вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа № 911/2763/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормові Традиції", 25014, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Кільцева, будинок 63
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОЛОС", 09051, Київська область, Сквирський район, село Пустоварівка, площа Ватутіна, будинок 18А
про стягнення 76 418,20 грн заборгованості за договором № 1501/21 поставки сільськогосподарської продукції від 15.01.2021
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кормові Традиції" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОЛОС" про стягнення заборгованості за договором № 1501/21 поставки сільськогосподарської продукції від 15.01.2021 в розмірі 76 418,20 грн, з яких 73 156,20 грн штраф, 2 726,00 грн пеня та 536,00 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару за укладеною специфікацією № 2 від 08.06.2021 на загальну суму 243 854,00 грн; покупець за отриманий товар розрахувався несвоєчасно, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача передбачених договором пеню і штраф та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних.
Звертаючись із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, керуючись пунктом 1 частини п'ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2021 клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач про розгляд справи господарським судом був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду (№ 0103279995213).
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
15 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кормові Традиції" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОЛОС" (покупець) було укладено договір № 1501/21 поставки сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору).
Під сільськогосподарською продукцією в цьому Договорі розуміється: пивна дробина волога, пивна дробина суха. Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, а також базис поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін, та підтверджуються товарною (товарно-транспортною) або видатковою накладною, підписаною обома сторонами (пункт 1.2 Договору).
Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки, вказується у специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.1 Договору).
Умови оплати партії товару за цим Договором встановлюється специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін (пункт 2.4 Договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару постачальником (пункт 3.5 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків сторін за даним Договором до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1 Договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
08 червня 2021 року на виконання умов договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кормові Традиції" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОЛОС" (покупець) підписано специфікацію № 2, відповідно до якої, постачальник зобов'язується поставити покупцю шрот соняшниковий у кількості 25 т на загальну суму 282 500,00 грн (разом з 20% ПДВ); порядок оплати: 100% оплата вартості партії товару до 28.06.2021; претензії по якості продукції приймаються протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставив відповідачу товар: шрот соняшниковий у кількості 21,58 т, що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною № 96 від 10.06.2021 та товарно-транспортною накладною № Р96 від 10.06.2021 на суму 243 854,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами укладеної специфікації, за товар, поставлений за накладною № 96 від 10.06.2021 на суму 243 854,00 грн, відповідач мав розрахуватися у строк до 28.06.2021.
Однак, як стверджує позивач, відповідач розрахувався за товар з порушенням строків визначених умовами специфікації. Так, покупець перерахував постачальну грошові кошти в такому порядку: 30 000,00 грн згідно платіжного доручення № 5681 від 09.07.2021; 20 000,00 грн - № 5718 від 14.07.2021; 30 000,00 грн - № 5800 від 20.07.2021; 20 000,00 грн - № 5855 від 23.07.2021; 30 000,00 грн - № 5893 від 26.07.2021; 50 000,00 грн - № 5964 від 29.07.2021; 30 000,00 грн - № 6017 від 03.08.2021; 33 854,00 грн - № 6054 від 05.08.2021.
Враховуючи несвоєчасну оплату за товар, позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій передбачених договором та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог частини першої, частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем розрахунок за поставлений товар проведено несвоєчасно.
Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б спростовували твердження позивача.
Водночас вимогами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється в письмовій формі (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України).
Так, пунктом 5.3 Договору визначено, у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, визначені у Договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі 1 (одного) відсотка за кожен день прострочення виконання зобов'язань від суми боргу. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше ніж на 5 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 73 156,20 грн штрафу, що становить 30% від загальної простроченої суми.
Враховуючи, що відповідачем обов'язок з оплати товару повинен був бути виконаний у строк до 28.06.2021, тоді як перший платіж на погашення заборгованості відповідачем проведений 09.07.2021, прострочення з оплати товару покупцем відбулось більше ніж на 5 календарних днів.
З огляду на викладене, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за прострочення оплати товару в розмірі 73 156,20 грн.
Здійснивши перевірку розрахунків пені та 3% річних, наведених позивачем в позовній заяві (поданій на усунення недоліків), судом встановлено, що розрахунок здійснено за загальний період з 29.06.2021 по 05.08.2021 з урахуванням періодичних платежів здійснених відповідачем на погашення заборгованості, однак без виключення днів оплат.
Відповідно до пункту 1.9 постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Розрахунок пені здійснено в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки розмір пені встановлений у договорі, порушує вимоги частини другої статті 343 Господарського кодексу України.
Здійснивши перерахунок, заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок за виключенням днів фактичних сплат становить суми пені та 3% річних більші ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 726,00 грн пені та 536,00 грн 3% річних слід задовольнити повністю у заявлених сумах.
Відповідачем контррозрахунку не надано, про незгоду з розміром нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій не зазначено.
Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Кормові Традиції" вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи: судовий збір - 2270,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 9500,00 грн (зустріч, консультація адвоката; попереднє ознайомлення з матеріалами справи; узгодження правової позиції; складання позовної заяви; представництво інтересів в судовому засіданні; підготовка відповіді на відзив).
Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених судових витрат позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію № 0.0.2258948654.1 від 09.09.2021 про сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. Доказів понесених витрат позивачем на професійну правову допомогу надані не були, у зв'язку з чим суд не вирішує питання про розподіл заявлених витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОЛОС" (09051, Київська область, Сквирський район, село Пустоварівка, площа Ватутіна, будинок 18А, код ЄДРПОУ 03754120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормові Традиції" (25014, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Кільцева, будинок 63, код ЄДРПОУ 43379472) 76 418 (сімдесят шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн 20 коп. (з яких: 73 156,20 грн штраф, 2 726,00 грн пеня, 536,00 грн 3% річних), а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 13.12.2021