Єдиний унікальний номер 234/2223/20
Номер провадження 22-ц/804/2826/21
14 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/2223/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Краматорська міська рада, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Краматорської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної шкоди, з апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2021 року (суддя першої інстанції Костюков Д.Г.),-
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Краматорська міська рада, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Крама-торської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної шко-ди.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності позивачу належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці АДРЕСА_2 , яка межує з її земельною ділянкою біля її будинку, відповідач у 2015 році без будь-яких дозвільних документів розпочала будівництво гаражу, яке, на думку позивача, є незаконним. З метою побудови гаражу на ділянці відпові-дача було викопано великий котлован у безпосередній близькості до її домоволодіння. Буді-вництво проведено відповідачем з численними порушеннями будівельних норм, в першу чергу протипожежних, що створює пожежну небезпеку для будинку позивача. Постановою № 63 від 28 грудня 2017 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідаль-ності та внесено припис № 72 від 20 грудня 2017 року про усунення порушень вимог законо-давства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а саме: відс-тань між гаражем відповідача та будинком позивача становить лише 2,6 м, що є порушенням додатку 3.1 п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сіль-ських поселень». Вказаним приписом зупинено будівельні роботи та зобов'язано відповідача привести об'єкт будівництва до вимог норм протипожежної безпеки до 20 січня 2018 року.
У зв'язку з неправомірними діями відповідача, будинок позивача почав давати тріщини та усадку і вона змушена була провести роботи з його укріплення, застосувати стяжку мета-локонструкціями, що потягло за собою витрати у розмірі 13 710 грн.
На її неодноразові звернення до відповідача з метою усунення порушень, шляхом зне-сення незаконно побудованого гаражу, а також відшкодування матеріальної шкоди, відпові-дач не реагує, що змусило позивачку звернутися до суду з позовом.
Просить ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 знести за свій рахунок самочинно збудовану будівлю (гараж), яку побудовано на земельній ділянці, яка розташова-на за адресою: АДРЕСА_2 та привести вказану земельну ділянку, в частині на якій здійснювалося будівництво, у попередній стан, а також стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду, завдану самочинним будівни-цтвом в розмірі 13 710 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2021 року по-зовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 13 710 грн., судовий збір в сумі 407 грн. 50 коп., витрати, пов'язані з оплатою експертизи в сумі 5 883 грн. 85 коп., витрати, пов'язані з перерахуванням коштів ДНДІСЕ банком в сумі 58 грн. 85 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відпо-відач не відмовлялася від проведення перебудови спірної будівлі, вчиняє дії щодо забезпе-чення дотримання будівельних норм, забезпечення пожежної безпеки, тоді як позивач не розглядає інших варіантів вирішення конфлікту окрім знесення спірного гаражу. При цьому, врахувавши, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та при-тягнення винної особи до відповідальності, суд прийшов до висновку про недоцільність зне-сення спірної господарської будівлі та приведення земельної ділянки в частині на якій здійс-нювалося будівництво у попередній стан. Врахувавши висновок експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи, встановивши, що руйнування будинку позивача стало наслідком будівництва гаражу відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача витрат позивача пов'язаних з укріпленням будинку.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_4 знести за свій рахунок самочинно збудовану будівлю (гараж) та приведення земельної ділянки, в частині на якій здійснювалося будівництво, у попередній стан, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрун-тованість оскаржуваного судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що наданими нею матеріалами доказано, що самочинне будівництво підвалу та гаражу ОСОБА_4 почала восени 2015 року і закінчила восени 2017 року. Проект будівництва вона отримала лише у 2018 році, а перебу-дову виконала наприкінці 2019 року виключно після неодноразових звернень позивача до Державної архітектурно-будівельної інспекції та виконкому Краматорської міської ради. Ві-дстань між її будинком та гаражем відповідачки, яка згідно припису Державної архітектур-но-будівельної інспекції у Донецькій області в 2017 році складала 2,6м. та залишилася не-змінною в 2020 році , що є порушенням додатку 3.1 п. 3.25 ДБН 360-92**. Відповідачкою не надано жодного доказу того, що нею забезпечене дотримання будівельних норм, в тому чис-лі забезпечення пожежної безпеки і в судовому засіданні ці питання не з'ясовувалися. Поси-лається на те, що ст. 376 ЦК України чітко встановлює наявність умов для задоволення її вимоги про знесення самочинного будівництва, що залишилося поза увагою суду. Незаконне рішення суду суперечить суспільним нормам, оскільки закладає прецедент для ігнорування елементарних державно-будівельних норм та вимог Закону самочинними забудовниками. Посилається, що судом не враховані висновки Верховного Суду у справах щодо самочинного будівництва.
Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення у даній справі, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення прав позивача та заподіяння йому май-нової шкоди відповідачем. На підтвердження витрат, понесених позивачем у зв'язку з укріп-ленням будинку, нею надано кошторис ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 13 710 грн., яким, на думку відповідача, не може бути підтверджено здійснення ФОП ОСОБА_5 будь-яких робіт, оскільки в ньому відсутні посилання на фактичне виконання даних робіт, фактичну оплату робіт замовником, даний кошторисний розрахунок не містить дати початку та закінчення робіт. Крім того, позивачем не надано договору укладеного між ФОП ОСОБА_6 та позивачем щодо об'єкта будівництва, проведення стяжки будинку АДРЕСА_1 металоконструкцією, акту приймання-передачі виконаних робіт щодо об'єкта будівництва, документів, що підтверджують оплату позивачем вищезазначе-них робіт.
Крім того, доводом апеляційної скарги є той факт, що висновок експерта ДНДІСЕ під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, зокрема по питанню № 3, ґрунту-ється на припущеннях, тому він не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджує взаємозв'язок між руйнуванням житлового будинку позивача та будівни-цтвом господарської споруди відповідачем.
Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції свої ви-сновки ґрунтує на неналежних та недопустимих доказах. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав та заподіяння йому майнової шкоди. Вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення з вищезазначений позов.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній нею частині за-лишити без змін. При цьому наголошує, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач жодним чином не ставила під сумнів належність, допустимість та достовірність як доказу факту виконаних робіт та факту оплати позивачем робіт з укріплення будинку на-даного нею кошторису, у тому числі обґрунтованість цін на матеріали та роботи зазначені у ньому. Оскільки відповідач на стадії апеляційного перегляду справи фактично змінив свої доводи, вважає, що вона має право надати апеляційному суду додаткові докази на підтвер-дження виконання ремонтно-будівельних робіт її будинку.
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалася. До апеляційного суду відповідачем надіслано пояснення на відзив позивачки на апеляційну скаргу відповідачки, в яких ОСОБА_3 просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, до-даних до відзиву на апеляційну скаргу відповідачки та відмовити у задоволенні інших ви-мог, викладених у вказаному відзиві.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не пе-решкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги позивачки, рішення в частині відмови у задоволенні вимог про знесення самочинного будівництва просив скасувати та ухвалити нове, яким ці вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 заперечував.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , представники третіх осіб: Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Краматорської міської ради, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Краматорської міської ради не з'явилися, про дату, час та місце розг-ляду справи були повідомлені.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 14 грудня 2021 року позивач ОСОБА_2 отримала 20 листопада 2021 року, відповідач ОСОБА_3 - 25 листопада 2021 року, треті особи Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Краматорської міської ради - 23 листопада 2021 року, Краматорська міська рада - 23 листопада 2021 року(а.с. 73, 74, 75, 76, т. 2).
Судова повістка-повідомлення про розгляд справи 14 грудня 2021 року, надіслана апеля-ційним судом на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у До-нецькій області, повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 25 листопада 2021 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 77, т. 2), що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.
Про причини неявки у судове засідання 14 грудня 2021 року учасники справи не повідо-мили і відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників спра-ви, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховен-ства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосу-вання відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задоволь-нити частково, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити з таких підстав.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотри-манням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення у повній мірі не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підс-таві свідоцтва про право власності позивачу ОСОБА_2 належить житловий будинок, допоміжні будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13т. 1).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю, право власності на земе-льну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 85 т. 1)
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору дарування належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 112 т. 1).
