Справа № 428/91/21
Провадження № 2/428/50/2021
09 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
представника позивача Селіхової Г.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати,
Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі за текстом - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 04.07.2001 ОСОБА_1 працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» та був звільнений наказом від 22.05.2017 № 0188-КП (ув). На день звільнення відповідача сума заборгованості із заробітної плати складала 23861,59 грн., яку було стягнуто судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.07.2017 по справі № 428/6761/17. У лютому 2018 року відповідачу було виплачено вказану заборгованість із заробітної плати. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у серпні 2018 року в порядку примусового виконання судового наказу у виконавчому провадженні № 54594041 також було стягнуто на користь відповідача вказану заборгованість.
Таким чином, відповідач отримав зайві кошти з погашення боргу по заробітній платі у сумі 23 771, 59 грн., проте не повернув їх. Постанова про завершення вказаного виконавчого провадження не була направлена Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу підприємства. Відповідач набув вказані грошові кошти внаслідок недобросовісності та без достатньої правової підстави. У зв'язку з цим представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 зайво виплачену заробітну плату у сумі 23771,59 грн.
На виконання ухвали суду від 15.02.2021 відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивач при звільненні не виплатив йому заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість, він 25.04.2018 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41 329 грн. Після цього, 02.05.2018 на його банківський рахунок від Міністерства юстиції України було зараховано суму 23 771, 59 грн. Після надходження вдруге на його рахунок вказаної суми, він, в рамках розгляду цивільної справи про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог до 17 557, 41 грн., тобто з урахуванням зайво виплачених коштів у сумі 23 771, 59 грн. 23 жовтня 2018 року Сєвєродонецький міський суд Луганської області задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув на його користь з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 17 557, 41 грн. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача Селіхова Г.А. підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» по 22.05.2017 включно.
Трудові відносини припинились 22.05.2017 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією Витягу із наказу «Про припинення трудового договору з працівниками (звільнення)» № 0188-КП(ув) від 22.05.2017.
На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 23 771, 59 грн., про стягнення якої 03.07.2017 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ № 428/6761/17.
Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 28.12.2020 № 353 сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 перед підприємством станом на 28.12.2020 становить 23 771, 59 грн.
На адресу ОСОБА_1 позивачем надсилалася претензія від 23.07.2019 року № 543 на суму дебіторської заборгованості у сумі 23 771, 59 грн., яка утворилась внаслідок подвійної виплати йому боргу по заробітній платі.
Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у позивача існувала заборгованість перед відповідачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день його звільнення 22.05.2017, яка була сплачена ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» добровільно у лютому 2018 року, а згодом, 02.05.2018 на рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти від Департаменту ДВС Мінюсту в порядку примусового виконання судового наказу № 428/6761/17 у розмірі 23 771, 59 грн., тобто позивачем доведений факт зайво виплачених коштів з погашення боргу по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання трудових та сімейних правовідносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відповідно до в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 по справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачу двічі 23.02.2018 та 02.05.2018 було виплачено заборгованість по заробітній платі. При чому позивач виплатив заборгованість по заробітній платі внаслідок власної помилки. Отже, відповідач ОСОБА_1 безпідставно набув грошові кошти у вигляді зайво виплаченої заборгованості по заробітній платі.
Однак, у судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку повернув позивачу зайво виплачену заробітну плату у сумі 23 771, 59 грн.
Так, в провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області перебувала цивільна справа № 428/4510/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З матеріалів зазначеної цивільної справи судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40 618, 80 грн.
21 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що 02.05.2018 на його банківський рахунок від Міністерства юстиції України було зараховано вдруге суму 23 771, 59 грн. відповідно до постанови виконавчого провадження Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ВП № 54594041 від 30.08.2017 про примусове виконання судового наказу № 428/6761/17 від 03.07.2017. Враховуючи зарахування на його рахунок коштів у сумі 23 771, 59 грн., ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на його користь залишок заборгованості у сумі 17 557, 41 грн.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.10.2018 у цивільній справі № 428/4510/18 з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_1 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений без утримання податку й інших обов'язкових платежів, за період з 23.05.2017 по 23.02.2018 (по день фактичного розрахунку) в сумі 17557 грн. 41 коп. (з урахуванням заяви ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог на суму 23 771, 59 грн.).
За таких обставин, ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 фактично повернув грошові кошти у вигляді зайво виплаченої йому заборгованості по заробітній платі у сумі 23 771, 59 грн., шляхом зменшення своїх позовних вимог на зазначену суму при розгляді справи про стягнення з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено повністю і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581;
- відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення складено 14.12.2021.
Суддя І. С. Посохов