Єдиний унікальний номер 242/2624/21
Номер провадження 22-ц/804/2536/21
Єдиний унікальний номер 242/2624/21 Головуючий у 1 інстанції Черкова В.Г.
Номер провадження 22-ц/804/2536/21 Доповідач Агєєв О.В.
14 грудня 2021 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді доповідача Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м.Бахмут цивільну справу № 242/2624/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «Універсальна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Довженко О.В., -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК Універсальна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Універсальна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
В обґрунтування позову зазначив, що 13.01.2021 р. о 13.40 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул..Солона в м.Селидове Донецької області, та поблизу будинку № 51 вказаної вулиці, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу з врахуванням дорожніх умов, внаслідок чого допустив виїзд на зустрічну смугу та зіткнення з зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_1 22.02.2021 р. постановою суду останнього було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яка набрала чинності 05.03.2021 р. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована полісом № АО/4779774 страхової компанії «ПрАТ «СК «Універсальна» з лімітом відшкодування за шкоду, заподіяну майну 130000 грн. та розміром франшизи 2000 грн. Він звернувся до страхової компанії та отримав 19155,87 грн. страхового відшкодування. Також, ОСОБА_2 22.03.2021 р. перерахував на картковий рахунок франшизу у сумі 1989,96 грн., з вирахуванням комісії банку від зазначеної у полісі 2000 грн. Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р., вартість матеріального збитку внаслідок ДТП складає 23954,84 грн. з ПДВ на вартість матеріалів та складових. Вартість матеріального збитку, завданого власнику майна внаслідок ДТП - 21155,87 грн. без ПДВ на вартість матеріалів та складових. Вартість відновлювального ремонту КТЗ, який необхідний для усунення механічних пошкоджень, заподіяних КТЗ в результаті ДТП згідно калькуляції вартості відновлювального ремонту, приведеної в додатку до висновку, складає 33593,75 грн. Коефіцієнт фізичного зносу в грошовому виразі складає 12437,88 грн. та розмір матеріального збитку - 21155,87 грн. (без ПДВ) і відповідно, розмір страхового відшкодування склав 19155,87 грн. за вирахуванням розміру франшизи 2000 грн. Він звернувся до судового експерта-автотоварознавця, відповідно до висновку якого № 6 від 30.01.2021 р., вартість матеріальних збитків внаслідок ДТП на момент проведення дослідження складає 28832,84 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля - 39812,66 грн. Таким чином, відповідно до висновку експерта, вартість відновлювального ремонту складає суму, що на 6218,91 грн. більше від суми у висновку оцінювача на замовлення страхової компанії. Відповідно до ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до висновку експерта № 6 матеріальний збиток, з врахуванням зносу, складає 28832,84 грн., а відповідно до висновку № 99-D/82/7 - 21155,87 грн., то різниця між вказаними сумами складає 7676,97 грн., яку як вважає позивач необхідно стягнути з ПрАТ «СК Універсальна». Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Завдана неправомірними діями шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і, в даному випадку, складається з таких сум: 10979,82 грн. (коефіцієнт фізичного зносу в грошовому виразі, згідно висновку № 6) та 10,04 грн. (недоплачений розмір франшизи), тобто, 10989, 86 грн. Крім того, разом з матеріальною шкодою була спричинена моральна шкода, яка була викликана пошкодженням майна позивача та неможливістю використання його за призначенням.
