14 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5076/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект", вул. Молодіжна, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область,27552
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м.Кропвивницький,25006
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ТОВ фірма "Комплект" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
1)№000027840703 від 21.07.2021 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 342 399 грн.;
2)№000027820703 від 21.07.2021 року, яким товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 711 101 грн. та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 855 551 грн.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.
Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.4,а.с.1-10).
Ухвалою суду від 27.08.2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження (т.3,а.с.182-183). Розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року закрито підготовче провадження в справі.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України)
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ТОВ фірма "Комплект" зареєстроване в якості юридичної особи (т.1,а.с. 10).
Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля іншими продуктами харчування, в тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (т.1,а.с.10).
Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.
Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма "Комплект" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від'ємного значення з ПДВ більше 100 тис. грн., з урахуванням від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів, зазначених в додатку 3 до податкової декларації з ПДВ, результати якої оформлено актом №1893/11-28-07-03/22219911 від 18.06.2021 року (т.1,а.с.32-99).
В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:
-п. 44.1 1 ст.44, пп. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, абз. 1-3 п.198.2, абз. 1-2 п.198.3 ст.198 та абз.3 п.198.6 ст. 198 ПК України, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого:
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації) за березень 2021 року в розмірі 342 399 грн.;
- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (ряд 20.2.1 декларації) за березень 2021 року в розмірі 1 711 101 грн. (т.1, а.с.99).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
-№000027840703 від 21.07.2021 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 342 399,00 грн. (т.1,а.с.102);
-№000027820703від 21.07.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 711 101,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 855 551грн. (т.1,а.с.103).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Слід зазначити, що, відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з положеннями п. 20.2 ст. 20 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно положень п.135.1ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 44.1статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до п.2ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з абзацом 11статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Зміст акту перевірки свідчить, що в березні 2021 року позивач задекларував відносини з придбання у суб'єктів господарювання:
-ПП «Віктор і К» - олії соняшникової;
- ТОВ «Гідросенд» - олії соняшникової і фосфатидного концентрату;
-ТОВ «Транзпостач» - шроту соєвого.
В свою чергу, ПП «Віктор і К» в лютому - березні 2021 року придбано насіння соняшника у постачальників: ФГ «Ткаченко О.О.» та ТОВ « Семаль».
ТОВ «Гідросенд» в січні - березні 2021 року придбано насіння соняшника :
- в січня 2021 року в загальній кількості 10496,53 т, з наведеної кількості 1287,36 т соняшника, що становить 12,26 відсотків від загальної кількості: ПСП «ОЛЬГА»; ФОП ОСОБА_1 ; СФГ «НІКОЛАЄВ»; ТОВ «СЕМАЛЬ» ; ФГ «АВАНГАРД-Т»; ФГ «АГРО ПЛЮС 7» ; ФГ «БАЗИС-АГРО 2015» ; ТОВ «ТД «Біо - Препарат» ; ФГ «БОБОШКО С.С.» ; ФГ «Пащенко»; ТОВ «БОГДАН АГРО 2019» ФГ «ТЕРЛЕЦЬКОГО М.М»; ОСОБА_2 , ФГ «Крокус»; ТОВ «Агрогрупа Деметра» та ТОВ «Квадро»;
- в лютому 2021 року в загальній кількості 11938,22 т, з наведеної кількості 1363,648 т соняшника, що становить 11,42 відсотків від загальної кількості: ПП «НОВЕ ЖИТТЯ»; ПСП «Ольга»; СФГ «НІКОЛАЄВ»; ТОВ «Маковій»; ФГ «Авангард -Т»; ФГ «Маяк -1», ОСОБА_3 ; ПАФ «Світоч»; ПП «Оріол - Ойл»; ФГ «Клас Агро»; ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 ; ФГ «Крокус»; ФГ «Агро плюс 7»; ФГ «Сильне Братство»; ФГ «Г.О. Батир; Колодяжний Микола Олексійович; ФГ «Лоскот Плюс»; ФГ «Мрія і С»; ФГ «Терлецького М.М.»; ФГ «Щербаков К.А.»; ТОВ «Гая - Агро»; ТОВ «АФ Соняшник»;
- в березні 2021 року в загальній кількості 40838,76 т, з наведеної кількості 3654,10 т. соняшника, що становить 8,94 відсотків від загальної кількості: ФОП ОСОБА_1 ; СФГ «Верест» ; СФГ «НІКОЛА ЄВ» ; ТОВ «АГРОЛЕНД-2010»; ТОВ «СЕМАЛЬ» ; ФГ «АВАНГАРД-Т»; ФГ «Сильне Братство»; ФГ «ДОРІД»; ФГ «ОБЕРІГ - 2000»; ФГ «Ярко + Ко»; ФГ «Пащенко» ; ФГ ПАЩЕНКО ; ФС «Клас Агро» ; ОСОБА_4 ( ; ОСОБА_2 ; ФГ «Ткаченко О.О.» ; ПП «Моє Джерело» ; ТОВ «МАШІВКА-АГРО-АЛЬЯНС»; ТОВ «Карлівське ссільгосппідприємство «ЛОС» ; ФГ «Крокус»; ФГ «Корида» ; СФГ «Говір» ; ТОВ «Вовчинське 2018» ; ТОВ «АФ «Соняшник»; ФГ «Агроленд» ; ФГ «Базис Агро 2015».
ТОВ «Транзитпостач» в лютому 2021 року придбало сою у постачальників: СФГ «Чернявського В.М.», ФГ «Рубін Дворецької», ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», ТОВ «Агроленд -2010», ФГ «Агат -8».
Щодо відносин з ПП «Віктор і К», судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 10.05.2013 року між ПП «Віктор і К» /постачальник/ та ТОВ фірма «Комплект» /покупець/ укладено договір поставки №10051301. Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті (т.1,а.с.116-122).
У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно: видаткової накладної №112 від 01.02.2021 року на суму 14 429 402 грн., в тому числі ПДВ - 2071567,00 грн. (т.1,а.с.166), №113 від 02.02.2021 року на суму 12 429 402,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 071 567,00 грн. (т.1,а.с.166), №114 від 03.02.2021 року на суму 15 997 578,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 666 263,00 грн. (т.1,а.с.172), №ВК-437 від 03.02.2021 на суму 693553,20 грн. (т.1,а.с.175), видаткова накладна №115 від 04.02.2021 а суму 21 691 920,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 615 320грн., видаткової накладної №116 від 05.02.2021 року на суму 14 130 420 грн., в тому числі ПДВ - 2 355 070,00 грн.(т.1,а.с.181), видаткової накладної №117 від 06.02.2021 року на суму 13 270 752 грн., в тому числі ПДВ - 2 211 792,00 грн. (т.1,а.с.187), видаткової накладної №118 від 07.02.2021 року на суму 18 369 972,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 061 662,00 грн. (т.1,а.с.190), видаткової накладної №ВК-509 від 08.02.2021 року на суму 1792800 грн., в тому числі ПДВ - 8964000 грн. (т.1,а.с.193), видаткової накладної №ВК-507 від 08.02.2021 року на суму 2059200грн., в тому числі ПДВ - 343200грн. (т.1,а.с.196), видаткової накладної №119 від 08.02.2021 року на суму 10583118 грн., в тому числі ПДВ - 1763853,00 грн. (т.1,а.с.199), видаткової накладної №ВК-533 від 09.02.2021 року на суму 2053123,20 грн., в тому числі ПДВ - 342187,20 грн. (т.1.а.с.202), видаткової накладної №120 від 09.02.2021 року на суму 7380024 грн., в тому числі ПДВ - 1230004 грн. (т.1,а.с.205), видаткової накладної №ВК-552 від 10.02.2021 року на суму 2050550,00 грн., в тому числі ПДВ - 1341760,00 грн. (т.1,а.с.208), видаткової накладної №121 від 10.02.2021 року на суму 16 529 652,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 754 942,00 грн. (т.1, а.с.211), видаткової накладної №ВК-567 від 11.02.2021 року на суму 4 113 496,80 грн., в тому числі ПДВ - 685582,80 грн. (т.1,а.с.214), видаткової накладної №122 від 11.02.2021 року на суму 17 379 096,00 грн., в тому числі ПДВ - 2896516,00 грн. (т.1,а.с.217), видаткової накладної №123 від 12.02.2021 року на суму 12 695 226 грн., в тому числі ПДВ - 2 115 871,00 грн. (т.1,а.с.220), видаткової накладної №ВК-654 від 17.02.2021 року на суму 4 147 200 грн., в тому числі ПДВ - 691200грн. (т.1,а.с.223), видаткової накладної №153 від 21.02.2021 року на суму 21 310 200 грн., в тому числі ПДВ - 3551700грн. (т.1,а.с.226), видаткової накладної №154 від 22.02.2021 року на суму 20 646 000грн., в тому числі ПДВ - 3 441 000,00 грн. (т.1,а.с.229), видаткової накладної №155 від 23.02.2021 року на суму 19 773 450 грн., в тому числі ПДВ - 3 295 575,00 грн. (т.1,а.с.232), видаткової накладної №156 від 24.02.2021 року на суму 23669550грн., в тому числі ПДВ - 3944925,00 грн. (т.1,а.с.235), видаткової накладної №ВК-831 від 24.02.2021 року на суму 4 160 866,00 грн., в тому числі ПДВ - 693481,00грн. (т.1,а.с.238), видаткової накладної №173 від 25.02.2021 року на суму 11 583 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 930 500,00 грн. (т.1,а.с.242), видаткової накладної №174 від 26.02.2021 року на суму 22 554 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 759 000,00 грн. (т.1,а.с.245).
Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи (т.1,а.с.127-165).
ПП «Віктор і К» за фактом передачі товару у власність ТОВ фірма «Комплект» було складено: податкову накладну №134 від 01.02.2021 р., податкову накладну №445 від 02.02.2021 року, податкову накладну №578 від 03.02.2021 року, податкову накладну №46 від 03.02.2021 року, податкову накладну №833від 04.02.2021 року, податкову накладну №984 від 05.02.2021 року, податкову накладну №84 від 05.02.2021 року, податкову накладну №1030 від 06.02.2021 року, податкову накладну №1100 від 07.02.2021 року, податкову накладну №112 від 08.02.2021 рок, податкову накладну №111 від 08.02.2021 року, податкову накладну №1354 від 08.02.2021 року, податкову накладну №136 від 09.02.2021 року, податкову накладну №1534 від 09.02.2021 року, податкову накладну №154 від 10.02.2021 року, податкову накладну №1687 від 10.02.2021 року, податкову накладну №169 від 11.02.2021 року, податкову накладну №1989 від 11.02.2021 року, податкову накладну №2080 від 12.02.2021 року , податкову накладну №252 від 17.02.2021 року, податкову накладну №3390 від 21.02.2021 року, податкову накладну №3874 від 22.02.2021 року, податкову накладну №4083 від 23.02.2021 року, податкову накладну №4304 від 24.02.2021 року, податкову накладну №409 від 24.02.2021 року, податкову накладну №4622 від 25.02.2021 року, податкову накладну №4832 від 26.02.2021 року, податкову накладну №4838 від 27.02.2021 року, податкову накладну №488 від 28.02.2021 року (т.1,а.с.167,171,174,177,180,183,186,189,192,195,198,201,204,207,213,216,219,222,225,228,231,234,237,240,244,247,250,253).
Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки. Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.
Судом встановлено, що придбану у ПП «Віктор і К» олію соняшникову рафіновану позивачем реалізовано в подальшому за зовнішньоекономічними договорами до Швейцарії та Великої Британії, що підтверджується відповідною первинною документацією, яка долучена до матеріалів справи (т.2,а.с.1-124.
З акту перевірки вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Віктор і К» ґрунтується, серед іншого, на тому, що ПП «Віктор і К» придбано у ризикових постачальників 590,05 т насіння соняшника, що становить 4,61 % від загальної кількості насіння соняшника.
При цьому в акті перевірки вказано, що за результатами аналізу наявної податкової інформації, яка міститься в інформаційних базах ДПС та отримані з зовнішніх джерел, у суб'єкта господарювання ТОВ «Семаль» для виконання зазначених операцій відсутні у достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, земельні ділянки та транспортні засоби, відсутня можливість вирощування с/г культур власними силами та відсутність придбання у постачальників ідентичного товару у відповідній кількості, а також відсутність документів щодо його походження (стор. 23 Акту перевірки, т.1,а.с.42).
Щодо відносин з ТОВ «Гідросенд», судом встановлено наступне
Судом встановлено, що 10.05.2013 року між ТОВ «Гідросенд» /постачальник/ та ТОВ фірма «Комплект» /покупець/ укладено договір поставки №10051302. Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті. Умови договору, відповідно до положень п.7.2 було продовжено відповідно до укладених Додаткових угод (т.2,а.с. 124-131).
У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно з наступними видатковими накладними: №ГС від 14.01.2021 року на суму 11352960,00 грн., в тому числі ПДВ - 9490800,00 грн., №ГС-105 від 19.01.2021 року на суму 410130,00 грн., в тому числі ПДВ - 341775,00 грн., №ГС-126 від 21.01.2021 року на суму 401760,00 грн., в тому числі ПДВ - 66960,00 грн., №ГС - 167 від 21.01.2021 року на суму 7626240,00 грн., в тому числі ПДВ - 1721040,00грн., №ГС-166 від 27.01.2021 року на суму 20936117,40 грн., в тому числі ПДВ - 3489352,90грн., №ГС-215 від 03.02.2021 року на суму 238190,40 грн., в тому числі ПДВ - 39698,40грн., №ГС-281від 11.02.2021 року на суму 792000,00 грн., в тому числі ПДВ - 132000грн., №ГС-280 від 11.02.2021 року на суму 369000,00 грн., в тому числі ПДВ - 66000,00грн., №ГС-289від 12.02.2021 року на суму 1188000,00 грн., в тому числі ПДВ - 198000,00грн., №ГС-307 від 16.02.2021 року на суму 798258,60грн., в тому числі ПДВ - 133043,10грн., №ГС-386 від 23.02.2021 року на суму 407190,00 грн., в тому числі ПДВ - 67865,00 грн., №ГС-410 від 25.02.2021 року на суму 20936117,40 грн., в тому числі ПДВ - 3489352,90грн., №ГС-428 від 26.02.2021 року на суму 414720,00 грн., в тому числі ПДВ - 69120грн (т.2,а.с145,148,151,154,157,160,163,166,169,172,175,181).
Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи (т.2,а.с.132-141).
ТОВ «Гідросенд» за фактом передачі товару у власність позивача було складено: податкову накладну №42 від12.01.2021 р., податкову накладну №115 від 14.01.2021 р., податкову накладну №111 від 19.01.2021 р., податкову накладну №136 від 21.01.2021 р., податкову накладну №187 від 21.01.2021 р., податкову накладну №186 від 27.01.2021 р., податкову накладну №18 від 03.02.2021 р., податкову накладну №80 від 11.02.2021 р., податкову накладну №79 від 11.02.2021 р., податкову накладну №89 від 12.02.2021 р., податкову накладну №107 від 16.02.2021 р., податкову накладну №215 від 25.02.2021 р., податкову накладну №237 від 26.02.2021 р. (т.2,а.с.144,147,150,153,156,159,162,165,168,171,174,180,183).
Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки. Будь яких зауважень до них не зазначено.
Судом встановлено, що придбану у ТОВ «Гідросенд» продукцію позивачем реалізовано в подальшому за зовнішньоекономічними договорами до Кіпру та Великої Британії, що підтверджується відповідною первинною документацією, яка долучена до матеріалів справи (т.2,а.с.187-258).
Щодо відносин з ТОВ «Транзитпостач», судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 01.06.2018 року між ТОВ «Транзитпостач» /постачальник/ та ТОВ фірма «Комплект» /покупець/ укладено договір поставки №01061818. Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті (т.3,а.с.1-3).
У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно: видаткової накладної №тп-57 від 03.02.2021 року на суму 3803040,00 грн., в тому числі ПДВ - 6333840,00грн. (т.3,а.с8).
Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи (т.3, а.с.4-7).
ТОВ «Транзпостач» за фактом передачі товару у власність ПП «Агро Євро Партнер» було складено відповідну податкову накладну за №15 від 03.02.2021 року (т.3,а.с.10),
Вказану податкову накладну зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки. Будь яких зауважень до неї перевіряючими не зазначено.
Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Транзпостач» товар позивачем реалізовано в подальшому за зовнішньоекономічними договорами до Кіпру, Білорусії, Швейцарії, що підтверджується відповідною первинною документацією, яка долучена до матеріалів справи (т.3,а.с.12-34).
З акту перевірки вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транзпостач» ґрунтується, серед іншого, на тому, що ТОВ «Транзпостач» в лютому 2021 року придбано сою, соєві боби та макуху соєву в загальній кількості 5402,17 т, з наведеної кількості у ризикових постачальників, ТОВ «Транзпостач» було придбано 1230,84 т сої, що становить 22,78 % від загальної кількості сої, соєвих бобів та макухи соєвої. Зокрема, вказані операції відбулись з СФГ «Чернявського В.К.», ТОВ «Машівка Агро Альянс», ТОВ «Агроленд - 2010», ФГ «Агат-8», ФГ «Рубін Дворецької» ( т.4,а.с.8).
При цьому в акті перевірки вказано, що за результатами аналізу наявної податкової інформації, яка міститься в інформаційних базах ДПС та отримані з зовнішніх джерел, у зазначених вище суб'єктів господарювання для виконання зазначених операцій відсутні у достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, земельні ділянки та транспортні засоби, відсутня можливість вирощування с/г культур власними силами та відсутність придбання у постачальників ідентичного товару у відповідній кількості, а також відсутність документів щодо його походження.
Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Крім того, суд звертає увагу, що суб'єктивні припущення посадових осіб контролюючого органу щодо непричетності директора контрагента до ведення господарської діяльності, не підтверджені належним чином, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів будь-якої податкової звітності, або реєстрації цивільно-правових договорів. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків.
В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.
Висновки про те, що у ТОВ «Семаль», СФГ «Чернявського В.К.», ТОВ «Машівка Агро Альянс», ТОВ «Агроленд - 2010», ФГ «Агат-8», ФГ «Рубін Дворецької» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладеного між ТОВ фірма «Комплект» та ПП «Віктор і К», ТОВ «Транзпостач» та ТОВ «Гідросенд» договорів поставки, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов'язань від даних умов.
Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.
Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.
Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.
Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.
Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ фірма "Комплект" та ПП «Віктор і К», ТОВ «Транзпостач» та ТОВ «Гідросенд» є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.
При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ фірма "Комплект" сформовано податковий кредит.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, з урахуванням чого спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.12.2012 (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України № 5076-VI).
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Кириленко Юрієм Григоровичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.06.2021 (далі - договір).
Зі змісту акта виконаних робіт від 18.10.2021 слідує, що виконавцем в інтересах замовника згідно з договором у повному обсязі виконано такі зобов'язання:
- ознайомлення з актом податкової перевірки та його аналіз - /1год/ - 600 грн.
- ознайомлення з наявними первинними бухгалтерськими документами та іншими документами, які є доказовою базою в предметі спору, їх аналіз, збір додаткових доказів - /4 год./ - 2400 грн.
- складення позовної заяви з формуванням додатків до неї - 3500 грн.
- участь в судовому засіданні в суді І інстанції - /орієнтовно 1 засідання/ - 4000 грн.
Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить 600,00 грн. за годину надання адвокатом правничої допомоги. Загальний розмір витрат за надання правничої допомоги становить 10500 грн.
Представник відповідача не погоджується з понесеними позивачем витратами на професійну правничу допомогу та з їх стягненням за рахунок бюджетних асигнувань відповідача і вважає такі витрати значно завищеними та такими, що не підтверджуються документально.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, згідно з яким КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначені норми (статті 134, 139) введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, суд вважає необхідним заяву представника позивача про відшкодування судових витрат стосовно стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення:
1)№000027840703 від 21.07.2021 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 342 399,00 грн.;
2)№000027820703 від 21.07.2021 року, яким товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 711 101,00 грн. та застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 855 551,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" ( код-22219911) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" ( код-22219911) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко