Єдиний унікальний номер 242/3424/21
Номер провадження 22-ц/804/2843/21
14 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 242/3424/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зо-бов'язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства «Се-лидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 вересня 2021 року (суддя першої інстанції Черков В.Г.),-
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Се-лидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля»), в обґрунтування якого посилався на те, що з 25 люто-го 2013 року по 31 жовтня 2020 року він перебував у трудових правовідносинах з ДП «Селидівву-гілля», працював в якості машиніста гірських виємочних машин в повним робочим днем у шахті.
У період з 12 червня 2020 року по 26 червня 2020 року, з 30 червня 2020 року по 17 липня 2020 року, з 20 липня 2020 року по 31 липня 2020 року, з 03 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року, з 17 серпня 2020 року по 11 вересня 2020 року, з 14 вересня 2020 року по 25 вересня 2020 року, з 28 вересня 2020 року по 25 жовтня 2020 року він перебував на лікарняному.
У зв'язку з неповною сплатою ЄСВ страхувальник ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Се-лидіввугілля» здійснив розрахунок допомоги по листкам непрацездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час настання страхового випадку. Станом на час звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по сплаті ЄСВ у зв'язку з чим позивач не отримав суми допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку 100% його середньої заробітної плати.
13 лютого 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок сум лікарняних листів, але відповідач це не зробив.
Позивач вважає, що має право на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) без обмеження середнього розміру допомоги розміром мінімальної заробітної плати, оскільки його страховий стаж перед настанням страхового випадку (хвороби) складає більше 6 місяців.
Відповідач у здійсненні перерахунку відмовив, посилаючись на правильність проведених роз-рахунків. При цьому роз'яснив, що здійснити розрахунок допомоги по лікарняним листам згідно середнього заробітку та надати до Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки на теперішній час не можуть, оскільки є несплата єдиного соціального внеску.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач просив визнати неправомірними дії відпо-відача щодо не проведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100% його середньої заробітної плати та зобов'язати відповідача зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності по його лікарняним листкам: серія АДТ № 823588, 994124, 994441, 994374, 994696, 995078, 994963 із розрахунку 100% його середньої заробі-тної плати та надати до Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідні заяви-розрахунки для виплати.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , до ДП «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «1-3 Новог-родівська», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії ДП «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «1-3 Новогродівська» щодо не проведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100 % середньої заробітної плати ОСОБА_1 .
Зобов'язано ДП «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «1-3 Новогродів-ська» зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам: АДТ № 823588, 994124, 994441, 994374, 994696, 995078, 994963, виданим ОСОБА_1 , із розрахунку 100% його середньої заробітної плати та надати до Фонду соціального страхування України в До-нецькій області відповідні заяви-розрахунки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ДП «Селидіввугілля» в апеляційній скарзі, по-силаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріа-льного права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки законо-давчій нормі ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван-ня» № 1105, якою встановлено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед на-станням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону. Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності, ви-ходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Відповідно до вищевказаної норми, здійснити розрахунок допомоги по лікарняним листкам з обрахунку 100% середнього заробітку позивача та надати до Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки, відповідач до дня зарахування Пенсійним фондом України у Держав-ному реєстрі до страхового стажу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування періо-дів тимчасової непрацездатності позивача, не має законних підстав, оскільки такі дії будуть супе-речити вимогам ст. 19 Закону України № 1105, а заяви-розрахунки не прийматимуться до відшко-дування Фондом соціального страхування.
Позивач ОСОБА_2 та третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страху-вання України в Донецькій області процесуальним правом на подання письмового відзиву не ско-ристалися.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешко-джає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неу-переджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту по-рушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юри-дичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наяв-ними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи по-силаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 , представник відповідача ДП «Се-лидіввугілля» та представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи бу-ли повідомлені.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 14 грудня 2021 року позивач ОСОБА_2 , відповідач ДП «Селидіввугілля» та третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області отримали 22 та 23 листопада відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 81, 82, 83).
Про причини неявки у судове засідання 14 грудня 2021 року учасники справи не повідомили і відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, представни-ка відповідача та представника третьої особи, явка яких у судове засідання обов'язковою не ви-знавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм пра-ва, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеля-ційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з ко-пією залученої до матеріалів справи трудової книжки позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 25 лютого 2013 року по 31 жовтня 2020 року (а.с. 9).
Позивач в період з 12 червня 2020 року по 26 червня 2020 року, з 30 червня 2020 року по 17 липня 2020 року, з 20 липня 2020 року по 31 липня 2020 року, з 03 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року, з 17 серпня 2020 року по 11 вересня 2020 року, з 14 вересня 2020 року по 25 вересня 2020 року, з 28 вересня 2020 року по 25 жовтня 2020 року перебував на лікарняному, що підтвер-джується листками непрацездатності (а.с. 14-20), у зв'язку з чим йому було розраховано суми від-шкодування.
Згідно відповіді ВП Шахта «1-3 Новогродівська» № 01-106 від 26 лютого 2021 року на заяву ОСОБА_1 щодо розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані ВП Шахта «1-3 Новогродівська» та сплачені у повному обсязі суми єдиного соціального внеску за період з 01 червня 2018 року по 01 грудня 2020 року Пенсійним фондом віднесені на погашення попередньої заборгованості (штрафних санкцій та пені), та не зараховані до страхового стажу працівників на загальнообов'язкове соціальне страхування в Державному реєстрі загальнообов'язкового держав-ного соціального страхування (а.с. 10-11).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахувавши, що обов'язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений законом саме на роботодавця як страхувальника. Відповідачем було порушено право позивача на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки факт незарахування сплати ЄСВ до страхового стажу позивача і, відповідно, непроведення перерахунку допомоги по тимчасовій не-працездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100% середньої заробітної плати позивача стались не з вини позивача і не залежать від суб'єктивної поведінки позивача, а є наслідком того, що суми ЄСВ, сплачені роботодавцем, були віднесені Пенсійним фондом на погашення поперед-ньої заборгованості (штрафних санкцій та пені) роботодавця і з цієї причини не зараховані до страхового стажу позивача. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність за-доволення позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.
Відповідно до ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрак-том) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціально-му страхуванню.
Статтею 255 КЗпП України визначено, що види матеріального забезпечення та соціальних по-слуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випа-дках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих ви-дів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншим нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальноо-бов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
За частинами 8, 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальноо-бов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у пла-тника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кре-диторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
За пунктом 2 ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробу-вання та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Частинами 1, 2, 4 ст. 21 Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний стра-ховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другом цієї частини.
Статтею 22 Закону встановлені умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріаль-ного забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхових випадків, які зазначені в Законі.
Частиною 2 ст. 22 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслі-док захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахова-ним особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50% середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років; 2) 60 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років; 3) 70 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років; 4) 100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.
Частиною 3 ст. 30 Закону передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпе-чення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального стра-хування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої вхо-дять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (вибор-них органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших орга-нів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нара-хуванням та своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підс-тавою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Тобто, комісія із соціального страхування підприємства наділена повноваженням щодо приз-начення матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності).
Відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам ма-теріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахова-ним особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органи Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011року), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченого печаткою підприємства.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 26 при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Держав-ному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальни-ком документів, зазначених у п.п.2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нараху-вання сум, пов'язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у су-мі, зазначеній у заяві-розрахунку.
Статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ви-значено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхо-вих виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом та подавати в установленому порядку від-повідно до законодавства відомості, у тому числі, про розмір заробітної плати та використання ро-бочого часу працівників.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов'язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений законом саме на роботодавця як страхувальника, яким в даному випадку є відповідач у справі.
За таких обставин, безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував положення ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальноо-бов'язкове державне соціальне страхування», оскільки обставини, через які позивач звернувся до суду з позовом, виникли саме в результаті невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на ви-могах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відобра-жає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мо-тиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Фран-ції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
З огляду на наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача під-лягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорцій-но розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду без змін, витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: Ю.М. Мальований
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська