Справа № 761/20480/20
Провадження № 2/761/2519/2021
14 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Києва 09.07.2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», про стягнення на його користь 30688 грн. страхового відшкодування та 1341,55 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області по вул. Львівська поблизу будинку № 16 трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) внаслідок якої загинула мати позивача - ОСОБА_2 , 1958 р.н. ДТП було скоєно водієм автомобіля Опель Віваро д.н.з НОМЕР_1 громадянином України ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідно до полісу № АМ/5489696, виданого Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН». У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , 1958 р.н. є матір'ю позивача, то він вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди та витрат на спорудження надгробного пам'ятника для загиблої.
Відомості за фактом настання ДТП 02.01.2019 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000001 від 02.01.2019 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У рамках досудового слідства було проведено судову-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 та зроблено висновок від 01.02.2019 № 02/2019, відповідно до якого, ушкодження ОСОБА_2 могли утворитись внаслідок транспортної травми, при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження і перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_2 .
Отже, позивач вважає, що смерть ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв'язку з поєднаною травмою, яка виникла при ДТП ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до постанови старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.06.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12019140000000001 від 02.01.2019 закрито, у зв'язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Відомості про прийняте рішення внесені до ЄРДР.
Позивач також посилається на те, що у досудовому порядку 23.05.2019, відповідно до вимог ст. 33, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ним подано до відповідача повідомлення про ДТП, 27.12.2019 позивачем подано до відповідача заяву на виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 27.12.2019, а 03.04.2020 позивачем подано до відповідача та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг скаргу щодо неприйняття відповідачем рішення.
Проте, станом на 09.07.2020 відповідачем відшкодовано моральну шкоду, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі 25038,00 грн., витрати на поховання, відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 5650,00 грн. та пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 469,54 грн.
Не погоджуючись з невідповідністю зазначених сум страхового відшкодування позивач був вимушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь 30688,00 грн. страхового відшкодування та 1341,55 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
07.05.2021 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 30688,00 грн. страхового відшкодування та 4530,37 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2020 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, обґрунтовує свою позицію тим, що 24.03.2020 позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки постановою ГУ СУ НПУ у Львівській області від 27.06.2019 закрито кримінальне провадження №1201914000000000, у діях ОСОБА_3 не встановлено порушень вимог безпеки дорожнього руху та експлуатації ТЗ, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із настанням даної ДТП. Тому, відповідач вважає що цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Opel Vivaro, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_3 не настала.
Проте, відповідач у своєму відзиві підтверджує те, що 28.04.2020 ним було переглянуто рішення та виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 30688,00 грн на підставі п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким, у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, сума страхового відшкодування склала 50 (п'ятдесят) відсотків від заявленої позивачем суми.
Рішення про виплату страхового відшкодування було оформлене страховим актом № АМ/5489696/1 від 28.04.2020, страхове відшкодування в сумі 30688,00 грн. виплачено на рахунок позивача платіжним дорученням № 14591 від 28.04.2020.
Також, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає про те, що ним на рахунок позивача було виплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 469,54 грн., що підтверджує платіжним дорученням № 14592 від 28.04.2020.
Разом із відзивом на позовну заяву, представником відповідача було подано клопотання про витребування доказів, а саме витребування у слідчого управління ГУНП у Львівській області матеріалів кримінального провадження № 12019140000000001 від 02.01.2019 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, однак, клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не обґрунтована необхідність витребування цих доказів, не зазначені обставини, які можуть підтвердити чи спростувати вказані докази.
26.11.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим та підтримує в повному обсязі свої позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд встановив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 06 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 при проїзді по вул. Львівська поблизу будинку № 16, що у смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм загинула на місці пригоди.
Відомості за фактом настання ДТП 02.01.2019 були внесені до ЄРДР за № 12019140000000001 з кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України та розпочато досудове слідство.
Відповідно до постанови старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.06.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12019140000000001 від 02.01.2019 закрито, у зв'язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.ч.4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 89 ЦПК.
Станом на дату ДТП відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» за чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що відповідачем не заперечується.
Із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» 27.12.2019.
Відповідачем відшкодовано позивачу моральну шкоду, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 25038,00 грн. та витрати на поховання, відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 5650,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2020 р. № 14591.
Крім того, відповідачем виплачено пеню у розмірі 469,54 грн. за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2020 № 14592.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
У постанові від 05 грудня 2018 по справі № 757/59802/16-ц Верховний суд дійшов висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров'я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Разом з тим метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Нормами п. п. 27.1, 27.4, ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вимоги про відшкодування витрат на поховання можуть пред'являтися будь-якими особами, навіть сторонніми до потерпілого, які ці витрати фактично понесли. Тобто, витрати на поховання відшкодовуються особі, яка була фактично вписана як покупець у розрахунковому документі, незалежно від рівня спорідненості до померлого.
За положеннями п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та документи, перелік яких визначений п. 35.2 ст. 35 цього Закону.
За приписами абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з абз. 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
Позивачем подано заяву про виплату страхового відшкодування у межах 3-річного строку із моменту скоєння ДТП (02.01.2019).
Відповідачем відшкодовано позивачу моральну шкоду, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 25038,00 грн. та витрати на поховання, відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 5650,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2020 р. № 14591.
Крім того, відповідачем виплачено пеню у розмірі 469,54 грн. за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2020 № 14592.
У постанові ГУ СУ НПУ у Львівській області від 27.06.2019 зазначено, що при експертизі крові з трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості - 1,98 проміле, що у живих осіб може відповідати алкогольному сп'янінню середнього ступеня. Також вказано, що з технічної точки зору, причиною настання ДТП стали обставини, пов'язані з діями пішохода ОСОБА_2 , внаслідок яких об'єктивна можливість виявити, як вказаний пішохід вийшла на проїзну частину дороги справа наліво на смугу автомобіля Opel Vivaro реєстраційний номер НОМЕР_1 , для водія останнього ОСОБА_3 настає на такій відстані, з якої він вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Тобто пішоходом ОСОБА_2 було порушено вимоги Правил дорожнього руху України.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» правила ст.454 ЦК (згідно чинної редакції ст. 1193 ЦК України) про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.
Оскільки постанова ГУ СУ НПУ у Львівській області від 27.06.2019 сторонами не оскаржувалась, факти, викладені в ній сторонами не заперечувались, суд вважає їх такими, що доказуванню не підлягають.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, враховуючи положення ст. 1193 ЦК України відповідачем у добровільному порядку було сплачено позивачу моральну шкоду у розмірі 25038,00 грн., витрати на поховання у розмірі 5650,00 грн. та пеню у розмірі 469,54 грн. за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, суд не вбачає порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 15-16, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 22, 27, 35, 36, 37, 41 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 4, 10, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 210, 223, 247, 265, 268, 274, 279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, заподіяною смертю фізичної особи - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 14.12.2021
Суддя: