вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.12.2021 Справа № 917/1420/21
м.Полтава
за позовною заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область,39600
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Енергія Центр", вул. Генерала Жадова, 12 офіс 24, м.Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 436792,86грн.
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Енергія Центр" про стягнення 436 792,86грн. заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі від 05 червня 2018 року.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що через несвоєчасну та неповну сплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, що є протиправною бездіяльністю відповідача, Кременчуцька міська рада Полтавської області, як власник земельної ділянки, була позбавлена можливості отримати плату за її використання іншою особою за період з 01.01.2020 по 15.06.2021 в розмірі 436792,86грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.09.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.10.2021.
Відповідач відзив на позов не надав.
Копії ухвал суду, які направлялася за адресою відповідача (вул. Генерала Жадова, 12 офіс 24, м.Кременчук, Полтавська область, 39600), повернуті підприємством зв"язку до господарського суду з відміткою "адресат відсутній".
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена Енергія Центр" (код ЄДРПОУ 41090661) зареєстрований за адресою: вул. Генерала Жадова, 12 офіс 24, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду вважаються врученою відповідачу.
Також суд зауважує, що ухвали господарського суду Полтавської області по даній справі розміщені в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
05.06.2018 року між Потоківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена Енергія Центр» (далі Відповідач) укладено договір оренди землі (далі - Договір) щодо земельної ділянки для розміщення, будівництва, експлуатації і а обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (будівництво сонячної електростанції), яка знаходиться в с. Потоки ГІотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області кадастровий номер 5322484401:01:003:0202, загальною площею 12,2200 га.
Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено терміном на 30 (тридцять) років.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.06.2018 року за № 127222649 реєстрацію права оренди по вищезазначеному договору проведено 08.06.2018 року.
Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 17 242 796. 83 грн.
Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у ротовій формі, у розмірі 517 283,90 гривень (п'ятсот сімнадцять тисяч двісті вісімдесят три грн. 90 коп.) в рік за земельну ділянку площею 12,2200 га, що становить % від нормативної грошової оцінки 17 242 796,83 грн.
Згідно п. 10 Договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок в місцевий бюджет Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, протягом 30 календарних днів наступного за останнім днем звітного (податкового) місяця - відповідно до п.28 договору, орендар зобов"язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Позивач у позові зазначає, що станом на день подачі позовної заяви відповідачем не виконані умови Договору оренди землі викладені у пункті 9 та 28 Договору, що є порушенням його умов та ст. 193 Господарського кодексу України.
Розглянувши лист Потоківського сільського голови Зорі Ю.О. від 21 липня 2020 року № 689/26-02-23 та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України № 571 р від 13.05.2020 «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Полтавської області» рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30 липня 2020 року «Про надання згоди на добровільне приєднання Потоківської сільської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Кременчуцької міської територіальної громади Полтавської області» надано згоду на добровільне приєднання Потоківської сільської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області (сіл Потоки, Соснівка, Придніпрянське і Мала Кохнівка) до Кременчуцької міської територіальної громади Полтавської області.
Згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03 вересня 2020 року «Про припинення повноважень Потоківської сільської ради, що приєдналася до Кременчуцької міської територіальної громади Полтавської області» розпочато процес реорганізації Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та її виконавчого комітету шляхом їх приєднання до Кременчуцької міської ради Полтавської області та її виконавчого комітету з дотриманням вимог Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
Визначено Кременчуцьку міську раду Полтавської області та її виконавчий комітет правонаступником всього майна, прав та обов'язків Потоківської сільської ради Полтавської області та її виконавчого комітету.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 22 жовтня 2020 року «Про визначення найменування органу місцевого самоврядування» визначено найменування органу місцевого самоврядування у зв'язку з добровільним приєднанням Потоківської сільської ради до Кременчуцької міської ради Полтавської області - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області.
Таким чином, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є належним позивачем за вказаною позовною заявою.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 2 цього Закону України відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. а також договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (стаття 615 цього ж Кодексу).
Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що основною метою оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Через несвоєчасну та неповну сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, що є протиправною бездіяльністю відповідача, Кременчуцька міська рада Полтавської області, як власник земельної ділянки, була позбавлена можливості отримати плату за її використання іншою особою за період з 01.01.2020 по 15.06.2021 в розмірі 436792,86 грн.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому, згідно з п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендар
П.288.7. ст. 288 Податкового кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
З наведених положень Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретним розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю.
Згідно приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожний суб'єкт має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказана стаття Цивільного Кодексу України не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного права, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35 ЗУ «Про оренду землі»).
Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах територій України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За ст. 610, ч.І ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За таких обставин відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання що 1, сплати орендної плати за землю.
Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у ран невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ст.152 Земельного кодексу України.
Станом на день подачі позовної заяви відповідачем у повній мірі не виконані умови Договору оренди землі викладені у пункті 9 Договору, що є порушенням його умов та ст. 193 Господарського кодексу України.
Як зазначалося вище, сторони у Договорі оренди землі визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом становить 17242796,83 грн. (п.5 Договору), а розмір орендної плати складає 517283,90за рік.
Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння зміна умов Договору не допускається, (ст.651 ЦК України).
Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не надано жодного документ, який би підтверджував, що сторонами за їх згодою або за рішенням суду вносилися зміни до вищевказаного Договору у тому числі у розмір грошової оцінки земельної ділянки або у розмір орендної плати.
Матеріалами справи також не підтверджено, що п. 5 Договору у якому сторони визначили розмір грошової оцінки земельної ділянки, визнавався судом недійсним.
Отже, позивач та відповідач по справі узгодили щодо розрахунків, які здійснюються на підставі укладеного Договору, застосовується нормативно грошова оцінка у розмірі 17242796,83 грн.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю.
У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 36 Закону України “Про оренду землі” визначено, що у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ст. 152 Земельного кодексу України.
Доказів погашення боргу відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Зелена Енергія Центр", вул. Генерала Жадова, 12 офіс 24, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 41090661) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук Полтавська область,39600, код ЄДРПОУ 24388300) - заборгованість у розмірі 436792,86грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6551,89грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 14.12.2021
Суддя Кльопов І.Г.