ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2021Справа № 917/1106/21
За позовомАкціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «КВАРЦ»
доПолтавської обласної державної адміністрації
провизнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Совенко О.П.
від відповідача:Ворона Л.О.
Акціонерне товариство «Кременчуцьке кар'єроуправління «КВАРЦ» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (надалі - Полтавська ОДА) про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним ухиленням відповідача від укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди землі від 20.09.2012, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 09.11.2021 за номером 531040004000499, щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:03:003:0236 загальною площею 0,0574 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд (магазину №65) (код J11.01) по вул. Київській, буд. 85 в м Кременчук, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати додаткову угоду укладеною, а договір поновленим з 01.06.2019 до 01.06.2035.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 у справі №917/1106/21 позовні матеріали Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «КВАРЦ» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
04.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов при поновленні договору оренди, позивач втратив своє переважне право на поновлення такого договору і договір припинився. Також відповідач вказує, що договір оренди не може вважатися поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки за вказаною нормою виключається можливість поновлення договору оренди зі зміненими умовами.
Також відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок повернення відповідачем спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди.
Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання договору оренди землі від 20.09.2012 поновленим з 01.06.2019 до 01.06.2035 та визнання укладеною додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції у зв'язку зі зволіканням відповідача в її укладенні.
Матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджується, що станом на момент подання відповідного клопотання про закриття провадження у справі, предмет спору (визнання договору поновленим та визнання додаткової угоди укладеною) не припинив свого існування.
Натомість, факт повернення спірної земельної ділянки шляхом підписання акту приймання-передачі в даному випадку не свідчить про відсутність предмету спору, проте йому може бути надана оцінка під час розгляду справи по суті та ухвалення відповідного рішення за наслідками розгляду даної справи.
З урахуванням викладеного, підстави для закриття провадження у даній справі згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач наполягає на наявності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з досягненням сторонами згоди щодо істотних умов під час поновлення договору оренди, а відповідачем не надано заперечень щодо користування позивачем спірною земельною ділянкою.
В запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується із обставинами, викладеними позивачем, оскільки позиція позивача не спростовує докази та аргументи, зазначені у відзиві Полтавської ОДА.
Протокольною ухвалою суду від 12.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2021.
Судове засідання з розгляду справи по суті 03.12.2021 відбулося в режимі відеоконференції, на якому представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти задоволення позову повністю.
В судовому засіданні 03.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.09.2012 між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцьке кар'єроуправління «КВАРЦ» (після зміни організаційно-правової форми - Товариство) (орендар) був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 09.11.2021 за номером 531040004000499 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436100:03:003:0236) для експлуатації та обслуговування будівель та споруд (магазину №65) по вул. Київській, 85 в м. Кременчук.
Пунктами 2, 3 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 574 кв.м, в тому числі по угіддях: графа 42 - землі комерційного та іншого використання - 574 кв.м. На земельній ділянці розташовані будівлі та споруди (магазин №65).
За змістом п. 8 Договору його укладено терміном до 01.06.2019. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
На підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436100:03:003:0236) загальною площею 574 кв.м для експлуатації та обслуговування будівель та спору (магазину №65) по вул. Київській, 85 в м. Кременчук терміном до 01.06.2019.
15.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №1/898 від 14.02.2019, яким просив поновити на строк до 01.06.2035 оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за Договором. В додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність проектів додаткових угод до договорів оренди.
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 №265 «Про поновлення AT «КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ «КВАРЦ» договорів оренди земельних ділянок» поновлено позивачу строком до 01.06.2035 договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,0574 га (кадастровий номер 5310436100:03:003:0236).
Листом №1/1050 від 21.05.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з питанням підписання додаткових угод до договорів щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні голови Полтавської ОДА від 12.04.2019 №265, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:03:003:0236.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору на новий строк, однак відповідач перешкоджає позивачу в реалізації його прав землекористувача.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ спорах, то виникають із земельних відносин» відповідно до яких, у вирішенні спорів пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Частинами 6-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренди землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин (виникнення права на продовження дії договору) та на момент розгляду справи судом, прямо встановлено можливість автоматичного поновлення договорів оренди та обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.
Для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
За змістом вказаної статті 33 Закону законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.
Відповідні положення статті 33 Закону дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.
Відтак, господарському суду у вирішенні даного спору про визнання договору поновленим необхідно з'ясовувати, зокрема, чи орендар належно виконує свої обов'язки за договором; чи своєчасно повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк; чи надав орендодавець своєчасно письмове заперечення проти поновлення договору.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 №6-2027цс15, Верховного Суду від 09.02.2018 №912/555/17.
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов'язані одна з іншою.
Суд відзначає, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі») або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1 - 5 та частини 6 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)).
У позовній заяві позивачем вказує на те, що ним повністю було дотримано процедуру і строки звернення до відповідача із повідомленням про намір поновити Договір, проте Полтавською ОДА не виконано обов'язок з укладення додаткової угоди до Договору як це передбачено ч. 5 та ч. 7 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Таким чином, правовою підставою для звернення із даним позовом про поновлення дії Договору та визнання укладеною додаткової угоди є саме приписи частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без наведення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №1/898 від 14.02.2019, яким просив поновити на строк до 01.06.2035 оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за Договором. В додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність проектів додаткових угод до договорів оренди.
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 №265 «Про поновлення AT «КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ «КВАРЦ» договорів оренди земельних ділянок» поновлено позивачу строком до 01.06.2035 договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,0574 га (кадастровий номер 5310436100:03:003:0236).
Листом №1/1050 від 21.05.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з питанням підписання додаткових угод до договорів щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні голови Полтавської ОДА від 12.04.2019 №265, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:03:003:0236.
В той же час, із листа позивача №1/1071 від 28.05.2019 вбачається, що між сторонами виник спір щодо розміру орендної плати, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії Договору.
Як вбачається із п. 9 Договору, сторонами було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 23 552,08 грн. за рік.
Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 574 кв.м станом на 26.06.2012 становить 471 041,62 грн. (820,63 грн. за 1 кв.м).
При цьому, з наявного в матеріалах справи проекту договору оренди землі від 2019 року, складеного та підписаного уповноваженим представником позивача, вбачається, що 12.06.2019 була проведена нова грошова оцінки спірної земельної ділянки, яка станом на вказану дату становила 428 938,72 грн. (747,28 грн. за 1 кв.м).
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 цього Кодексу зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У статті 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Зважаючи на положення ст.ст. 632, 651 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України «Про оренду землі», за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.
За змістом п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.
Водночас за змістом ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.
Відтак, поновлення Договору із запропонованою редакцією додаткової угоди без внесення змін в частині визначення розміру орендної плати за наявності проведеної нової грошової оцінки такої земельної ділянки, суперечить вказаним нормам.
Більш того, із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що сторонами так і не було досягнуто згоди в частині розміру відсотку, який відраховується від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для встановлення розміру орендної плати.
Беручи до уваги вищенаведене, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а додаткову угоду до Договору укладено не було.
Положеннями частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що Договір припинив свою дію 01.06.2019 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено (п. 8 Договору).
Більш того, пунктом 21 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно із тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
В матеріалах справи наявний акт від 05.01.2021 приймання-передачі земельної ділянки за договором від 20.09.2012, за яким орендар повертає земельну ділянку загальною площею 0,0574 га, кадастровий номер 5310436100:03:003:0236, що розташована за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 85, а орендодавець прийняв вищевказану земельну ділянку.
Таким чином, будучи обізнаним із фактом закінчення дії Договору, позивач підписав з відповідачем акт від 05.01.2021, яким виконав обов'язок з повернення орендованої земельної ділянки на користь відповідача, що унеможливлює поновлення Договору на підставах, зазначених в позовній заяві.
Посилання позивача на приписи норм ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», як правової підстави визнання додаткової угоди до Договору укладеною, то суд оцінює їх критично та не приймає до уваги, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, обов'язкової для застосування місцевими судами, у випадку якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч. 1-ч. 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.
Таким чином, виходячи з того, що в ч. 1-ч. 5 та ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. (21.02.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в рамках справи № 917/772/17).
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, названі норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що у даному спорі права позивача не були порушені з огляду на недосягнення між сторонами згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати, оскільки за положеннями частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Щодо порушеного права суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності жодних порушених його прав як власника патенту на корисну модель «Мультимедійний розважальний комплекс», на захист яких був би спрямований даний позов.
У даному випадку судом прийнято до уваги, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no.49069/11, від 30.05.2013).
Відтак, оскільки позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів відповідачем, господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача в межах даної справи матеріального суб'єктивного права, на захист якого подано позов, що є підставою для відмови в задоволенні даного позову.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «КВАРЦ» необхідно відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар'єроуправління «КВАРЦ» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.12.2021.
Суддя В.П. Босий