Дата документу 24.11.2021 Справа № 334/1110/21
ЄУ № 334/1110/21 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/1027/21 Доповідач 2 інстанції ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
апелянта ОСОБА_6 ,
розглянула 24 листопада 2021 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12021082050000050 від 30.07.2021 року.
Як вбачається з матеріалів провадження, до слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_6 на постанову слідчого Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12021082050000050.
Скарга обґрунтована тим, що 30 липня 2021 року постановою старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_7 було закрито кримінальне провадження №12021082050000050, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2021 року, за правовою кваліфікацією ч.1 ст.367 КК України, щодо неналежного виконання своїх службових обов'язків приватним нотаріусом ОСОБА_8 , що завдало шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_6 .
Потерпілим у кримінальному провадженні №12021082050000050 є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважала, що рішення про закриття кримінального провадження №12021082050000050 від 28.01.2021 року прийнято передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, без додержання вимог чинного кримінально-процесуального законодавства.
24.04.2020 року приватний нотаріус ОСОБА_8 під час оформлення правочину на квартиру АДРЕСА_1 , проявив службову недбалість через оформлення правочину на підставі підробленого документу, а саме рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-3749/2005 від 18 липня 2005 року, котре окрім іншого не відповідає вимогам засвідчення копій судових рішень, і на що обов'язково мав звернути увагу нотаріус.
Про невідповідність засвідченої копії рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-3749/2005 від 18 липня 2005 року вимогам законодавства, діючого на момент укладення правочину 24.04.2020 року заявниці стало відомо після консультації з державним нотаріусом 30.08.2021 року.
Відповідно до п.9 розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, копія судового рішення [документу) засвідчується відміткою «Згідно з оригіналом». Але на підробленому рішенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-3749/2005 від 18 липня 2005 року відсутня відмітка «Згідно з оригіналом». Таким чином приватний нотаріус ОСОБА_8 допустив службову недбалість через оформлення правочину 24.04.2020 року на підставі невірно засвідченої копії судового рішення, котре окрім цього було підробленим.
Факт підроблення Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-3749/2005 від 18 липня 2005 року підтверджує лист відповідь Ленінського районного суду м. Запоріжжя №12-к від 27.07.2020 року та ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2020 року у справі № 331/1699/20.
Згідно зі ст.47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
Своїми діями приватний нотаріус ОСОБА_8 порушив закони, усвідомлюючи незаконність продажу квартири вчинив нотаріальну дію, в результаті чого відкриті та розслідуються кримінальні провадження № 12020080020001100 від 12.06.2020 року (справа №331/3529/21 слухається у Жовтневому районному суді міста Запоріжжя) та № 12020080020000754 від 14.04.2020 року (справа №311/2160/20 слухається у Василівському районному суді Запорізької області), та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , чим завдав скаржнику моральну та матеріальну шкоду у розмірі вартості цієї квартири.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12021082050000050 від 30.07.2021 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим була надана правильна правова оцінка діям нотаріуса, про які у заяві зазначала заявник щодо наявності ознак кримінального правопорушення. При цьому в описовій частині оскаржуваної постанови слідчим зазначено, з яких мотивів він дійшов до такого висновку. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження відповідає вимогам закону.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, зазначає, що вказане рішення слідчого судді є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що слідчий суддя не надав правової оцінки факту неналежно засвідченої копії рішення суду та її використання особою уповноваженою державою на вчинення правочинів.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасувати, матеріал направити до органу досудового розслідування для його продовження.
Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор, будучи належним чином повідомленим про час і дату судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, судове рішення слідчого судді переглядається в межах апеляційної скарги.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.284, 303, 306, 307 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінально-процесуального закону.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови повинні з'ясувати питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження. Правова підстава даного виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового провадження, а і підстав його закриття.
Відповідно до положень статей 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Слідчий суддя зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. В разі, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить ця постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважає, що вчинено кримінальне правопорушення та доводи слідчого на їх спростування.
Вказані вимоги закону при прийнятті слідчим рішення про закриття кримінального провадження були дотримані, а слідчим суддею були перевірені доводи, викладені в скарзі ОСОБА_6 .
Як вбачається з постанови слідчого про закриття кримінального провадження та інших матеріалів кримінального провадження, слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021082050000050, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.190 КК України.
25.01.2021 року до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що приватний нотаріус ОСОБА_8 при вчиненні нотаріальних дій під час оформлення договору купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 , зловживаючи своїми повноваженнями та через службову недбалість, завдав матеріального збитку потерплій у розмірі 499 625 гривень.
В ході перевірки органом досудового розслідування було встановлено, що 24 квітня 2020 року ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Зареєстрував вказаний договір приватний нотаріус ОСОБА_8 .
Також в ході досудового розслідування встановлено, що 21.04.2020 року державний реєстратор управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації ОСОБА_10 прийняла заяву від ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ОСОБА_9 подано також рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2005 року про визнання права власності, відповідно до якого власником квартири є ОСОБА_9 .
Водночас, в ході досудового розслідування встановлено, що зазначене рішення про визнання право власності Ленінським районним судом міста Запоріжжя від 18 липня 2005 року не видавалось, договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_9 не укладала. У Ленінському районному суді м. Запоріжжя рішення від 18 липня 2005 року про визнання право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , відсутнє.
За результатами розгляду вказаної заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, об 11 годині 11 хвилин 23.04.2020 року державним реєстратором управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації ОСОБА_10 у приміщенні Василівської районної державної адміністрації за адресою: Запорізька область, місто Василівка бульвар Центральний, буд. 4, прийнято рішення №52040764 про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_9 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №208279911, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_11 .
Таким чином, державним реєстратором управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації ОСОБА_10 без направлення запитів з метою підтвердження наявності правовстановлюючих документів на зазначену квартиру 23.04.2020 року за №52040764 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2005 року про визнання право власності, яке не видавалось Ленінським районним судом міста Запоріжжя.
За даним фактом, слідчим Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області по кримінальному провадженні №12020080020000754 від 14.04.2020 року направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 до суду за ч.3 ст.365-2 КК України, яке кваліфікується як зловживання своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремого громадянина.
При посвідченні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 приватний нотаріус ОСОБА_8 вчинив нотаріальну дію з приводу посвідчення правочину купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що в ході підготовки до посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у продавця квартири ОСОБА_9 ним було встановлено, що ОСОБА_11 , від якого за рішенням суду квартира перейшла до продавця ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою недопущення порушення прав спадкоємців ОСОБА_11 ним було запропоновано продавцю ОСОБА_9 запросити до нього когось із спадкоємців померлого ОСОБА_11 24.04.2020 року до нього разом з ОСОБА_9 прибула донька ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала документи, які підтверджують факт смерті її батька ОСОБА_11 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), паспорт на ім'я ОСОБА_12 ( НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 06.11.2007 року), свідоцтво про народження ОСОБА_13 ( НОМЕР_3 , видане Заводським районним відділом ЗАГС м. Запоріжжя 26.11.1985 року), свідоцтво про шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ( НОМЕР_4 , видане Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції). Окрім цього, вона надала Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_5 від 06.10.1993 року, видане ОСОБА_11 трестом «Запоріжалюмінбуд» та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3525968, виданий Орендним підриємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 07.05.2004 року. В ході бесіди ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_9 є її родичкою, що дійсно між її батьком та ОСОБА_9 укладався договір, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 , який не був оформлений належним чином, у зв'язку із чим ОСОБА_9 на підтвердження свого права власності була змушена звернутися до суду. Дійсно за рішенням суду належить ця квартира ОСОБА_9 , претензій до неї ОСОБА_12 , а також її мати ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не мають, вважають, що квартира належить ОСОБА_9 , проти продажу не виступають, оскільки частину грошей від продажу ОСОБА_9 повертає родині Рибалка-Навродських. Зазначені факти були з'ясовані в присутності покупця ОСОБА_6 , яка після встановлення зазначених обставин наполягала на посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який і був мною посвідчений у зв'язку із відсутністю підстав відмови у вчиненні нотаріальної дії. Окрім цього, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 узгодили строки зняття з реєстраційного обліку зареєстрованих за адресою АДРЕСА_2 осіб, що і було зазначено у п.2.1.5 посвідченого договору.
Також зазначив, що під час посвідчення договору купівлі-продажу та проведення державної реєстрації права власності за новим власником квартири ОСОБА_6 на підставі посвідченого ним договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2020 року за №378 ним була отримана вся необхідна актуальна на момент посвідчення правочину інформація, яка наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (Витяг №№207480707, 207480090, 207480896, 207482408, 207482536, 207482814, 207482964), Державного реєстру обтяжень рухомого майна (Витяг №№65583195, 65583229), Єдиного реєстру боржників.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 220942114 станом на 19.08.2020 року, державним реєстратором реєстраційних послуг ЗМР Запорізької області на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2020 року накладено арешт на вказану квартиру ОСОБА_6 , за якою визначено право власності на майно, та яка є добросовісним набувачем такого майна.
Згідно ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Таким чином, приватний нотаріус отримав актуальну інформацію, та міг отримати з державного реєстру, та вказана інформація, виходячи з вищезазначених норм закону не могла буди піддана сумнівам, оскільки юридично вона стала достовірною з моменту внесення таких відомостей до державного реєстру.
Відповідно до ст.27 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії, подала недійсні та/або підроблені документи, не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа. В даному випадку приватний нотаріус ОСОБА_8 діяв в межах діючого законодавства.
Згідно ст.50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Беручи до уваги обставини провадження та дослідивши надані матеріали, колегія суддів не вважає досудове розслідування таким, що було проведено неповно чи не об'єктивно.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів кримінального провадження, під час прийняття постанови про закриття кримінального провадження вимоги ст.284 Кримінального процесуального кодексу України були дотримані.
У ході розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя з'ясував правомірність підстав для закриття кримінального провадження, розглянув їх на предмет достатності і дійшов обґрунтованого висновку, що при винесенні постанови слідчий діяв у межах законодавства, ним були проведені всі необхідні слідчі дії, зібрано і вивчено необхідні матеріали та надано їм належний аналіз.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів. За встановлених обставин є неспростовним висновок щодо відсутності в діях приватного нотаріуса ОСОБА_8 умислу на вчинення шахрайства, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про неповноту проведеного досудового розслідування не є слушними.
Так, частиною 3 статті 190 КК України передбачена відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо.
Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.
Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати.
До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують Е об'єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг.
Разом з цим, органом досудового розслідування було встановлено, що при реєстрації договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 приватному нотаріусу ОСОБА_8 була отримана актуальна на момент вчинення правочину інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів щодо вказаної квартири, яка підтверджувала запис про ОСОБА_9 як власника квартири. Більш того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2020 року було накладено арешт на вказану квартиру ОСОБА_6 , за якою визначено право власності та яка є добросовісним набувачем такого майна.
Таким чином, висновки слідчого про відсутність в діях приватного нотаріусу ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України не можна визнати вочевидь безпідставними, а тому рішення слідчого про закриття кримінального провадження №12021082050000050 є обґрунтованим.
На думку колегії суддів, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, належним чином перевірив законність прийнятої постанови про закриття кримінального провадження № 12021082050000050 та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування вказаної постанови.
Посилання на те, що слідчим були проведені не всі слідчі дії є безпідставними, адже слідчий вжив усіх заходів в достатньому об'ємі щодо встановлення фактичних обставин справи. Постанова слідчого від 30.07.2021 року ґрунтується на нормах закону та відповідає ст.110 КПК України.
Крім того, у відповідності до ст.95 КПК сторони наділені правом самостійного збирання доказів, чим ОСОБА_6 не скористались.
Апелянтом не наведено обставин або доказів, які б не були предметом дослідження в ході досудового розслідування і спростовують або ставлять під сумнів мотиви, наведені в оскаржуваній постанові, доводи скарги базуються на суб'єктивній думці ОСОБА_6 , яка фактично ґрунтується на непогодженні з самим рішенням слідчого, постановленим у даному провадженні, а не з встановленими обставинами справи чи неповнотою досудового розслідування та фактично зміст як первісної скарги ОСОБА_6 до слідчого судді, так і апеляційної скарги полягає у незгоді із процесуальними діями органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12021082050000050.
За наведених обставин, перевіривши ухвалу слідчого судді у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею при розгляді скарги ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження дотримано вимоги ст.ст.306, 307 КПК України, тому оскаржуване рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги не вбачається, наслідком чого є відмова у задоволенні апеляції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12021082050000050 від 30.07.2021 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4