Справа № 130/2166/21
Провадження № 22-ц/801/2581/2021
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
14 грудня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Порощука П.П., повний текст якого складено 27.10.2021
в справі № 130/2166/21
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (відповідач)
про порушення прав споживача, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення прав споживача, обґрунтовуючи його тим, що у 2019 році сторони уклали договір на постачання електричної енергії.
У 2021 році АТ «Вінницяобленерго» - ТОВ «Енера Вінниця» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлену електричну енергію.
На думку позивача, відповідач не має права вимагати від нього сплати електроенергії, так як за умовами договору він набирає чинності з моменту подання ним заяви-приєднання, яку він не подавав, а ціна, що її вимагає товариства, встановлена не відповідно до умов укладеного між ними договору.
Просив визнати, що комерційна пропозиція повинна надсилатися стороні договору, а не публікуватись на Веб-сайті відповідача; визнати порушення відповідачем вимог п. 3.3 ч. 3, п. 13.9 ч. 13 та ст. 644 ЦК України; визнати незаконною та нікчемною заяву відповідача про стягнення заборгованості з позивача.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року незаконним та необґрунтованим.
Доводи апелянта полягають у тому, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про недоведеність позовних вимог. Стверджує, зокрема, що такі висновки суду першої інстанції спростовуються розділом 13, п. 13.1, п. 13.2 чинного договору, який згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання, та в якому зазначено, з якого моменту мають виконуватися умови договору. На думку позивача з нього стягується заборгованість організацією, з якою в нього немає договору. Звертає також увагу на ч. 3, п. 3.3 укладеного договору.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
29 листопада 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив від ТОВ «Енера», в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 02 грудня 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що у 2019 році між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця» укладено договір постачання електроенергії.
04 червня 2021 року ТОВ «Енера Вінниця» подало до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з квітня 2020 по квітень 2021 включно в розмірі 17 048,88 грн. та 227 грн. витрат по сплаті судового збору.
Також позивачем надано копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та роз'яснення щодо укладання та приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, свобод чи інтересів як споживача відповідачем.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до принципу змагальності сторін (стаття 12 ЦПК) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 81 ЦПК.
Відповідно до частин 5-7 статті 81 ЦПК докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
За правилом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
На підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 подав до суду копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за умовами якого, цей договір є публічним договором приєднання.
Таким чином, його умови є однаковими для всіх користувачів послуг.
Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язки енергопостачальників або інших суб'єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини 4 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Статтею 60 цього Закону передбачено, що з метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння.
Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах.
Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами .
Згідно з частиною 4 статті 63 цього Закону постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з пунктом 3.3 укладеного між сторонами договору постачальник за ним дійсно не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до нього Договору.
Пунктом 13.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві приєднанні.
Разом з тим, відповідно до пункту 13.1 договору заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і комерційна пропозиція є відповідно додатками 1 і 3 до нього.
Примірник Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з додатками, до умов, якого приєднався боржник додавався до заяви про видачу судового наказу, з якою ТОВ «Енера Вінниця» зверталося до суду.
Крім того, рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021, в справі № 130/893/20 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 29 648 грн 64 коп.
Судом, зокрема, встановлено, що фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 01.01.2019 оку та наявність відкритого на його ім'я особового рахунку свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Енера Вінниця», як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку тощо.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначене рішення Жмеринського міськрайонного суду та постанову Вінницького апеляційного суду (провадження № 61-4963ск21).
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили. не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже позовні вимоги про визнання, що комерційна пропозиція відповідно до вимог пункту 13.9 договору, вимог ЦК України повинна надсилатися стороні договору, а не публікуватися на веб-сайті відповідача та порушення відповідачем вимог п. 3.3 частини 3, п. 13.9 ч. 13 договору, статті 644 ЦК України до задоволення не підлягають.
Вимоги позову про визнання нікчемною заяви ТОВ «Енера Вінниця» про видачу судового наказу в свою чергу є незаконним з огляду на таке.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, вказана заява буде розглянута судом першої інстанції до якого вона була подана, в даному випадку Жмеринським міськрайонним судом, та цим судом буде вирішено питання про задоволення вказаної заяви чи відмову у її задоволенні в порядку передбаченому розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України. Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості розглядати оскаржувану заяву та визначати її нікчемність.
Отже, вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий І.М. Стадник
Судді М.В. Матківська
В.В. Сопрун