Справа № 426/3588/21
іменем України
14 грудня 2021 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Половинки В.О.,
за участю секретаря судового засідання Гашинської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сватове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті заінтересована особа, Станично - Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків),
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту смерті, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сорокине, Луганської області помер його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявнику було видано лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті. Отримати свідоцтво про смерть державного зразка на тимчасово непідконтрольній українській владі території не виявляється за можливе, оскільки згідно з Постановою Верховної ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями» за № 254-ІІІ від 17 березня 2015 року та розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», місто Сорокине Луганської області визнано тимчасово окупованою територією.
При зверненні до органу реєстрації актів цивільного стану, який знаходиться на підконтрольній Українській владі території з метою реєстрації смерті у встановленому законом порядку, заявнику було роз'яснено право звернутися до суду для встановлення факту смерті, оскільки відповідно до ч.1 ст. 17Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану зокрема на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Встановлення факту смерті батька необхідно для отримання свідоцтва про смерть державного зразку для подальшого оформлення спадкових прав. У зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду із даною заявою.
Просить суд встановити факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сорокине Луганської області та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сорокине Луганської області, внаслідок дифузного дрібно вогнищевого кардіосклерозу, гострої недостатності кровообігу.
В судове засідання заявник не з'явився, разом із заявою про встановлення факту смерті надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, надавши до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Станично - Луганського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків). Також повідомили, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
В судовому засіданні встановлено, що заявник померлому є сином, даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , виданого 06.02.1974 Краснодонським міським відділом запису актів громадянського стану Ворошиловградської області, де в графі «батько» зазначений ОСОБА_2 ( а.с.10)
З матеріалів справи вбачається, що установою, яка знаходиться на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі та на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, було видано лікарське свідоцтво про смерть № 606 від 02.11.2021, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12), на підставі якого заявнику відділом запису актів громадянського стану Краснодонського міськрайонного управління юстиції було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 від 12.11.2021 ( а.с.11).
Згідно роз'яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року № 985/0/208-21, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12 травня 2016 року, місто Краснодон Луганської області перейменовано у місто Сорокине Луганської області.
Місто Сорокине, відповідно до законодавства України є тимчасово окупованою територією (Указ Президента України від 14.04.2014 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію вказане рішення Ради Нацбезпеки і оборони України, Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року № 254, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»).
Згідно з пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно ч. 2 п. 5 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.
Відомості про смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: - лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024; - фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024; - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; - рішення суду про оголошення особи померлою; - рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Суд приходить до висновку, що копія лікарського свідоцтва про смерть та копія свідоцтва про смерть, які видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території слід вважати такими, що створюють правовий наслідок.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до абз. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Також позиція щодо розгляду даної категорії справ викладена у п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Таким чином, встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має юридичне значення, оскільки надасть право заявнику на проведення державної реєстрації смерті батька.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованих осіб, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню та є достатньо підстав для встановлення факту смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сорокине Луганської області та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сорокине Луганської області, внаслідок дифузного дрібно вогнищевого кардіосклерозу, гострої недостатності кровообігу.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 4,76,81,258,259,263-265,293-294,315,317,354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті заінтересована особа, Станично - Луганський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків).
Встановити факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сорокине Луганської області та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сорокине Луганської області, внаслідок дифузного дрібно вогнищевого кардіосклерозу, гострої недостатності кровообігу.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя В.О.Половинка