Справа № 510/1497/21
Провадження № 2/510/1352/21
09.12.2021 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Представник відповідача - в.о. директора ДП «РМТП» Ігнатенко М.П. у судове засідання не з'явився, надав суду відзив, в якому просив зменшити розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 6 006,05 грн., також просив розглянути справу за відсутності представника порту.
Позивач в ході судового засідання свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту позивача; довідка-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку станом від 04.08.2021р. № 582; копія постанови про закінчення виконавчого провадження Ренійського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.06.2021 р.; копія виписки по картці АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 ; копія трудової книжки ОСОБА_1 ; копія листа ДП «РМТП» від 03.09.2021р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 17.09.2021р.; копія звіту про заборгованість з оплати праці на 01.07.2021р.; копія листа ДП «РМТП» від 13.10.2021р.; копія постанови про арешт коштів боржника від 01.09.2021р.; копія листа ДП «РМТП» від 27.08.2021р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 12.08.2021р.; копія листа ДП «РМТП» від 09.07.2021р.; копія звіту про заборгованість з оплати праці від 01.08.2021р.; копія звіту про заборгованість з оплати праці від 01.10.2021р.;копія постанови про арешт коштів боржника від 10.01.2020р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 24.09.2021р.; копія постанови про арешт коштів боржника від 09.04.2021р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 04.11.2021р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді стивідора. Звільнився з роботи 13.02.2021р., у зв'язку із виходом на пенсію.
За період роботи позивача у ДП «РМТП» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв'язку із чим станом на 01.04.2021 р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2020 р. по лютий 2021 р. включно в розмірі 66 808,22 грн. Тому, позивач звернувся до суду із позовом до ДП «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення належних працівнику сум (заробітної плати) та середньої заробітної плати за час затримки виплати. На підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01.04.2021 р. за № 510/350/21 р., було стягнуто з відповідача суму заборгованості з заробітної плати за період з листопада 2020 р. по лютий 2021 р. (включно) - в розмірі 66 808 грн. 22 коп.
Однак, фактично із позивачем було проведено повний розрахунок лише 17.06.2021 р., про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження Ренійського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.06.2021 р. Таким чином, перед позивачем створилась заборгованість по виплаті середнього заробітку час затримки розрахунку за період з 14.02.2021 р. по 17.06.2021 р. у сумі 28 232 грн. 16 коп. із утриманням податків, що підтверджується довідкою-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період від 04.08.2021 р. № 582.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач, в порядку ст.117 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку із ним при звільненні за період з 14.02.2021 р. по 17.06.2021 р., який станом на 04.08.2021 р. складає 28 232 грн. 16 коп.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно п. 8 Розділу IV Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом
множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням
заробітної палати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.
Із довідки - розрахунку від 04.08.2021 р. № 582 наданою представником відповідача, вбачається, що підприємство згідно із наказом від 30.12.2020 р. № 299 працює у режимі 32 годинного робочого тижня, тобто розрахунок робився від неповного робочого тижня.
Для визначення середнього заробітну за два місяця слід врахувати жовтень - листопад 2020 року, тобто 10939,71 грн. + 8658,92 грн. = 19598,63 грн./38 (відпрацьовані робочі дні)=515,75 грн. (середньоденна з/п).
Середньомісячна заробітна плата визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на відпрацьовані дні: 515,75х68 (відпрацьовані дні)= 35071 грн. - 6312,78 грн. (ПДФО) - 526,07 грн. (військовий збір) = 28 232,16 грн. сума середнього заробітку за час затримки виплати.
Однак, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 232,16 грн. до 6 006,05 грн., посилаючись на те, що починаючи з 11.01.2020 року по теперішній час виконавчою службою накладено арешт на всі банківські рахунки підприємства, що призвело до неможливості виконання підприємством обов'язку із своєчасним розрахунком із позивачем. Відповідач, вважає цю обставину такою, що пояснює період затримання (прострочення) виплати такої заборгованості. Крім того, представник порту звернув увагу суду на те, що ДП «РМТП» неодноразово зверталося до виконавчої служби з клопотанням про зняття арешту з рахунків відповідача для можливості оплати заборгованості по заробітній платі. Представник відповідача, стверджує, що ДП «РМТП» вжив всіх відповідних заходів для забезпечення оплат заборгованості по заробітній платі. Вважає, що зазначене підтверджує відсутність вини ДП «РМТП» у несвоєчасності виплати заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Крім того, зазначив, що відповідач здійснив повне погашення заборгованості по заробітній платі у розмірі 66 808, 22 грн.
При прийнятті рішення у частині стягнення з боржника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом враховується, що в силу частини першої статті 117 КЗпП України, обов'язковою підставою та складовою відповідальності роботодавця за затримку здійснення розрахунку з працівником є наявність вини роботодавця, про що зроблено висновок Верховним Судом України у постанові від 13.03.2017 у справі № 6-259цс17.
Аналіз приписів статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. У разі невиконання такого обов'язку з вини роботодавця, у працівника виникає право вимагати виплати йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці.
Отже, законодавцем покладено на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання зазначеного обов'язку до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, водночас працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами роботодавця та працівника.
Зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця перед звільненим працівником за несвоєчасний розрахунок, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір заявленого працівником до стягнення з роботодавця відшкодування у порядку, передбаченому статтею 117 КЗпП України, незалежно від того, чи суд задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи часткове.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункти 81, 82, 84, 86, 87, 92 постанови).
Велика Палата Верховного Суду при перегляді судових рішень у справі № 761/9584/15-ц щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки у розрахунку зі звільненим працівником визначила критерії, які необхідно враховувати судам, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні працівника відповідно до статті 117 КЗпП України. Так, суди повинні враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Отже, при розгляді спору щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за прострочення у розрахунку із працівником на дату його звільнення суд повинен врахувати розмір заборгованості роботодавця перед працівником по заробітній платі та інших належних йому виплатах на дату звільнення, тривалість невиплати працівнику основного боргу, дії сторін щодо врегулювання спору, а також забезпечити дотримання розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника.
З огляду на те, що з 11.01.2020 р. та по теперішній час виконавчою службою накладено арешт на рахунки порту, здійснення відповідачем певних дій щодо зняття арешту з рахунків відповідача, погашення заборгованості по заробітній платі у сумі 66 808,22 грн., дотримання розумного балансу між інтересами роботодавця та працівника, суд прийшов до висновку про можливість зменшення заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, заявлений позивачем розмір заборгованості за затримку розрахунку при звільненні - 28 232,16 грн., часткове визнання відповідачем позову у сумі 6 006,05 грн., суд прийшов до висновку, що з огляду на дотриманням розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника розмір відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку підлягає зменшенню на 50 відтоків, що складатиме 14 116,08 грн.
Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.02.2021р. по 17.06.2021 р., яка визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів, в сумі 14 116,08 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Отже, при подачі позову позивач повинен був сплатити суму судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - 908 грн. У зв'язку із тим, що при подачі позову за ці вимоги судовий збір не сплачувався, цей судовий збір повинен бути стягнений з позивача на користь держави.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, з позивача та відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме: 454 грн. із кожної сторони (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір заявленого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 14 116,08 грн.*908 грн. = 28 232,16 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 211, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ: 01125809) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.02.2021р. по 17.06.2021р. у сумі 14 116 грн. 08 коп. без утримання податків й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з ОСОБА_1 454 грн. судового збору в доход держави.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ: 01125809) 454 грн. судового збору в доход держави.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков