Справа № 513/508/20
Провадження № 2/513/25/21
Саратський районний суд Одеської області
14 грудня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І. за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника позивача адвоката Кочурова А.О., представника відповідача адвоката Пахомова К.Ю., розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кочурова Андрія Олександровича до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державне підприємство "Центр обслуговування громадян" державні реєстратори ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів оренди землі з припиненням прав оренди, витребування земельних ділянок та стягнення упущеної вигоди,
14 грудня 2021 року представник відповідача адвокат Пахомов К.Ю. подав до суду клопотання, в якому просить зупинити провадження у даній цивільній справі № 513/508/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) в подібних правовідносинах.
Клопотання мотивував тим, що в обґрунтування позову позивач посилається на те, що не підписував спірні договора оренди земельних ділянок і з цих підстав просить визнати їх недійсними.
Висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). В цій справі позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаючись на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тому відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача. Суди встановили, що спірні договори позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував. Велика Палата Верховного Суду вказала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним та дійшла висновку про те, що в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 227/3760/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.
Направляючи справу № 227/3760/19-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), а саме, що правочин, який не вчинено (договір, який не підписано), не може бути визнаний недійсним.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року прийнято для продовження розгляду цивільну справу № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/97598696.
Зазначає, що правовідносини у справі № 513/508/20 за позовом ОСОБА_1 до СВК "Сергіївка" про визнання договорів оренди недійсними є подібними до правовідносин у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), переданої на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Вислухавши представника відповідача, який підтримав своє клопотання, думку представника позивача, який заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання з наступних підстав.
Судом установлено, що у позовній заяві позивач просить визнати недійсними два договори оренди землі, укладені між ним та СВК "Сергіївка", з тих підстав, що позивач не підписував договорів оренди та не мав наміру передавати відповідачу в оренду свої земельні ділянки.
Висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У зазначений постанові вказано, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тому відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача. Суди встановили, що спірні договори позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував. Велика Палата Верховного Суду вказала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Зробила висновок про те, що в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, вказавши при цьому, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 227/3760/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.
Направляючи справу № 227/3760/19-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), а саме, що правочин, який не вчинено (договір, який не підписано), не може бути визнаний недійсним.
Мотивуючи вказану вище ухвалу, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду констатувала, що у разі відсутності власноручного підпису сторони договору на документі необхідно вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину, проте це не означає, що між сторонами відсутня домовленість, якщо договір фактично виконується сторонами.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що при застосуванні підходу, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, про те, що ефективним способом захисту в разі встановлення, що оспорюваний договір не підписувався однією зі сторін (наприклад, підпис підроблений), є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні належним майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення майна, створюється ситуація правової невизначеності, коли констатація в мотивувальній частині рішення про неукладенність договору і, як наслідок, вказівка в резолютивній частині про відмову у визнанні договору недійсним не є підставою для скасування реєстраційних записів, які здійснено на підставі договорів як документів, неукладеність яких констатує суд. Разом з тим визнання договору недійсним, підробленість підпису на якому встановлена судом, забезпечить можливість як повернення речі (майна) у фактичне володіння власника шляхом застосування реституції, так і стане підставою для скасування всіх реєстраційних записів, які здійснено на підставі цього договору.
На переконання колегії суддів, позов про визнання договору недійсним з підстав, що підпис сторони в ньому є підробленим та, відповідно, застосування наслідків недійсності правочину, передбачених у статті 216 ЦК України, є належним та ефективним способом захисту порушеного права власності позивача в цій справі, тому вважала наявними підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку (уточнення), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року прийнято для продовження розгляду цивільну справу № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
За змістом п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду, а також прийняття ними справи до свого провадження.
При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (ч. 2 ст. 416 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Таким чином, в даному випадку зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи в подібних правовідносинах, відповідатиме завданню цивільного судочинства, буде доцільним та виправданим
У зв'язку з чим, суд не погоджується з доводами представника позивача про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та зупинити провадження у зазначеній справі.
За положеннями пункту 14 частини 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 252, 253, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кочурова Андрія Олександровича до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державне підприємство "Центр обслуговування громадян" державні реєстратори ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів оренди землі з припиненням прав оренди, витребування земельних ділянок та стягнення упущеної вигоди - зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. І. Бучацька