На підставі державного акту на право приватної власності на землю, право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 (а.с. 22 т. 1).
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що на земельній ділянці, яка розташо-вана за адресою: АДРЕСА_2 та належить відпові-дачу здійснювалося будівництво господарської споруди.
Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області 20 грудня 2017 року винесено Припис № 72 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. ОСОБА_3 було приписано усунути виявлені порушення у строк до 20 серпня 2018 року шляхом приведення об'єкту до протипожежних норм ( а.с. 16 т. 1).
Вказаний Припис складено на підставі незапланованої перевірки, проведеної на будів-ництві господарсько-побутової будівлі по АДРЕСА_2 , якою вста-новлено, що виконавець робіт громадянка ОСОБА_3 виконує будівельні роботи з порушення протипожежних вимог, а саме: відстань між господарсько-побутової будівлею та житловим будинком по АДРЕСА_1 складає 2,6 метри, що є по-рушенням додатку 3.1 п. 3.25* ДБН 360-92** «Місто будування. Планування і забудова місь-ких і сільських поселень».
Із відповіді Департаменту держаної архітектурно-будівельної інспекції Донецької облас-ті, наданої 28 грудня 2017 року на звернення позивачки ОСОБА_2 вбачається, що за ре-зультатами проведеної позапланової перевірки у присутності гр. ОСОБА_3 складено акт перевірки № 53 від 20 грудня 2017 року. Забудовнику видано припис про зупинення під-готовчих та будівельних робіт № 71 від 20 грудня 2017 року та припис № 72 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм держав-них стандартів і правил від 20 грудня 2017 року з обов'язковим терміном виконання до 20 січня 2018 року. Крім того, відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністрати-вне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП (а.с. 15, т.1).
До матеріалів справи залучено Акт № 004 від 08 квітня 2019 року, складений головним спеціалістом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Краматорської міської ради за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме дотримання суб'єктами містобуду-вання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: будівництво господарсько-побутової будівлі по АДРЕСА_2 , замовник ОСОБА_3 (а.с. 176 - 182, т.1).
В акті зазначено, що генпроектувальник та субпроектувальник на вказаному будівництві відсутні.
Авторський нагляд, а також технічний нагляд при будівництві не проводяться, оскільки будівництво відбувається на підставі технічного паспорту.
У розділі VIII вказаного акту зроблена відмітка про відсутність порушень вимог законо-давства.
В акті відсутні дані щодо раніш винесеного Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області 20 грудня 2017 року Припису № 72 про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних станда-ртів і правил щодо цього об'єкту будівництва, відсутня інформація чи були усунуті забудов-ником вказані порушення.
У справі проведено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта від 21 січня 2021 року № 6749-6751, господарська будівля, яка побудована згідно проекту «Будівництво господарської споруди за адресою: АДРЕСА_2 » не відповідає вимогам проекту в частині її місця розташування на місцевос-ті, оскільки проектним рішенням передбачено розташування споруди на мінімальній відстані від житлового будинку суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 на відстані 6,0 метрів, а фактично вказана споруда розташована на відстані 2,6 метри. Вказані відступи від проектного рішення суперечать вимогам ДБН 360-92**(12) п. 3.25а* та Додатку 3.1 оскільки мінімальна допус-тима відстань згідно наведених пунктів нормативних актів становить 6,0 метрів. Господарсь-ка будівля побудована згідно проекту «Будівництво господарської споруди за адресою: АДРЕСА_2 » фактично розташована всупереч вимог нормативних актів та проектних рішень. З урахуванням даних, встановлених під час дослі-дження з попередніх питань було встановлено, що будівництво господарчої споруди за адре-сою: АДРЕСА_2 було виконане з відступом від проектних рішень, визначених наданим на дослідження проектом та знаходиться у причин-но-наслідковому зв'язку з руйнуванням житлового будинку на території суміжного домово-лодіння АДРЕСА_1 (а.с. 119-134 т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше неру-хоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що супе-речить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівель-них норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійс-нює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підля-гає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведен-ням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істо-тного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, буді-вельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного вико-нання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесен-ням (абзац другий ч. 1 ст. 38).
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначе-ному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого ухвалюється відповідне рішення суду.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудова-ного об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (ч. 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
З аналізу ч. 1 ст. 38 та п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної ді-яльності" вбачається, що наведені норми дають підстави вважати, що орган державного архі-тектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абзацом першим ч. 1 ст. 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), упов-новажений та зобов'язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта.
Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу на зве-рнення до суду на підставі абзацу другого ч. 1 ст. 38 вказаного Закону у зв'язку з його неви-конанням.
Правову позицію щодо застосування положень ст. 376 ЦК України та 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під час вирішення справ про знесення самочин-но збудованої будівлі виклав Верховний Суд України в особі цивільної та адміністративної палат у постанові, прийнятій 17 грудня 2014 року в цивільній справі № 6-137цс14 (реєстра-ційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 42390315).
Усуваючи розбіжності у застосуванні судами цих законодавчих положень, Верховний Суд України зазначив таке.
У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч. 1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює само-чинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За змістом ч. 4 та 7 ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва за-значені в цих пунктах особи (особи, чиї права порушені самочинним будівництвом, орган державної влади або орган місцевого самоврядування) можуть вимагати від особи, яка здійс-нила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.
З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені вла-сником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умо-ви доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу Укра-їни та ст. 4 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспо-рюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Крім того, за змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення буді-вельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. При цьому якщо можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, суд може постановити рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести таку перебудову.
Знесення самочинного будівництва як крайньої міри можливо, зокрема, за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, здійснити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Беручи до уваги наведене, апеляційний суд відзначає, що на момент звернення позивача з позов до суду Припис № 72 від 20 грудня 2017 року про зупинення підготовчих та будіве-льних робіт та про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівель-них норм, державних стандартів і правил був чинним та не виконаним. Не був він виконаний і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачкою вчинялися будь-які дії, направлені на виконання вказаного припису.
Залучений до матеріалів справи висновок за Актом № 004 від 08 квітня 2019 року, скла-дений головним спеціалістом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Краматорської міської ради про відсутність порушень вимог законодавства при здійсненні будівництва господарсько-побутової будівлі по АДРЕСА_2 , апе-ляційний суд визнає таким, що не ґрунтується на законі, оскільки він зроблений без ураху-вання наявних порушень додатку 3.1 п. 3.25* ДБН 360-92** «Місто будування. Планування і забудова міських і сільських поселень», зокрема Припис № 72 Департаменту державної ар-хітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 20 грудня 2017 року відповідачкою так і не був виконаний.
Відповідач тривалий час не приймає заходів для усунення порушень прав позивача. Ви-сновки суду першої інстанції що до того, що відповідач не відмовляється від проведення пе-ребудову спірної будівлі свого підтвердження при розгляді справи не знайшли.
З урахуванням тієї обставини, що перебудову спірної будівля неможливо здійснити від-повідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, апе-ляційний суд дійшов висновку про необхідність знесення цього самочинного будівництва.
Разом з тим вимоги позивачки про приведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 до попереднього стану задоволенню не підлягають, оскільки відповідач є власником цієї земельної ділянки, а знесенням господарсько-побутової будівлі будуть усуну-ті існуючі порушення протипожежних норм, що стало підставою цього позову.
Не погоджуючись з рішенням суду про стягнення завданої матеріальної шкоди, відпові-дач в апеляційній скарзі зазначив, що висновок експерта, на підставі якого суд прийняв своє рішення, ґрунтується на припущеннях, тому він не може бути належним та допустимим до-казом на підтвердження взаємозв'язку між руйнуванням житлового будинку по АДРЕСА_1 та будівництвом господарської споруди по АДРЕСА_2 . Крім того, наданий до справи кошторисний розрахунок ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 13 710 грн. не може бути підтвердженням здійснення ФОП ОСОБА_5 будь-яких робіт, в тому числі стяжки металокострукцією будинку АДРЕСА_1 .
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона по-силається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Коде-ксом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допусти-мість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що висновок експерта ґрунтується на припу-щеннях, відповідачка мала на увазі наведені експертом обґрунтування, згідно яких з великою долею ймовірності роботи з розробки котловану на глибину 5,4 метри (арк. Проекту 17) на відстані 2,6 метри від житлового будинку АДРЕСА_1 , та подальше будівництво, призвело до втрати міцності основи житлового будинку АДРЕСА_1 , і як наслідок, появи великої кількості тріщин на зовнішніх та внутрішніх конструкція будинку (а.с. 132).
З урахуванням всіх обставин справи та наданих доказів, з огляду на те, що будівництво господарсько-побутової споруди на території домоволодіння АДРЕСА_2 на від-ставні 2,6 метри від суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 не було передбачено проектом, що надавався для дослідження, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ви-сновок експерта № 6749-6751 за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 21 січня 2021 року, згідно якого експерт прийшов до висновку, що будівництво господарсь-кої споруди за адресою: АДРЕСА_2 було вико-нане з відступом від проектних рішень, визначених наданим на дослідження проектом та знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з руйнуванням житлового будинку на терито-рії суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь мате-ріальну шкоду у розмірі 13 710 грн.
На підтвердження понесених витрат на укріплення будинку від пошкоджень, позивачем до суду надано копію кошторисного розрахунку від 10 березня 2019 року, виконаного ФОП ОСОБА_5 , відповідно якого вартість виконання стяжки металоконструкцією будинку АДРЕСА_1 складає 13 710 грн. (а.с. 22 т. 1).
Крім того, до апеляційного суду додано копію Договору про виконання робіт від 01 бе-резня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 , відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: стягну-ти металоконструкціями будинок АДРЕСА_1 , за виконану роботу замовник спла-чує виконавцеві її ціну в розмірі, який буде складено згідно кошторису не пізніше 10 діб з дня прийняття замовником роботи (а.с. 68 т. 2), копію акту про виконання стяжки металоко-нструкціями будинку АДРЕСА_1 від 10 квітня 2019 року (а.с. 66 т. 2), копія видаткової накладної від 10 квітня 2019 року на суму 13 710 грн. (а.с. 67 т. 2).
Апеляційний суд приймає до уваги зазначені матеріали без попереднього їх надання для оцінки судом першої інстанції, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції пи-тання щодо достатності первинно наданих доказів не виникало.
Колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втру-чатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або їх витребування у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, що мають значення для справи та на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або запе-речень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.
Оскільки надані позивачем матеріали не є новими доказами, а є доповненням раніш по-даних доказів на підтвердження проведеної роботи по ремонту домоволодіння АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов висновку долучити їх до матеріалів справи та взяти до уваги.
Із фототаблиці, залученої до судової будівельно-технічної експертизу № 6749-6751 вба-чаються об'єми та характер завданих ушкоджень домоволодінню АДРЕСА_1 , а також прийняті господарями заходи щодо припинення руйнування буди-нку (а.с. 132-134, т.1).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відшкодування за-вданої матеріальної шкоди як такими, що зроблені на підставі належним чином оцінених доказів, висновки суду відповідають обставинам та матеріалам справи.
Недоведеність обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для зміни судового рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За подання позовної заяви ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 815 грн. За подан-ня апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено 1222 грн. 50 коп., відповідачем ОСОБА_3 сплачено 1261 грн.21 коп.
Відтак судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача скла-дають 2037 грн. 50 коп. (815 + 1222,50)
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відпові-дачки без задоволення, понесені нею витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2021 року в ча-стині відмови у зобов'язанні вчинити певні дії скасувати, в частині стягнутих судових витрат змінити.
Зобов'язати ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) знести за свій рахунок самочинно збудовану будівлю (гараж), який побудований на земельній ділянці, роз-ташованій за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживан-ня АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 50 коп.
В решті рішення Краматорського міського суду залишити без змін.
У задоволенні апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 від-мовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в ка-саційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом три-дцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: Ю.М. Мальований
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська