Справа № 147/1419/20
Провадження № 22-ц/801/2413/2021
Категорія: 11
Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А.
Доповідач:Панасюк О. С.
09 грудня 2021 рокуСправа № 147/1419/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Шемети Т. М., Якименко М. М.,
з участю секретаря судового засідання Француза М. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна М. С. на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області у складі судді Натальчук О. А. від 13 вересня 2021 року, -
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив усунути йому перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати демонтаж сходів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 19 липня 2017 року він є власником 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 154,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою існує сходова група, що розташована зовні приміщення та забезпечує доступ до другого поверху. Ці сходи забезпечують функціонування п'ятьох приватних підприємців та Тульчинського бюро технічної інвентаризації (далі - Тульчинське БТІ), які орендують приміщення і здійснюють там діяльність. Вказував, що продавець зазначеного нежитлового приміщення ОСОБА_2 , вважаючи що сходи на другий поверх є її особистою власністю, з метою шантажу для досягнення своїх цілей, здійснює перешкоди в користуванні ними, шляхом зав'язування проходу по них ланцюгами, розміщення табличок з написом «аварійні сходи» та інше.
26 листопада 2020 року він здійснив виклик поліції для того, щоб зафіксувати створення перешкод у користуванні його нежитловим приміщенням. 08 грудня 2020 року він повторно звернувся до поліції, тому що біля сходової групи розпочалися роботи з демонтажу. Він попередив працівників про те, що ці сходи є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ніхто без його згоди не може нічого з ними робити. Будівельники повідомили, що власником сходів є ОСОБА_2 і вони мають бути демонтовані до 09 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено будь-кому, в тому числі ОСОБА_2 , здійснювати демонтаж сходів, розташованих в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначав, що спірні сходи, згідно з планом будівлі, перебувають у спільному користуванні і є єдиним шляхом на другий поверх. З наявних документів, зокрема технічного паспорту, видно, що сходи ведуть на другий поверх, але вони не інвентаризовані та не віднесені до власності ОСОБА_1 , вони також не віднесені до власності ОСОБА_2 .
Демонтаж сходів призведе до зупинки роботи філії Тульчинського БТІ та п'ятьох приватних підприємців, а також будуть грубо порушені державні будівельні норми та буде зруйновано пожежний вихід, що може призвести до непередбачуваних наслідків.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2021 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом демонтажу металевих сходів, які не введені в експлуатацію. Усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати демонтаж сходів, які є предметом позовних вимог є неналежним способом захисту, оскільки не призведе до будь-яких наслідків для ОСОБА_1 , а тому є неефективним. Захисту підлягає дійсне, наявне право на об'єкт в розумінні вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема право власності, але жодна зі сторін не є власником спірних сходів, оскільки вони не зареєстровані у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Конякін М. С., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Зазначав, що суд першої інстанції не дав належної оцінки правоустановчим документам на приміщення по АДРЕСА_1 , тому що вони не підтверджують те, що сходи є самочинним будівництвом, а отже входять до складу будівлі.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених обставин справи та норм матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадкування на нерухоме майно від 17 травня 2005 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належало нежиле приміщення загальною площею 432,4 кв. м (двоповерхове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Державного акту серії ВН № 006895 ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,0459 га у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - комерційне.
Згідно з договором купівлі-продажу частки нежилого приміщення № 1022 від 19 липня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А. І., ОСОБА_2 (продавець) передала ОСОБА_1 (покупцю), а покупець набув у власність належні продавцю 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: 15 - коридор, 16 -кабінет, 17 - зал, 18 - зал, 19 - коридор, 20 - кімната, 21- сан. вузол, 22 - вб. шафа, 23 - коридор, 24 - кабінет, 25 - кімната, 26 - сан. вузол, 27- сан. вузол, 28 - кімната, 29 - сан. вузол, 30 - кімната, 31 - кімната, 32 - сан. вузол, загальною площею 154,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є власницею 2/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 24 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А. І. за реєстровим № 1468.
Частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частиною першою статті статті 182 ЦК України установлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з статтею 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
Частиною четвертою статті 334 ЦК України установлено, що право на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статті 391 ЦК України право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном має власник майна.
Як видно з матеріалів справи, спірні металеві сходи, які прилягають до нежитлового приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 відповідно до вимог законодавства не введенні в експлуатацію та не зареєстровані, вони не зазначені у договорі купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, укладеному 19 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не має їх і в описі Інвентаризаційної справи на приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Оскільки спірні металеві сходи не є складовою частиною нежитлового приміщенні, як такі, що не зареєстровані і не містяться в описі цього майна, то відповідно ОСОБА_1 не набув в установленому законом порядку права власності на ці сходи, а відтак і права вимагати усунення перешкод у користуванні ними на підставі статті 391 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції правильно прийняв до уваги технічний звіт та заключення про стан будівельних конструкцій зовнішньої сходової групи (клітини) громадської будівлі по АДРЕСА_1 , які проведено сертифікованим інженером-проектувальником ОСОБА_5 , експертом ОСОБА_6 , з якого видно, що зовнішня сходова група (клітина) відноситься до IV стану - аварійна, капітальний ремонт або реконструкція її економічно недоцільні, тому підлягає демонтажу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів, досліджених та оцінених судом першої інстанції, не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Статтею 133 ЦПК України установлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 09/12-21 від 09 грудня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 сплачено адвокату Анісімовій А. М. 1750 грн 00 к. за складення відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, а тому згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1750 грн 00 к.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 381-383 ЦПК України апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна М. С. залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2021 року без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 1750 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 14 грудня 2021 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: Т. М. Шемета
М. М. Якименко