У зв'язку з викладеним просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, а саме: різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у зв'язку з пошкодженням автомобіля у розмірі 10989,86 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., за надання правничої допомоги 7000,00 грн., витрати на залучення експерта 3200,00 грн., судовий збір у розмірі 1816,60 грн.; з ПрАТ «СК «Універсальна» - матеріальну шкоду у зв'язку з пошкодженням автомобіля в розмірі 7676,97 грн.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (не доплачений розмір франшизи) у розмірі 10,04 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану з розглядом справи у розмірі 5000 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування зазначив, що не прийняття до уваги висновку експерта автотоварознавця №6 є необґрунтованим, оскільки посилання суду на те, що позивач повинен був звернутися до Фонду держмайна про проведення рецензії та повідомити відповідача про проведення експертизи не ґрунтуються на вимогах закону. Також посилання суду на ст.7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» не стосуються відповідача, тому як між позивачем та відповідачем не укладено договору про проведення оцінки. Положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 04.08.2009 року не передбачають обов'язкового виклику заінтересованих осіб для технічного огляду транспортного засобу. Зазначив, що у справі був відсутній звіт чи висновок оцінювача, складений на замовлення страховика. Крім того, оцінювач ОСОБА_3 , що проводив дослідження на замовлення страхової компанії, не був попереджений про кримінальну відповідальність, та був обмежений у дослідженні, оскільки пошкоджений транспортний засіб не був наданий йому для огляду. Проте навіть оцінювач ОСОБА_3 зазначив, що вартість відновлювального ремонту складає 33 593,75 грн. Внаслідок ДТП власник пошкодженого транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди, тобто вірним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком. Посилання суду на той факт, що позивач не надав доказів проведення ремонту свого автомобіля, є припущеннями. Вказує, що навіть за висновком від 28.01.2021 року різниця, необхідна для відновлення транспортного засобу позивача складає 12447,92 грн. Також зазначає, що судом у резолютивній частині зазначеного рішення не вказано про стягнення з відповідача 5000 грн. на правничу допомогу. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, хоча відповідач Бедашев заявляв клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
ПрАТ «СК «Універсальна» надано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено клопотання про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення. В обґрунтування відповідачем зазначено, що сума страхового відшкодування була розрахована відповідно до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто відповідач виконав свій обов'язок стосовно виплати страхового відшкодування у повному обсязі. Позивач не повідомляв, що він не погоджується з нарахованою йому страховою сумою, та не звертався з претензією щодо невідповідності експертизи нормам чинного законодавства. Також позивач не скористався своїм правом на звернення до Фонду державного майна України із заявою щодо проведення відповідної рецензії звіту, тобто позивач погодився із сумою страхового відшкодування. Клопотання про проведення у справі судової автотоварозначої експертизи позивачем також заявлено не було. Відповідач зазначає, що розгляд справи було проведено у порядку спрощеного провадження у відповідності до норм ЦПК України. Крім того, позивачем не зазначено, які докази не могли бути подані разом з позовною заявою та з яких причин, отже, позивачем були подані усі докази, крім того, після подання позову, у тому числі у апеляційній скарзі позивачем не заявлялось клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Також відповідач вважає, що позивачем не надано документів на підтвердження витрат позивача на правову допомогу.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 23666,83 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Хоча в скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, але з доводів мотивувальної частини апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 10989,86 грн., та стягнення з ПрАТ «СК «Універсальна» матеріальної шкоди у розмірі 7676,97 грн., а також не зазначення судом першої інстанції висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу. Щодо незаконності рішення суду першої інстанції в іншій частині (відмови у стягненні витрат на залучення експерта, часткове задоволення вимоги щодо стягнення моральної шкоди, та стягнення на його користь недоплаченого розміру франшизи у сумі 10,04 грн.), апеляційна скарга доводів в мотивувальній частині не містить.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.01.2021 р. о 13.40 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул..Солона в м.Селидове Донецької області, та, поблизу будинку № 51 вказаної вулиці, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу з врахуванням дорожніх умов, внаслідок чого допустив виїзд на зустрічну смугу та зіткнення з зустрічним автомобілем DACIA LOGAN д.н. НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 )
22.02.2021 р. постановою Селидівського міського суду Донецької області ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, постанова набрала законної сили 05.03.2021 року.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна», поліс № АО 4779774, згідно якого страхова сума за одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000 грн., розмір франшизи - 2000 грн.
15.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Універсальна» з заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник - ОСОБА_2 .
Відповідно до страхового акту №100983/1 від 19.05.2020 року ПрАТ «СК «Універсальна» визначено суму страхового відшкодування, яку необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 , у розмірі 19155,87 грн.
Факт отримання ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 19155,87 грн. сторонами не заперечується.
Крім того, сторонами не заперечується також факт перерахування ОСОБА_2 на рахунок позивача суми франшизи у розмірі 1989,96 грн.
Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №99-D/82/7 від 28.01.2021 року, виконаного ФОП ОСОБА_3 за заявкою ПрАТ «СК «Універсальна», вартість матеріального збитку, завданого власнику DACIA LOGAN д.н. НОМЕР_2 складає 23954,84 грн. з ПДВ, та 21155,87 грн. без ПДВ., при цьому вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 7161 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів - 8843,49 грн., вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту - 17589,26 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,548. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 23954,84 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження №6 від 30 січня 2021 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріальних збитків складає 28832,84 грн., вартість відновлювального ремонту складає 39812,66 грн., при цьому вартість ремонтних робіт становить 11946 грн., матеріалів - 7533,66 грн., запасних частин без урахування їх зносу - 20333 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,54.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано доказів на спростування того обсягу та вартості пошкоджень, що були визначені у висновку експерта № 99-D/82/7 від 28.01.2021 р. Крім того, позивач не надав доказів щодо ремонту автомобіля в частині підтвердження придбання нових запчастин, їх вартості, що унеможливлює стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 7676,97грн. зі страхової компанії та в розмірі 10979,82 грн. з винної особи ( ОСОБА_2 ).
Апеляційний суд не може повністю погодитися з таким висновком з наступних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення правильно послався на норми ЦК України, які регулюють питання відшкодування шкоди та вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема на ст.1166 ЦК України , яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частини першу та другу ст.1187 ЦК України, якими передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пункти 1, 3 ч.1 ст.1188 ЦК України: - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Разом з тим, в Україні діє інститут обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Питання пов'язані з даним видом страхування регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням винною особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).
За змістом Закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому, відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами по справі не заперечується, що в даному випадку мав місце страховий випадок і винною особою є відповідач ОСОБА_2 , який скоїв ДТП і цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Універсальна». Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (страхова сума) становить 130 000 грн., франшиза 2000 грн..
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень ст.29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Ст.9 вказаного Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. При цьому, за умовами п.12.1 ст.12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Як зазначено вище, на замовлення ПрАТ «СК «Універсальна» було проведено експертне товарознавче дослідження №99-D/82/7 від 28.01.2021 року, виконане ФОП ОСОБА_3 за заявкою ПрАТ «СК «Універсальна». Згідно цього дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику DACIA LOGAN д.н. НОМЕР_2 складає 23954,84 грн. з ПДВ, та 21155,87 грн. без ПДВ. На підставі цього дослідження страховою компанію було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 19155,87 грн., що підтверджується страховим актом №100983/1 від 19.05.2020 року, зауважень до акту надано не було.
Прийшовши до висновку, що розмір страхового відшкодування за виключенням франшизи складає 19155,87 грн. і потерпілий (позивач) погодився з даним розміром, страховою компанію було здійснено виплату відшкодування у зазначеному розмірі.
Апеляційний суд не приймає доводи позивача щодо незгоди з висновком №99-D/82/7 від 28.01.2021 року, оскільки воно було зроблене уповноваженою особою на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів.
Дана Методика затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395.
Пунктом 1.3. Методики закріплено, що її вимоги є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Дана Методика, відповідно до п.1.4, застосовується з метою, в тому числі для: д) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; е) визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.
Згідно до п.2.4 Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ.
Методикою передбачено певний порядок розрахунку вартості матеріальних збитків, якими повинен керуватись оцінювач. Зокрема п.8.3 Методики вартість матеріального збитку «У» визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ за формулою:
У = Ср + См + Сс х (1-Ез) + ВТВ, де:
Ср - вартість ремонтно-поновлюваних робіт;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів;
Сс - вартість складових, що підлягають заміні;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу КТЗ, його складових частин;
ВТВ - величина втрати товарної вартості ушкодженого КТЗ.
Як вбачається зі звіту оцінювача всі ці параметри, що включені Методикою до формули розрахунку, були ним враховані і вартість матеріального збитку розрахована відповідно до вимог даного підзаконного акту.
За таких обставин суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо врахування саме експертного дослідження №99-D/82/7 від 28.01.2021 року. Оскільки виплата страхового відшкодування була проведена на підставі висновку №99-D/82/7 від 28.01.2021 року та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстави для стягнення з ПрАТ «СК «Універсальна» різниці у сумі матеріального збитку у розмірі 7676,97 грн. відсутні, як вірно зазначено судом першої інстанції.
Однак апеляційний суд не може погодитися з відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, що складає різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою з наступних підстав.
Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 та постанові від 21 липня 2021 року.
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у стягненні шкоди на те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими з огляду на наступне.
Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивачем надано докази на підтвердження завданих їй збитків, у вигляді витрат, які він мусить зробити, для відновлення свого майна зокрема висновок експертного автотоварознавчого дослідження, де зазначені суми вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).
Визначаючи суму що підлягає стягненню, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до експертного дослідження №99-D/82/7 від 28.01.2021 року сума відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу становить 33593,75 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 за виключенням суми страхового відшкодування у розмірі 19155,87 грн. та суми франшизи у розмірі 2000 грн. (яка була обрахована судом окремо та частково сплачена відповідачем) зазначена різниця становить 12437,88 грн.
Однак, остаточно визначаючи суму, що підлягає стягненню з позивача, апеляційний суд враховує положення частини 1 статті 175 ЦПК України, згідно якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування, та статті 264 ЦПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Оскільки з позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 10979,82 грн. (без урахування розміру франшизи). Отже, всього на користь позивач саме з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути 10989,86 грн. матеріальної шкоди, з яких 10,04 грн. - недоплачений розмір франшизи.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають всім обставинам справи, рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає зміні у частині розміру матеріальної шкоди, яку слід стягнути на користь позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що справа була розглянута у порядку спрощеного провадження без належних на те підстав, то апеляційний суд зазначає, що зазначені доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У ч.ч.1, 2 ст.274 ЦПК України зазначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, виникають з трудових відносин. Крім того, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду;щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Оскільки відповідно до вищевказаних положень дана справа може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, то суд першої інстанції, визначаючи саме такий порядок розгляду справи, діяв у межах своїх повноважень. Щодо поданої відповідачем заяви від 04 червня 2021 року з запереченням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, то з матеріалів справи вбачається, що відповідач відкликав цю заяву 29.06.2021 року. При цьому позивачем заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження до суду першої інстанції надано не було.
Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, то апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції зробив правовий висновок щодо задоволення цих вимог у додатковому рішенні від 11 жовтня 2021 року, стягнувши 5000 грн. витрат на правничу допомогу з відповідача ОСОБА_2 .
При цьому суд першої інстанції загалом виходив з доведеності зазначеної суми, оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат було надано ордер про надання правової допомоги адвокатом Майоровим О.М., виписаний на ім'я ОСОБА_1 , договір про надання правової допомоги №7 від 29 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанція до прибуткового касового ордеру №7 від 14.05.2021 року на суму 7000 грн., та акту виконаних робіт від 14.05.2021 року, згідно якого на підготовку, збір матеріалів до позовної заяви про відшкодування матеріальної та морально шкоди витрачено загалом 12 годин, та оплаті підлягає 3000 грн., вартість участі у судовому засіданні - 2000 грн., на роботу з документами, виготовлення позовної заяви та копій документів для сторін витрачено 8 годин, що оцінено у 2000 грн.
Суд першої інстанції врахував, що представник позивача не брав участі у судових засіданнях, отже, підтвердженими є витрати на правову допомогу в розмірі 5000грн..
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції не було врахованого того, що відповідно до положень ст.141 ЦПК Україні всі витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу повинні бути розподілені пропорційно, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Універсальна» фактично було відмовлено, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 2638,69 грн. витрат на правову допомогу, суму судового збору у розмірі 479,19 грн., сплаченого за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 718,78 грн., сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 374, 376, 381- 384 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року та додаткове рішення Селидівського міського суду від 11 жовтня 2021 року в частині відшкодування матеріальної шкоди і розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у загальному розмірі 10989 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) 69 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір сплачений за подання позовної заяви у розмірі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 19 коп., та судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 78 коп.
В іншій частині рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: