Єдиний унікальний номер 237/3987/18
Номер провадження 22-ц/804/2896/21
Іменем У К Р А Ї Н И
14 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:
Судді-доповідача Никифоряка Л.П.
Суддів Гапонова А.В., Кішкіної І.В.
за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.
розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з сімейних правовідносин за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог Служби у справах дітей Хмельницької міської ради і Органу опіки та піклування Мар'їнської райдержадміністрації Донецької області про позбавлення батьківських прав, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 вересня 2021 року (головуючий у суді першої інстанції Сенаторов В.А.), -
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом в якому виклала вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову заявник посилалась на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та протягом тривалого часу зовсім не спілкується з дитиною.
Також ОСОБА_1 в позовній заяві вказувала на те, що батько не піклується про здоров'я дитини, її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться її життям та навчанням, а також не сплачує аліменти на її утримання.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 вересня 2021 року в позові відмовлено; попереджено відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Згідно висновків суду підтверджені обставини щодо невиконання батьком своїх обов'язків, який не відвідував доньку, не спілкувався з останньою та не брав участі в її вихованні. Також, на думку суду, відповідачем в судовому засіданні не спростовані обставини щодо утримання доньки з боку батька і підтверджено факт існування заборгованості зі сплати батьком аліментів на утримання дитини.
Разом з тим, правові підстави для відмови в позбавленні батьківських права суд вбачав у тім, що не підтверджена винна поведінки відповідача щодо свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками та на думку суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків кращу сторону неможливо, а зібрані докази не свідчать про злісне ухилення батька від виховання дитини та неможливість спілкування батька з своєю донькою суд пов'язував із проживанням доньки з мамою в іншій місцевості, віддаленій на значну відстані від місця проживання батька.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловила вимогу про скасування рішення суду та задоволення позову.
В обґрунтування скарги заявник посилалася на те, що суд не врахував обставин які вказують на те, що відповідач зовсім не проявляє інтересу до дитини, за відсутності будь-яких перешкод навіть не спілкується з дитиною телефоном.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника також полягає в тому, що суд не врахував інтереси дитини, яка втратила емоційний зв'язок з батьком та психологічний стан дитини; та на думку заявника суд фактично діяв всупереч її інтересам і віддав перевагу правам батька перед якнайкращими інтересами дитини.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення представника позивача, за відсутності сторін та третіх осіб, повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
14 лютого 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб /а.с.6 свідоцтво про шлюб/
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народилась ОСОБА_5 , батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 /копія свідоцтва про народження а.с.7/.
10 вересня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 /рішення Мар'їнського районного суду Донецької області а.с.9/.
25 листопада 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_5 стягнуто аліменти в розмірі 500,00грн, починаючи з 21 січня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття /рішення Мар'їнського районного суду Донецької області а.с.10/.
Згідно довідки № 11 від 16 квітня 2018 року ОСОБА_5 є ученицею Хмельницького навчально-виховного об'єднання № 1 «Школа - дитячий садок» з 1 вересня 2016 року та за змістом характеристики з місця навчання, саме мама займається вихованням дитини та відвідує навчальний заклад; також зазначено, що батько ОСОБА_2 участі у вихованні та навчанні дитини не приймає /а.с.16/.
За змістом характеристики Дошкільного навчального закладу № 21 «Ластівка» від 16 квітня 2018 року, малолітня ОСОБА_5 відвідувала даний заклад з 2013 року по 2016 рік та за весь цей час батько в жодний спосіб не проявляв інтересу до дитини та не відвідував ясла-садок /а.с.17/.
Згідно довідки від 03 квітня 2013 року ОСОБА_5 відвідувала дошкільний заклад № 354 у місті Донецьку та батько дитини приймав активну участь у житті дитини разом зі своїми батьками /а.с.40/.
З 17 серпня 2018року на виконанні старшого державного виконавця Мар'їнського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області знаходився виконавчий лист № 2/686/3613/18 виданий 19 червня 2018року Хмельницьким міськрайонним судом, згідно якого станом на 01 серпня 2018року розмір заборгованості становив 1083,88грн; та відповідно до наданих квитанцій ОСОБА_2 в серпні, жовтні та листопаді 2018року, а також в 2013- 2017роках частково сплачував аліменти /а.с.43, 45,47-53/.
Заборгованість по сплаті ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 станом на липень 2021року становила 11463,00грн /а.с.182/.
У висновку Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 13 липня 2021 року № 70/01-06 йдеться про те, що в ОСОБА_3 відсутній будь-який контакт з батьком та позбавлення батьківських прав не відобразиться на становленні та розвитку дитини /а.с.142-144/.
Проте висновок Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області від 18 травня 2021року № 9-20 містить відомості про те, що недоцільним є надання висновку про позбавлення ОСОБА_2 , який позитивно характеризується по місцю проживання, - батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків та враховуючи що мати з донькою не проживають на території Курахівської громади; такого самого висновку дійшов орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради у висновку від 26 червня 2021року № 2741/01-31 /а.с.172, 186/.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та вірно застосував норми матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керуючись статтями 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, вважав, що хоч відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконував своїх батьківських обов'язків, проте позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків та є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька так і для дитини, та позбавлення батьківських прав щодо батька який виявляє інтерес до дитини та намагається частково дбати про добробут дитини не ґрунтується на законі та не буде якнайбільше відповідати інтересам дитини.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 Сімейного кодексу України, пунктом 2 якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом наведеної норми ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьків прав на виховання дитини, захист її інтересів та інших прав, які їм надані до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, та вирішальним для результатів розгляду даної справи будуть обставини, що характеризують ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Встановлені в даній справі обставини вказують на те, що після розлучення батьків донька переїхала з матір'ю та залишилась проживати з нею, яка саме виконувала обов'язки по забезпеченню необхідного харчування, фізичного розвитку та остання не надала доказів, які би вказували на повне нехтування батьком своїх батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батька, чого в ході судового розгляду не підтверджено.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року - Конвенція, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, не надані докази з приводу втрати батьком інтересу до дитини, не підтверджено що мали місце звернення матері з питань участі батька у вихованні дитини чи відмови батька у наданні утримання чи іншої допомоги.
Наявних у суду матеріалів справи було достатньо для висновку про те, що існує можливість обмежитись попередженням батька про необхідність змінитися та приймати участь у житті дитини, на що і наголошено судом першої інстанції.
З огляду на зміст наведених норм апеляційний суд вважає, що наявність заборгованості по аліментах не має вирішального значення для вирішення цього спору та сама по собі часткова несплата аліментів не являється підставою для позбавлення відповідача батьківських прав та не свідчить про свідоме ухилення батька від виконання батьківських обов'язків по утриманню дитини.
Разом з тим, не є беззаперечною підставою для позбавлення батьківських прав висновок експерта Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги з яким суд на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання батька, його характеристики, а також на підставі інших документів, які мають стосунок до справи може не погодитися.
У той же час, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб сторони надавали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог чи заперечень. Сторони беззаперечно мали можливість ознайомитися із змістом позовної заяви і матеріалами справи та реалізувати належні їм процесуальні права.
Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.
Судді: