вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2120/21
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815
в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221
до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації
08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03190780
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача
Фастівська районна державна адміністрація
08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04054642 Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області
08292, Київська обл., місто Буча (пн), вул. Енергетиків, буд. 1-А, ЄДРПОУ 44370884
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Чешковський В.А., посвідчення №058043 від 11.06.2020;
відповідача: не з'явився;
третіх осіб: не з'явились.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2136/21 від 20.07.2021) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2021 судом позовну заяву залишено без руху.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову (вх. №18600/21 від 04.08.2021), відповідно до якого позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фастівську районну державну адміністрацію.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Фастівської районної державної адміністрації Київської області надійшли письмові пояснення (вх. № 20882/21 від 07.09.2021).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21324/21 від 13.09.2021).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення (вх. № 22125/21 від 22.09.2021).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення (вх. № 23619/21 від 11.10.2021).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2021 судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2120/21 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 23.11.2021.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №25305/21 від 02.11.2021).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №26439/21 від 16.11.2021).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника (вх. №26907/21 від 22.11.2021).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 09.12.2021.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшло клопотання (вх. № 28133/21 від 07.12.2021) про розгляд справи без участі її представника.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -
встановив:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є національним перевізником вантажів та пасажирів. Метою діяльності товариства є задоволення потреб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі тощо.
Згідно з статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Аргументи Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
За період з січня 2020 року по 31.12.2020 року позивач надав послуги з перевезення пільгових категорій громадян, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, встановлені законодавством України та мають право на пільги з їх оплати у приміському сполученні по залізничним станціям та посадочним платформам (Мотовилівка, Боярка, Вишневе), які розташовано на території Фастівського району Київської області.
Позивач неодноразово звертався до керівництва Фастівської районної державної адміністрації з вимогою виділення коштів на відшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян листами від 03.03.2020 № ДН-1-16/630, від 17.03.202 № ДН-1-16/727, від 04.06.2020 № ДН-1-116/1071, від 23.07.2020 № ДН-1-114/328, від 16.09.2020 № ДН-1-1/14/582, проте, питання виділення коштів не вирішено.
На підтвердження понесених витрат, позивачем на адресу відповідача направлялись акти звірки, розрахунки, списки пільгових категорій громадян на відшкодування збитків за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом, що підтверджується: актами звіряння, обліковими формами про недоотримані кошти та листами: № ДНЛ-1/28 від 28.01.2020, № ДНЛ-83/112 від 25.02.2020, № ДНЛ-83/181 від 09.04.2020, № ДНЛ-83/244 від 17.06.2020, № ДНЛ-83/312 від 22.07.2020, № ДНЛ-83/335 від 02.09.2020, № ДНЛ-83/370 від 23.09.2020, № ДНЛ-83/429 від 21.10.2020, № ДНЛ-83/472 від 19.11.2020, № ДНЛ-83/513 від 22.12.2020, які отримані уповноваженим представником відповідача.
Таким чином, відповідач щомісяця отримував належним чином оформлені по формі «пільга 2» списки пільговиків - мешканців Фастівського району, які скористались послугою пільгового проїзду, претензій чи заперечень протягом 2020 року відповідач залізниці не заявляв, а щомісячним акцептуванням документів для розрахунків погоджував факт належного надання позивачем вказаних послуг у зазначеному розмірі.
Аргументи Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації
Управління соціального захисту населення не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян, оскільки, по даній категорії, коштів у бюджеті на 2020 рік не заплановано. Проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів державного бюджету можливий за умови передбачення для області відповідного міжбюджетного трансферту на бюджетний рік. Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування витрат перевізникам за перевезення пільгових категорій населення не виділяються. Між сторонами не укладався договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги на 2020 рік.
Крім того, на підставі виконавчих документів рахунки Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації заблоковані, що унеможливлює відшкодування витрат на перевезення пасажирів пільгових категорій.
Також, посадочна платформа Вишневе, на даний час, не відноситься територіально до Фастівського району, з огляду на постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» та Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізацію районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються».
Норми права, що підлягають застосуванню
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 (далі - Порядок № 1359) пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
За пунктом 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Пунктами 9 - 11 Порядку № 1359 передбачено, що на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше, ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця», згідно з чинним законодавством України щодо пільг, компенсацій і гарантій, протягом 2020 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничним станціям та посадочним платформам (Мотовилівка, Боярка, Вишневе), які розташовано на території Фастівського району Київської області.
Листом від 21.10.2019 № ДН-1-452/2189 позивач звернувся до Фастівської районної державної адміністрації з проханням передбачити районним бюджетом на 2020 рік кошти на відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій громадян в розмірі 685000,00 грн., тобто, у період до його затвердження.
30.03.2020 листом № ДН-1-16/630, 17.03.2020 листом № ДН-1-16/727, 04.06.2020 листом № ДН-1-16/1071, 23.07.2020 листом № ДН-1-14/328 позивач повідомляв про необхідність вирішення питання виділення коштів на компенсацію витрат на перевезення пасажирів, проте, зазначене питання не вирішено.
На підтвердження понесених витрат, позивачем на адресу відповідача направлялись акти звірки, розрахунки, списки пільгових категорій громадян на відшкодування збитків за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом, що підтверджується: актами звіряння, обліковими формами про недоотримані кошти та листами: № ДНЛ-1/28 від 28.01.2020, № ДНЛ-83/112 від 25.02.2020, № ДНЛ-83/181 від 09.04.2020, № ДНЛ-83/244 від 17.06.2020, № ДНЛ-83/312 від 22.07.2020, № ДНЛ-83/335 від 02.09.2020, № ДНЛ-83/370 від 23.09.2020, № ДНЛ-83/429 від 21.10.2020, № ДНЛ-83/472 від 19.11.2020, № ДНЛ-83/513 від 22.12.2020, які отримані уповноваженим представником відповідача без заперечень.
За результатами перевірки судом долучених до матеріалів справи облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, які скористались пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, суд відзначає, що вони відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 типовій формі та у сукупності з наданими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено суму збитків, які підлягають відшкодуванню в силу закону у розмірі 405027,22 грн., оскільки сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира, що, у свою чергу, спростовує аргументи відповідача, що станція Вишеневе не відноситься до компетенції Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації.
Аргументи відповдіача, що між сторонами не укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2020 рік на спірну суму відхиляються судом, з огляду на те, що відповідно до приписів статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Отже, відсутність договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов'язання, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Крім того, суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних для погашення заборгованості коштів не є підставою для звільнення від відповідальності та обов'язку виконати грошове зобов'язання.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №911/4249/16, від 03.03.2020 у справі № 904/94/19 та Касаціного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 904/9488/17.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. У справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо відшкодування витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 405027,22 грн., а позивачем доведений заявлений розмір відшкодування, суд оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про повне задоволення позову.
Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
1. Позов (вх. № 2136/21 від 20.07.2021) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03190780) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 40081221) 405027,22 грн. (чотириста п'ять тисяч двадцять сім гривень двадцять дві копійки) збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 та судовий збір у розмірі 6075,41 грн. (шість тисяч сімдесят п'ять гривень сорок одна копійка).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.12.2021.
Суддя С.О. Саванчук