вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.12.2021 Справа № 917/1577/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Погрібної С.В., секретар судового засідання Мирна-Касян Ю.Л., розглянувши справу № 917/1577/21
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", вул. Закревського, 16, Київ, 02660
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромавтосервіс", вул.Автобазівська, 5, Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 12 871,09 грн.,
Без виклику сторін,
07.10.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромавтосервіс" про стягнення 17 871,09 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 05.04.2021 р. Договору № 18460-17/2021, з яких : 16 720,92 грн. основний борг, 657,62 грн. пені, 492,55 грн. 12% річних від простроченої суми.
Крім того, в тексті позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.10.2021 року було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
09.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов вх. № 12425. В поданому відзиві відповідач позов визнає частково, а саме : в частині стягнення з нього 11 720,92 грн. основного боргу, оскільки 07.10.2021 р. згідно платіжного доручення № 98 частково сплачено борг у розмірі 5 000,00 грн.. На підтвердження даної обставини відповідач надав суду копію платіжного доручення від 07.10.2021 р. № 98 та копію банківської виписки по рахунку відповідача за період з 01.09.2021 р. по 07.10.2021 р.. Крім того, відповідач просить суд перевірити правильність нарахування 12% річних та пені.
19.11.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив вх. № 12794, в якій позивач підтвердив сплату відповідачем 5 000,00 грн. боргу, проте позивач зазначив, що про даний платіж йому стало відомо після звернення з даним позовом до суду. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача 11 720,92 грн. основного боргу, 657,62 грн. пені, 492,55 грн. 12% річних від простроченої суми.
Тобто, позивач фактично зменшує розмір позовних вимог.
Відповідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вище викладене суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.
Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
05.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮІІШ КАРГО ПАРТС» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦІІРОМАВТОСЕРВІС» (далі - Покупець, Боржник) був укладений Договір за № 18460-17/2021 (далі - Договір), згідно з предметом якого Заявник, як Постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю запчастини, експлуатаційні матеріали та автомобільні шини (далі - Товар), а Боржник, як Покупець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).
За умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вар тості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору.
Поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.3. Договору:
1) ЕХW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року) Товар переходить у власність Покупця з моменту його передачі Покупцю на складі постачальника.
Доказом передачі Товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;
2) ЕСА (франко-перевізник) (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020 року) -Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товара у розпорядження перевізника на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд. З моменту передачі Товару перевізнику обов'язки Постачальника перед Покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а і ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення Товару переходять до Покупця. ї Доказом передачі Товару Перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують : факт передачі Постачальником Товару Покупцю.
Згідно з пунктом 2.4., 2.5. Договору, погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника, у тому числі Перевізника, Покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні; документи на Товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
За домовленістю Сторін датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника (пункт 2.6. Договору).
Розділом 3 Договору Сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку Постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту (пункт 3.2. Договору). У випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. Договору). Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (пункт 3.4. Договору). Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику (пункт 3.6. Договору). Зобов'язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.7. Договору). Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку Покупця постачальник мас право припинити подальші відвантаження на його адресу до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями Товару, а також перейти до роботи з Покупцем на умовах 100% попередньої оплати (пункт 3.8. Договору).
За умовами пункту 4.3. Договору Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 даного Договору.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника неню у розмірі подвійної облікової ставки ПБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 28-30).
На виконання зобов'язань за Договором Позивачем за видатковими накладними: від 15.06.2021 р. №№ SI0002932157, SI0002932614; від 17.06.2021 № SI0002938051; від 22.06.2021 р. №№ SI0002943001, SI0002943275, SI0002943512, SI0002943466; від 25.06.2021 р. № SI0002952285 та від 30.06.2021 № SI0002957392 Відповідачу був відвантажений Товар на загальну суму 16 720,92 грн. на умовах відтермінування строку його оплати (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 36-40).
Відповідно до видаткових накладних, строк відтермінування оплати Товару був визначений наступним чином : до 29.06.2021 по ВН №№ SI0002932157, SI0002932614 від 15.06.2021 р.; до 01.07.2021 р. по ВН № SI0002938051 від 17.06.2021 р.; до 06.07.2021 р. по ВН №№ SI0002943001, SI0002943275, SI0002943512, SI0002943466 від 22.06.2021 р.; до 09.07.2021 р. по ВН № SI0002952285 від 25.06.2021 та до 14.07.2021 по ВН № SI0002957392 від 30.06.2021 р..
Разом з названими вище видатковими накладними Відповідачу були вручені рахунки на оплату отриманого Товару: від 15.06.2021р. №№ S0006080860, S0006082017; від 17.06.2021 р. № S0006091231; від 22.06.2021 р. №№ S0006099324, S0006100169, S0006099371, S0006100611; від 25.06.2021 р. № S0006113625 та від 30.06.2021 р. № S0006123280, відповідно (копії рахунків наявні у матеріалах справи, а.с. 32-35).
За даними Позивача, відвантажений ним Товар був прийнятий Відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні підписані уповноваженою особою, підпис якої скріплено печаткою Відповідача.
Оскільки не здійснення оплати поставленого Товару у визначений строк, з огляду на положення пункту 5.2. Договору (щодо наслідків прострочення оплати більше 3-х календарних днів), визначає момент настання відповідальності Відповідача за порушення грошових зобов'язань за Договором, то обумовлений строками відтермінування оплати Товару період з 15.06.2021 по 14.07.2021 включно Позивачем був поставлений на контроль.
В порушення умов Договору відповідач не виконав дане зобов'язання і вартість поставленого товару (продукції) не оплатив у повному обсязі.
Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем за товар (продукцію), отриманий за видатковими накладними, у розмірі 11 720,92 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятого судом зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12 871,09 грн., з яких : 11 720,92 грн. основного боргу, 657,62 грн. пені, 492,55 грн. 12% річних від простроченої суми.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором оплатив отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 11 720,92 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 720,92 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 5.3. Договору, сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12% річних у розмірі 492,55 грн. за період з 15.06.2021 р. з по 06.10.2021 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати отриманого товару по кожній окремій накладній та проведених відповідачем проплат), суд визнає його правильним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника неню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 657,62 грн. за період 30.06.2021 р. з по 01.10.2021 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати отриманого товару по кожній окремій накладній та проведених відповідачем проплат) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є правомірними та підлягають задоволенню.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11 720,92 грн. основного боргу, 657,62 грн. пені, 492,55 грн. 12% річних від простроченої суми, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнані в частині стягнення основного боргу та не спростовані в іншій частині позовних вимог, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У пункті 1 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору в розмірі 1 634,89 грн. підлягає стягненню з відповідача, сума судового збору в частині зменшення розміру позовних вимог підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України після надходження від позивача відповідного клопотання.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати пов'язані з розглядом даної справи, а саме : витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 640,00 грн.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поряд із цим, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, у п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, у п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 та у п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав копії : Договору № 04/10/2021-1ПД від 04.10.2021 р. про надання правової допомоги та додаткової угоди; Свідоцтва адвоката Спиридонова О.В., Опис про надані послуги адвокатом від 06.10.2021 р., платіжного доручення № 735 від 06.10.2021 р., довіреність від 04.10.2021 р.
Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідач заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача не надавав.
З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 640,00 грн. є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг, тому витрати, на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромавтосервіс", (вул. Автобазівська, 5, Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 43911331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (вул. Закревського, 16, Київ, 02660, код ЄДРПОУ 37141112) суму основного боргу в розмірі 11 720,92 грн., 657,62 грн. пені, 492,55 грн. 12% річних від простроченої суми, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 640,00 грн. та 1 634,89 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 10.12.2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя Погрібна С.В.