Справа 556/2339/21
Номер провадження 1-кс/556/297/2021
про відмову в задоволенні заяви про відвід слідчого судді
14.12.2021.
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець усну заяву захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді - ОСОБА_4 ,-
Встановив:
На розгляді в слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 перебуває клопотання заступника начальника слідчого відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_5 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020180230000322 від 06.07.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
06.12.2021 до Володимирецького районного суду Рівненської області надійшла службова записка слідчого судді ОСОБА_4 із зазначенням про надходження до суду усної заяви захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 .
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 , належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення розгляду заяви про відвід, в судове засідання не з'явилася.
Адвокат ОСОБА_3 надав заяву про проведення судового засідання без його участі. А також зазначив, що він виявив недовіру слідчому судді ОСОБА_4 , відводу не заявляв.
Прокурор надав заяву про розгляд клопотання про відвід слідчого судді у його відсутності , заява про відвід є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Враховуючи думку учасників судового процесу, яка викладена у їх заявах, вивчивши наявні матеріали заяви, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на розгляді слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_4 перебуває клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_5 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
В судовому засіданні 06.12.2021, при розгляді даного клопотання захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_3 в усній формі заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_4 .
Ознайомившись з журналом судового засідання від 06.12.2021 та оригіналом аудіозапису технічної фіксації даного засідання суд встановив, що відвід слідчому судді ОСОБА_4 заявлений захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_3 в усній формі під час його участі у судовому засіданні 06.12.2021 , а саме останній заявив, що він не довіряє слідчому судді, оскільки її дії та рішення приймаються в інтересах сторони обвинуваченого - слідчого та прокурора, вона веде інквізиційний процес. Також про недовіру слідчому судді заявив і захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 .
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява N 4785/02) від 10.12.2009 р, "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) від 9 січня 2013 року.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу слідчого судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Так, положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим. Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не встановлено обов'язкової форми заяви про відвід, зокрема письмової.
Статтею 75 КПК України, визначено, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Наряду з вказаним, слід відмітити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте, всупереч вказаному, заявником не наведено будь - яких доводів, які б свідчили про упередженість слідчого судді ОСОБА_4 .
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії» (заява № 10486/83) від 24 травня 1989 року, «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява N 4785/02) від 10.12.2009 р. зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Гаусшильдт проти Данії», вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява N 4785/02) від 10.12.2009 ). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Згідно з п.п.28, 29, 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр проти України» (заява №16695/04) від 15 липня 2010 року відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії (Fey v. Austria,)" від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 і 30, Series A, no.255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland)", заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства (Pullar v.United Kingdom)" , від 10 червня 1996 року, п.38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v.Switzerland)", п.43). У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно oбґрунтованими (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland)", п.44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії (Ferrantelli and Santangelo v.Italy)", від 7 серпня 1996 року, п.58 Reports of Judgments and Decisions,1996-III). Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими . У даній ситуації, виходячи із предмета та меж судового розгляду провадження, в якому заявлено відвід, у ракурсі наведеного, у заяві не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість слідчого судді ОСОБА_4 щодо учасників або обставин при розгляді вищезазначеного клопотання.
Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, які б унеможливлювали розгляд клопотання вказаною слідчою суддею та викликали необхідність її відводу. При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні чи постановленими ним процесуальними рішеннями організаційного характеру, не є підставою його відводу. У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 року Верховний Суд сформував правову позицію про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого судді відсутні. Крім того, захисник ОСОБА_3 у своїй заяві зазначив, що відводу не заявляв.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні усної заяви захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 про відвід слідчого судді - ОСОБА_4 при розгляді клопотання заступника начальника слідчого відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_5 про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, відмовити за безпідставністю.
Ухвала є остаточною і не підлягає апеляційному оскарженню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1