Єдиний унікальний номер: 379/1259/21
Провадження № 3/379/708/21
14 грудня 2021 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі судді Музиченко О. О., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли 14.12.2021 з відділення поліції № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 18.03.2019, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
14.12.2021 до суду надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Музиченко О. О..
Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.
З протоколу серії ВАБ № 556514 від 19.11.2021 вбачається, що 16.11.2021 о 00 год. 10 хв. ОСОБА_2 будучи під дією адміністративного нагляду, був відсутній за місцем проживання, чим порушив постанову Таращанського районного суду від 22 вересня 2021 року, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КУпАП - порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про встановлений щодо нього адміністративний нагляд, але того дня він був змушений піти з дому, щоб не сваритись із дружиною. Його раніше притягували до адміністративної відповідальності за порушення адміннагляду, але це було більше року тому.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, статтею 251 КУпАП визначено, що суду повинні бути надані докази, які підтверджують факт скоєння особою адміністративного правопорушення.
Суд констатує, що вказані вимоги закону при складанні протоколу не дотримані, суду не надані докази скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КУпАП.
Диспозиція ч.2 ст.187 КУпАП передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, коли особа винна у: «порушенні правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції, - у разі, якщо ці дії вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист право людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно усталеної практики ЄСПЛ адміністративне розслідування може тягнути за собою «кримінальне обвинувачення» з урахуванням автономного тлумачення цього питання (справа «Саундерс проти Сполученого Королівства», п.67).
В силу серйозності санкції, адміністративне провадження слід вважати «кримінальним» для цілей Конвенції та протоколів до неї, а тому воно повинно залучати весь спектр гарантій статті 6 Конвенції та, відповідно, статті 2 Протоколу № 7 (справа «Михайлова проти України», п.46).
Частина 2 стаття 6 Конвенції визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
А згідно ч.2 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 187 КУпАП без наданих доказів того, що він вчинив це правопорушення повторно протягом року після його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 або 2 статті 187 КУпАП.
Так, 10.03.2020 постановою Таращанського районного суду Київської області щодо ОСОБА_2 було встановлено адміністративний нагляд строком один рік (а.с.5, 6).
10.09.2020 постановою Таращанського районного суду ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн (а.с.10).
22.09.2021 постановою Таращанського районного суду Київської області відносно ОСОБА_2 було продовжено адміністративний нагляд строком на шість місяців (а.с.7, 8).
Жодних інших постанов суду, зокрема, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 або ч.2 ст.187 КУпАП протягом року, до протоколу не додано.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187 КУпАП мало місце 10 вересня 2020 року (більше року - 15 місяців - тому), - суд вважає невірною кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.187 КУпАП.
Аналізуючи положення Кодексу України про адміністративне правопорушення (КУпАП), слід визначити, що він є кодексом, який містить норми матеріального права і одночасно з цим є процесуальним кодексом.
Разом з цим, КУпАП, як процесуальний кодекс, не передбачає для суду можливість перекваліфікувати дії правопорушника з більш тяжкого адміністративного правопорушення на менш тяжкий, і навпаки.
Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинуваченого, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП в діях ОСОБА_2 , оскільки в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт порушення останнім правил адміністративного нагляду, щодо якого встановлено такий нагляд, вчинений повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Досліджені у судовому засіданні докази виключають винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП України, а тому суд вважає за необхідне закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 283, 284, 290, 291 КУпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КпАП України - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко