справа № 380/7822/21
02 грудня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представника позивача Миколіва А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна служба з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визначання протиправною постанови,-
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» до Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №212811 від 16.11.2020 (15.11.2020).
Ухвалою від 18.05.2021 суддя залишила позовну заяву без руху та встановила позивачу строк для усунення виявлених у ній недоліків.
31.05.2021 до суду надійшла уточнена позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» (далі - ТОВ «Геосан» , позивач) до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №212811 від 16.11.2020 (15.11.2020).
Ухвалою від 07.06.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі, а також залучила до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну службу з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - третя особа).
Ухвалою від 13.09.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не складав акта за результатами перевірки. Відповідач не надав жодних актів та довідок про результати зважування транспортного засобу. На адресу позивача відповідачем скеровано постанову №212811, яка датована 16.11.2020, а на адресу виконавчої служби скеровано цю ж постанову, яка датована 15.11.2020, а тому невідомі обставини, за яких 15.11.2020 (неділя) винесено оскаржену постанову. Позивача не повідомлено про те, що 15.11.2020 або 16.11.2020 буде здійснено розгляд справи, за наслідками якої винесено оскаржену постанову. Відтак розгляд справи здійснено без повідомлення та участі повноважного представника позивача.
19.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що про дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 16.09.2020 транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 . Крім цього, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 складено акт від 16.09.2020 №241803. Щодо довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, то водій відмовився від її отримання. Представник відповідача вказав, що 16.11.2020 було останнім днем, коли можна було здійснити розгляд справи з дотриманням строків, передбачених пунктом 25 Порядку №1567. Факт направлення запрошення на розгляд справи підтверджується чеком поштового відправлення від 13.11.2020.
10.09.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що день виявлення порушення включається в період обчислення строків, а тому останнім днем винесення постанови було 15.11.2020. Позивач не отримував повідомлення відповідача про розгляд справи.
28.09.2021 представник відповідача подав до суду заперечення, в яких зазначив, що оскаржена позивачем постанова винесена 16.11.2020, а зазначення дати її винесення - 15.11.2020 є механічною опискою працівника, відповідального за складання тексту постанов. Решта доводів відповідають аргументам, викладеним у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
У судове засідання відповідач та третя особа явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі їх представників до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з договором позички автомобіля від 03.01.2020, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 (позичкодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Геосан» (користувач), позичкодавець передає користувачу, а користувач приймає у тимчасове, безоплатне користування наземний транспортний засіб - автомобіль марки MAN модель TGX 18.480, 2011 року випуску, шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 . Згідно з пунктом 2 такого договору термін надання автомобіля в користування становить 12 місяців з моменту підписання сторонами договору.
11.09.2020 Управління Укртрансбезпеки в Одеській області видало направлення на рейдову перевірку № 026443 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів.
Згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.09.2020 № 241803 проведено перевірку транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), під час якої виявлено порушення абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів складено акт від 16.09.2020 № 030325.
Також за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 складено довідку від 16.09.2020 № 0004995.
Відповідач листом від 26.11.2020 № 110343/30/18-20 повідомив позивача про те, що 15.11.2020 (власноручно виправлено на 16.11.2020) відбувся розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого застосовано адміністративно-господарський штраф згідно зі статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» до перевізника ТзОВ «Геосан».
Згідно з постановою відповідача від 15.11.2020 (власноручно виправлено на 16.11.2020) № 212811 з позивача за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України №2344-III).
Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон України №3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Закону України №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З аналізу наведених норм випливає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли, зокрема, навантаження на одиночну вісь перевищує 11т. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. При цьому, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Пункт 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), визначає, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
У відповідності до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 вказаного Порядку вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Підпункт 4 пункту 2 Порядку №879 передбачає, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пункт 3 Порядку №879 встановлює, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Абзацом першим пункту Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Надаючи оцінку аргументам позивача про порушення відповідачем здійснення державного контролю та порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок №1567.
Відповідно до пунктів 20-23 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Суд встановив, що згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.09.2020 № 241803 проведено перевірку транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), під час якої виявлено порушення абзацу п'ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». У такому акті зазначено, що водій ОСОБА_2 з актом ознайомився, від пояснень та підпису відмовився.
У пункті 22 Порядку № 1567 визначено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Суд зауважує, що акт про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів від 16.09.2020 № 030329 підписав водій ОСОБА_2 , що свідчить про безпідставність аргументів позивача про не складення відповідного акта.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до абзацу першого пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Як встановив суд, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 складено довідку від 16.09.2020 № 0004995. Натомість у такій довідці відсутній підпис водія ОСОБА_2 , а також не зазначено про відмову водія від отримання такої довідки, що свідчить про порушення вимог пункту 18 Порядку №879.
Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Враховуючи те, що порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт виявлено 16.09.2020, то останнім днем розгляду справи було 17.11.2020, а тому доводи позивача про пропуск відповідачем строків, визначених пунктом 25 Порядку № 1567, не заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Такий обов'язок запроваджений з метою повідомлення суб'єкта господарювання про початок розгляду справи, виконання якого надає право суб'єкту господарювання подати пояснення та заперечення проти встановлених порушень, а також з метою забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Таке тлумачення пункту 26 Порядку № 1567 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Відповідач підтверджуючи виконання вказаних вимог, подав копію фіскального чеку ПН215600426655 про відправлення рекомендованого листа за №7902004340522, з якого неможливо встановити ні адреси отримувача, ні вмісту поштового відправлення. Більше того, дані про відправлення за номером 7902004340522 відсутні в пошуковій системі Укрпошти, тому що не зареєстровані.
У цьому контексті, суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів належного повідомлення позивача у справі про розгляд справи про порушення (розписку чи рекомендований лист з повідомленням про вручення такого поштового відправлення позивачу або доказів повернення такого листа з причинами повернення).
Наведені обставини підтверджують те, що позивачу не було відомо про початок розгляду справи.
Таким чином, відповідач розглянув справу та прийняв оскаржену постанову без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що суперечить пункту 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що недотримання відповідачем процедури перевірки транспортного засобу згідно з положеннями Порядку № 879 та прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.11.2020 №212811 без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, тобто всупереч пункту 9 частини другої статті 2 КАС України, свідчить про протиправність такої постанови, а тому така підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 07.05.2021 № 96.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №212811 від 16.11.2020.
Стягнути з Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. Богдана Хмельницького, 114) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» (код ЄДРПОУ 39459258, місцезнаходження: 79012, м. Львів, вул. Академіка Сахарова, буд. 42, офіс 513) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 13 грудня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.