Справа № 130/2167/21
Провадження № 22-ц/801/2445/2021
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.
Доповідач:Якименко М. М.
14 грудня 2021 рокуСправа № 130/2167/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2021 року, ухвалене суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Верніком В.М.,
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці Жмеринські електричні мережі про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 01.01.2019 між сторонами було укладено Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. Відповідно до ч.1 Договору він укладався шляхом приєднання до його умов , згідно із заявою-приєднання. Ч. 12 п. 12.2 Договору передбачає, що заява-приєднання є додатком до договору, яка оформляється письмово в паперовій формі та підписується обома сторонами.
Позивач вказує, що згідно ч.4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та нормативно-правових документів, заява-приєднання надсилається відповідачем позивачу, як споживачу. Також, відповідно до ч.11 п. 11.1 Договору, договір діє протягом одного року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання.
Пославшись на викладене ОСОБА_1 просив: - визнати, що заява-приєднання споживачу не висилалась; - визнати закінчення терміну Договору з 01.01.2020 на підставі положень ч.1 п. 11.1 Договору споживача; - зобов'язати відповідача встановити умови постачання споживачу згідно Договору від 2001 року, припису від 2009 року, акту від 2010 року та - стягнути з відповідача 20 000 грн. моральної шкоди, у зв'язку з порушенням умов Договору.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даними позовом.
В свою чергу відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив закрити провадження у справі з підстав вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в справі №130/2553/19, і розглядом по суті аналогічних позовних вимог рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в справі №130/708/21.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про визнання, що заява-приєднання споживачу не висилалась; про зобов'язання відповідача встановити умови постачання споживачу електроенергії згідно Договору від 20.03.2001, припису від 17.01.2009, акту від 01.12.2010 та - стягнення з відповідача 20 000 грн. моральної шкоди та ухвалити у цій частині нове про задоволення вказаних вимог.
В якості основних доводів послався на те, що суд не взяв до уваги, що позов поданий щодо невиконання відповідачем вимог розділу 1 Договору. Також, відповідачем порушено істотні умови Договору від 20.03.2001. Суд не надав правової оцінки тій обставині, що позивач в позові посилається на фактичне укладення Договору.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Рішення суду в частині позовної вимоги щодо визнання закінчення терміну Договору з 01.01.2020 на підставі положень ч.1 п. 11.1 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву, де просить відкласти судове засідання, в зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні у Вінницькому апеляційному суді. Крім того зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи у його відсутність в разі задоволення його другої позовної вимоги.
Вінницький апеляційний суд визнав неявку ОСОБА_1 неповажною та вирішив розглянути справу у його відсутність.
Відповідач, належним чином повідомлений, в судове засідання також не з'явився з невідомих суду причин. Його неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.1.1 р. 1 Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії АТ "Вінницяобленерго", цей правочин є публічним договором приєднання, укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (а.с.5-7).
П.11.1 розділу 11 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом одного року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
20.03.2001 між ОСОБА_1 та ВАТ «АК Вінницяобленерго», в особі директора Жмеринських ЕМ, укладено договір на користування електричною енергією, предметом якого було постачання електропостачальником споживачу електроенергії в необхідних обсягах відповідно до потужності 1,5 кВт електроустановок споживача, а споживач зобов'язався оплачувати одержану електричну енергію за відповідними цінами та в обумовлені терміни (а.с.9).
В приписі від 17.01.2009 ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Жмеринські ЕМ" (а.с.10) вказано споживачу ОСОБА_1 ящик обліку з електролічильником встановити на зовнішній стіні забудівлі від основи 1,70 м., відповідна висота встановлення електролічильника, його номер, показники та технічні параметри зазначено в акті технічної перевірки вимірювального комплексу від 01.12.2019 щодо житлового будинку за адресою проживання позивача ОСОБА_1 (а.с.8).
24.06.2021 Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 17048,88 грн. (а.с. 16).
СО "Жмеринські ЕМ" вказували , що позивач ОСОБА_1 з 01.01.2019 і у подальший час споживав та оплатив певний обсяг електроенергії, тому його дії відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 свідчать про фактичне укладення договору про розподіл електричної енергії шляхом її споживання та шляхом оплати за спожиту ним електроенергію. З 01.01.2019 основним документом, що регулює взаємовідносини сторін спору є договір про надання послуг з розподілу(передачі) електричної енергії (а.с.5-7).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено позовні вимоги, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведено вини та протиправності в діях відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
З таким висновком погоджується Вінницький апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на Законі, відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить наявним доказам та матеріалам справи та зроблений у відповідності до норм процесуального та матеріального права.
Відносини, пов'язані з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є додатком № 6 ПККЕЕ.
На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», позивачем розміщено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що 01.01.2019 між сторонами заключено Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, шляхом приєднання до умов згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до даного Договору (ч.1). Договором передбачено, що заява-приєднання оформляється письмово в паперовій формі, направляється споживачу та підписується обома сторонами. Однак, ОСОБА_1 зазначає, що в порушення вимог Договору та п.4 Постанови НКРЕКП дана заява-приєднання йому не направлялась.
Згідно п.4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, Оператори систем розподілу (далі - ОСР) зобов'язані укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
З відповіді АТ «Вінницяобленерго» СО «Шаргородські ЕМ» від 04.02.2020 №СО/75/83 , яка знаходиться в матеріалах справи , вбачається, що ОСОБА_1 надсилався договір про розподіл електричної енергії рекомендованим листом 16.12.2019, але він відмовився від його отримання, в подальшому 21.01.2020 працівники товариства намагались позивачу вручити особисто паперовий примірник договору за місцем його проживання. Також зауважено, що договір про постачання електричної енергії втратив чинність повністю на підставі постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018. Повідомлено, що у відповідності до п.2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об'єкт, у зв'язку з чим листом вимагає невідкладно надати відповідь чи дійсно позивач бажає розірвати договір про надання послуг з розподілу електричної енергії до якого приєднався шляхом підписання, шляхом споживання електроенергії та шляхом оплати рахунків (а.с. 11).
Дані обставини позивач не заперечував та у визначеному ЦПК України порядку не спростував.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 14.12.2020 в справі №130/2553/19, яке набуло законної сили 09.03.2021, встановлено, що з 01.01.2019 АТ "Вінницяобленерго" надавало ОСОБА_1 послуги з розподілу електричної енергії, а ТОВ "Енера Вінниця" з 01.01.2019 постачало ОСОБА_1 електричну енергію, на умовах та у спосіб визначений чинним законодавством України. ОСОБА_1 , як споживач, приєднався до умов договору постачання універсальних послуг шляхом вчинення дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, фактично споживаючи електричну енергію та частково сплативши 04.03.2019, 01.04.2019, 03.06.2019, 04.07.2019, 14.08.2019, 18.10.2019, 15.11.2019 рахунки за надані йому відповідні послуги
Також, рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 08.12.2020 в справі № 130/893/20, яке набуло законної сили 03.03.2021, встановлено фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 01.01.2019 та наявність відкритого на його ім'я особового рахунку (п.3.2.13 Правил),що свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ "Енера Вінниця", як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку (п.3.2.13 Правил).
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що позивач з 01.01.2019 споживав та періодично сплачував кошти за певний обсяг наданої електроенергії, що свідчить про приєднання ОСОБА_1 до умов договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Тому, як правильно вказав суд першої інстанції, вимоги позову про зобов'язання відповідача встановити умови постачання споживачу електроенергії згідно Договору від 20.03.2001, припису від 17.01.2009 та акту від 01.12.2010, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах Закону.
Суд першої інстанції правильно вказав на те, що позивачем не повідомлено про подання ним оператору системи розподілу письмової заяви про припинення розподілу електричної енергії на його об'єкт, що передбачено у разі незгоди споживача приєднуватися до умов відповідного договору.
Відповідно до положення частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки є рішення суду у цивільних справах, які набрали законної сили, обставини встановлені цим рішенням не доказуються при розгляді цієї справи, у якій бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. моральної шкоди, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази заподіяння йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Крім цього позивач повинен мотивувати розмір морального відшкодування, заявлений ним до стягнення.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 в супереч ч.1 ст.81 ЦПК України не надано належних доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні його позов, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Враховуючи викладене, Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильного виходив з того, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а тому за умов відсутності усіх складових: наявність шкоди, протиправність діяння чи бездіяльність та причинний зв'язок між бездіяльністю та шкодою, для виникнення зобов'язання відшкодування шкоди відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на суть ухваленого рішення та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.
Доводи апеляційної скарги зводяться не до аналізу рішення суду на предмет його незаконності та необґрунтованості (п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України), а до суб'єктивної критики цього рішення без зазначення в апеляційній скарзі нових обставин, що підлягають встановленню, доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року.
Головуючий М.М. Якименко
Судді: Т.Б. Сало
Т.М. Шемета