справа № 380/24037/21
про залишення позовної заяви без руху
14 грудня 2021 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії , -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.21 №11/6334 про розмір грошового забезпечення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" здійснити з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.21 №11/6334 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням уже виплачених сум.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу.
За визначенням пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведеного вбачається, що вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є різними за змістом та суттю позовними вимогами.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та вказує докази, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем заявлено у прохальній частині позовної заяви вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, натомість відповідачем зазначено Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.
Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору та суб'єктного складу правовідносин, а саме: до кого позивач звертає свої позовні вимоги та які саме порушення, в чому саме, на думку позивача, полягає протиправність дій (бездіяльності) відповідача/відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту звернень із з якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, встановлення вимог щодо форми та змісту позовної заяви не є обмеженням доступу до суду, а визначено законодавцем з метою забезпечення єдиної процесуальної форми позовних заяв.
Суддя зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.160 КАС України є підставою для залишення її без руху.
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160 КАС України для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу встановити десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду позовної заяви у відповідності до кількості сторін з дотриманням вимог передбачених ст. 160,161 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Р.М. Брильовський