (т. 2 а.п. 70-71, 63).
Відповідно до протоколу пред'явлення речей для впізнання від 26 лютого 2020 року з фототаблицею до нього потерпілий ОСОБА_8 серед пред'явлених йому годинників впізнав свій (т. 2 а.п. 72-76).
За протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 січня 2020 року свідок ОСОБА_12 на фото № 3 впізнала чоловіка на ім'я ОСОБА_13 , якому 12 січня 2020 року, близько о 21:00 год., на автозаправці викликала таксі і на обличчі якого була кров (т. 2 а.п. 82-84).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 лютого 2020 року вбачається, що свідок ОСОБА_14 на фото № 3 впізнав ОСОБА_9 , який 12 січня 2020 року в вечірній час зайшов до магазину «Смак» та у нього була на обличчі рубана рана (т. 2 а.п. 85-86).
Апеляційним судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду в суді першої інстанції докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку, і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеність його вини у вчиненні цього злочину та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
При аналізі досліджених доказів, суд не допустив порушень ст. 94 КПК України з приводу оцінки доказів.
Суд у вироку навів переконливі мотиви, з яких підстав він не приймає до уваги показання обвинуваченого про відсутність умислу на скоєння розбійного нападу на ОСОБА_8 з огляду на те, що вони спростовуються послідовними та детальними показаннями потерпілого, свідків, письмовими та речовими доказами, які узгоджуються між собою та спростовують показання обвинуваченого. З досліджених доказів беззаперечно вбачається цілеспрямованість дій обвинуваченого на вчинення розбою.
Доводи сторони захисту, що обвинувачений не застосовував до потерпілого предмет, схожий на обріз мисливської рушниці, який був знайдений на місці події, та вказаний предмет є власністю потерпілого, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який в суді першої інстанції пояснив, що ОСОБА_9 проник до його домоволодіння та накинувся на нього, тримаючи в руках предмет, який ним сприймався як обріз мисливської рушниці, та почав вимагати у нього гроші. Заволодівши його майном, обвинувачений покинув приміщення будинку, залишивши даний предмет, схожий на зброю, який був виявлений працівниками поліції під час огляду місця події.
Вказані показання потерпілого ОСОБА_8 узгоджуються з протоколом огляду предмету від 21.02.2020 року з DVD-R диском, на якому міститься аудіозапис повідомлення на спецлінію «102», де потерпілий одразу після скоєного повідомляє про вчинення відносно нього за місцем його мешкання розбійного нападу ОСОБА_9 . При цьому, потерпілий повідомив, що обвинувачений погрожував йому предметом, який він у темряві сприйняв за обріз пістолета, який випав у обвинуваченого та залишився в приміщенні будинку.
Згідно протоколу огляду місця події від 12.01.2020 року в ході огляду домоволодіння потерпілого ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено на підлозі в центральній частині кімнати № 2 металевий предмет, обмотаний липкою стрічкою (зовні схожий на саморобну зброю) (об'єкт № 5), який упаковано в картонну коробку (т. 1 а.п. 247).
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі про не проведення експертизи з предметом, схожим на обріз мисливської рушниці, для виявлення відбитків пальців, відсутність постанови про визнання його речовим доказом та не зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказаного предмету в якості вилученого не впливають на висновки суду про доведеність його вини, оскільки підтверджуються сукупністю інших належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою та не містять суперечностей, а вилучення даного предмету з місця події зафіксовано у відповідному протоколі огляду.
Жодних сумнівів у вірності оцінки судом першої інстанції досліджених доказів апеляційна інстанція не вбачає.
Колегія суддів відхиляє доводи захисту про відсутність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки він не погрожував потерпілому ОСОБА_8 та не застосовував до нього насильства, небезпечного для його життя та здоров'я, з огляду на таке.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів та завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в майбутньому.
З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного, зокрема, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
При цьому, форма висловлення погрози не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства, вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об'єктивно може розцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров'ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження склалося.
Потерпілий ОСОБА_8 під час його допиту в суді першої інстанції та при проведенні за його участю слідчого експерименту від 26 лютого 2020 року чітко і послідовно вказував, що, вірвавшись до будинку, ОСОБА_9 кинувся на нього, при цьому, в руках у нього був предмет, який він у темряві сприйняв за обріз мисливської рушниці. Обвинувачений повалив його на підлогу та почав вимагати гроші, погрожуючи, що вб'є його.
З цього приводу слід відмітити, що навіть візуальні ознаки вилученого під час огляду місця події саморобного металевого предмету (т.2 а.с.27-29) засвідчують правдивість показань потерпілого щодо сприйняття даного предмету як зброю (обріз).
Підстав сумніватися в показаннях потерпілого у суду попередньої інстанції не було, оскільки ці показання є послідовними і узгоджуються з іншими доказами.
Місцевий суд, на підставі досліджених ним доказів встановив, що ОСОБА_9 , маючи при собі саморобний предмет, шляхом зламу вхідних дверей, проник до приміщення будинку ОСОБА_8 , де здійснив на нього напад, поваливши останнього на підлогу та направивши до голови саморобний предмет, який потерпілий сприймав як обріз мисливської рушниці і реальну загрозу своєму життю і здоров'ю, заволодів майном потерпілого, містять ознаки нападу на особу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у житло, й утворюють склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковано правильно, а підстави для перекваліфікації його дій з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України відсутні.
Наведені висновки колегії суддів обумовлені правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2021 року (ЄУ № 706/882/19, провадження № 51-444км21) та від 01.06.2021 року (ЄУ № 331/706/19, провадження № 51-1993км20).
Доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 сам запросив його у гості, а тому він не проникав до помешкання потерпілого шляхом зламу дверей, були предметом ретельної перевірки в суді першої інстанції, та вказаним доводам була надана ґрунтовна та вичерпна відповідь з посиланням на зафіксовані під час огляду місця події сліди зламу, з якою погоджується й судова колегія.
Покликання обвинуваченого, що він не брав ноутбук потерпілого, що підтверджується висновком експерта про відсутність слідів папілярних узорів на ньому, не є переконливими.
Справді, висновком експерта № 1-70 від 05.02.2020 року встановлено, що на поверхні ноутбука «НР» та елемента живлення до нього не виявлено слідів папілярних узорів, що само по собі не здатне спростувати висновків місцевого суду.
Натомість, виявлення ноутбуку з зарядним пристроєм неподалік від хвіртки будинку потерпілого вказує на заволодіння обвинуваченим даною річчю та її залишення, втікаючи з місця злочину.
Твердження обвинуваченого, що він не брав у потерпілого гроші в сумі 4000 грн., спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10 (дружини обвинуваченого), яка пояснила, що коли вони їхали в таксі чоловік рився в її сумці, а згодом вона виявила в сумці годинник та три грошові купюри по 500 грн., що узгоджується з показаннями потерпілого, який вказував, що викрадені ОСОБА_9 у нього гроші були купюрами по 500 грн.
При цьому свідок заперечувала приналежність даних грошей їй.
Не зазначення свідком ОСОБА_11 якими саме купюрами були гроші у обвинуваченого не має суттєвого значення, оскільки факт заволодіння грошима підтверджений сукупністю інших належних та достатніх доказів.
Щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень, то з висновку експерта № 09 від 20 лютого 2020 року вбачається, що потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні садна та синці на голові, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані ушкодження могли утворитися від ударних травматичних впливів тупими предметами (предметом) з обмеженою травматичною поверхнею, якими могли бути кулаки рук, обуті ноги або інші предмети. По терміну виникнення ці ушкодження відповідають часу вказаному оглянутим у постанові, а також могли утворитися при обставинах та умовах, вказаним самим ОСОБА_8 .
З огляду на наведене, судом першої інстанції встановлено, які тілесні ушкодження виявлено у потерпілого, яким чином вони були заподіяні та до якого ступеня тяжкості належать.
Стосовно доводів захисту щодо прояву необ'єктивності судом першої інстанції під час оцінки показань обвинуваченого ОСОБА_9 , то колегія суддів таку доводи відхиляє, оскільки жодних об'єктивних обставин неупередженості районного суду не встановлено, натомість судом першої інстанції надано оцінку показанням потерпілого та обвинуваченого у сукупності та логічному взаємозв'язку з іншими матеріалами кримінального провадження.
Версія захисника, що куртки обвинувачений взяв у потерпілого, щоб доїхати до лікарні, не спростовують факту їх заволодіння без згоди потерпілого за обставин встановлених місцевим судом.
Одночасно судова колегія, з приводу заявленої захисником апеляційної вимоги щодо призначення нового судового розгляду провадження в суді першої інстанції, зауважує, що останній, висуваючи таку вимогу, не вказує на чітко визначені підстави, передбачені ст. 415 КПК України для нового судового розгляду, підстав для чого не встановлено і при апеляційному розгляді.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах, які між собою взаємозв'язані, є достатніми і обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень судом першої інстанції матеріального та процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження та ухваленні оскаржуваного вироку, а тому всі апеляційні доводи сторони захисту є неприйнятними і, відповідно, їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню, що, в свою чергу, обумовлює залишення вироку місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_9 та апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року відносно ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення, а засудженою особою, яка утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4