Справа № 947/26118/21
Провадження № 2/947/4317/21
08.12.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Маломуж А.І.,
за участі секретарів судового засідання - Месропянцевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (м. Одеса, вул. Армійська, 18) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з нежитлового приміщення,-
31.08.2021 року позивач звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на неналежне виконання відповідачем попереднього договору про оренду нерухомого майна №8 від 21.05.2021 р., щодо сплати орендної плати за користування майном станом на 06.07.2021 р., що становить 104604,07 грн., а також виявленням наміру позивача припинити договір у відповідності до п. 10.1 договору, що є підставою для повернення орендованого майна. Однак, станом на звернення до суду з позовом відповідач не звільнив орендовані приміщення та продовжує проводити там господарську діяльність.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2021 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси 10.11.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що в квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеса (далі - КЕВ м. Одеса) на оперативному квартирному обліку знаходиться нерухоме військове майно - виробничо-складське приміщення №2, загальною площею 161,7 кв. м. (№126 за ГП) військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Майно). Вартість якого визначена на 16.12.2019 року за незалежною оцінкою становить 332477,00 грн. (без ПДВ), тобто 2056,15 грн. за 1 кв.м.
Відповідно до попереднього Договору про оренду нерухомого майна № 8 від 21 травня 2020 року (далі - Договір), укладеному між КЕВ м. Одеси та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, дата видачі 7 липня 1998р. (далі - ОСОБА_1 , Відповідач), перший є орендодавцем, а другий - орендатором нерухомого військового майна та платником орендної плати і земельного податку.
При укладанні попереднього договору оренди від 21.05.2021 р. № 8 було допущено технічну помилку у преамбулі та реквізитах договору. Так, фізична особа ОСОБА_1 помилково зазначено як фізична особа підприємець, а у реквізитах договору помилково вказано невірну адресу та інші дані.
Крім того, наявність таких помилок не є підставою для визнання договору недійсним, що було неодноразово вказано Верховним Судом України: Так, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 302/27/17 зазначено, що допущена у тексті договору технічна помилка у зазначенні коду ЄДРПОУ та МФО банку не є підставою для визнання договору недійсним. А у постанові від 21.01.2021 по справі № 747/839/18 зроблено висновок, що порушення в оформленні договорів свідчать лише про наявність недоліків в оформленні документів. При цьому такі недоліки є формальними.
Відповідач укладений договір визнає та вважає дійсним, що підтверджується внесенням орендної плати.
Згідно статті 1 Закону України “Про Збройні сили України”, Збройні Сили - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Відповідно до ст. З Закону України “Про Збройні Сили України”, організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Статтями 2, 10 Закону України “Про оборону України” Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України, яке відповідно до статті 3 Закону України “Про Збройні Сили України” є центральним органом виконавчої влади і військового управління.
У відповідності до статей 1,2 Закону України “Про правовий режим майна Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном.
Згідно статей 3, 4 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статус військового майна та обліковується у органах квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України.
Нерухоме військове майно - виробничо-складське приміщення №2, загальною площею 161,7 кв. м. (№126 за ГП) військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Майно). Вартість якого визначена на 16.12.2019 року за незалежною оцінкою становить 332477, 00 грн. (без ПДВ), тобто 2056,15 грн. за 1 кв.м.
Відповідно до положення про КЕВ м. Одеса одним з основних завдань КЕВ м. Одеса є організація роботи про передачу об'єктів нерухомого військового майна Збройних Сил України суб'єктам господарювання в оренду.
Згідно п. 1.2 Договору вищезазначене нерухоме майно було передане ОСОБА_1 для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
З метою досудового врегулювання спору КЕВ м. Одеса направлено ОСОБА_1 попередження від 11.12.2020 р. №5277 (вих.) з повідомленням про необхідність звільнення орендованого приміщення та виконання зобов'язань по здійсненні виплати з орендної плати. Даним попередженням КЕВ м. Одеса виявив намір припинити попередній договір у відповідності до п. 10.1 Договору направило лист-повідомлення (від 17.02.2021 р. № 699 (вих.) про припиненню договору оренди з вимогою повернення орендованого майна.
Отже, строк дії попереднього договору оренди від 21.05.2021 року №8 закінчився.
Враховуючи розірвання договору оренди, об'єкт оренди підлягає поверненню орендодавцю у спосіб виселення орендаря з нежитлових приміщень
Однак, на сьогоднішній день ОСОБА_1 не звільнив вищевказані приміщення та продовжує провадити там господарську діяльність.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання Сторонам
Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків згідно п.1 ч. 11 ЦК України та зобов'язань згідно ст. 509 ЦК України.
Цивільно-правові зобов'язання сторін Договору кваліфікуються за ст. 175 України, як майново-господарські та згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України повинні виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно умов договору КЕВ м. Одеси зобов'язується передати у тимчасове строкове платне користування (оренду) нерухоме військове майно, а ОСОБА_1 забезпечити своєчасну оплату за використання орендованого майна.
Згідно пункт 3.3 Договору орендна оплата у розмірі 100% перераховується ОСОБА_1 до Державного бюджету (на спеціальний реєстраційний рахунок КЕВ м. Одеси в територіальному органі Державного казначейства), щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт.
За період дії даного Договору про оренду військового нерухомого майна його умови КЕВ м. Одеси виконувались належним чином.
Однак, ОСОБА_1 всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства не виконано належним чином зобов'язання.
Станом на 06.07.2021р. заборгованість ОСОБА_1 за попереднім договором №8 від 21.05.2020 року про оренду нерухомого майна складає 104 604, 07грн.:
- орендну плату за користування майном за договором за період з січня 2021 року по травень 2021 року, що становить 29 787, 48 грн.;
- штрафні санкції (складаються із суми пені) - 2, 25 грн.;
- неустойка орендної плати згідно ч.2 ст. 785 ЦК України становить 70 970, 41 грн.;
- компенсація земельного податку за період з березня 2021 року по травень 2021 року, що становить 3 843, 93 грн.
Згідно ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених чим кодексом.
Тож, зазначеними діями ОСОБА_1 порушено не тільки вимоги договору, але й ст. 525 ЦК України, якою встановлено заборону односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Статтею 509 ЦК України встановлено, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити кошти), або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Відповідно до п. 3.4 Договору оплата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦКУ якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Статтею 222 ГК України, зазначає досудовий порядок реалізації господарсько- правової відповідальності, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
В порядку ст. 222 ГК України КЕВ м. Одеси на адресу ОСОБА_1 направлено попередження від 11.12.2020 р. №5277 (вих.), лист-повідомлення (від 17.02.2021 р. № 699 (вих.) про припинення договору оренди з вимогою повернення орендованого та здійснення зобов'язань по виплаті орендної плати. Однак, до теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов'язання з погашення заборгованості, що існує перед КЕВ м. Одеси не виконані.
Щодо повернення об'єкту оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 161,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 Закону України “Про Збройні сили України”, Збройні Сили - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Відповідно до ст. З Закону України “Про Збройні Сили України”, організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Статтями 2, 10 Закону України “Про оборону України” Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України, яке відповідно до статті 3 Закону України “Про Збройні Сили України” є центральним органом виконавчої влади і військового управління.
У відповідності до статей 1,2 Закону України “Про правовий режим майна Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном.
Ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Ст. 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» передбачено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
Будівлі військового містечка № НОМЕР_1 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 є військовим майном, балансоутримувачем є Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеси (далі - КЕВ міста Одеси).
Відповідно до положення про КЕВ м. Одеса одним з основних завдань КЕВ м. Одеса є організація роботи про передачу об'єктів нерухомого військового майна Збройних Сил України суб'єктам господарювання в оренду.
Згідно п. 1.2 Договору вищезазначене нерухоме майно було передане ОСОБА_1 для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів
КЕВ м. Одеса направлено ОСОБА_1 попередження від 11.12.2020 р. №5277 (вих.) з повідомленням про необхідність звільнення орендованого приміщення та виконання зобов'язань по здійсненні виплати з орендної плати. Даним попередженням КЕВ м. Одеса виявив намір припинити попередній договір у відповідності до п. 10.1 Договору.
В подальшому КЕВ м. Одеса направило лист-повідомлення від 17.02.2021р. №699 (вих.) про припинення договору оренди з вимогою повернення орендованого майна.
Однак, на сьогоднішній день ОСОБА_1 не звільнено вищевказані приміщення та продовжує провадити там господарську діяльність.
Відповідно до п. 5.8 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, повернути КЕВ м. Одеса майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі, з врахуванням нормального фізичного зносу.
Положеннями ст.785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму на наймача покладено обов'язок негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такого порушенню.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи яка не мала права його відчужувати. Власник вправі зитребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у володінні.
Враховуючи позицію Верховного Суду в постанові від 01.10.2019 року №910/4446/19 про наявність підстав для задоволення позову про виселення позивач є балансоутримувачем зазначеного нерухомого майна, має право звернення до суду із таким позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ч.1ст. 141 ЦПК України, тобто, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540 грн.
Керуючись: ст. ст. 2, 13, 76-80, 81,223, 247, 274-275, 280-281 ЦПК України,-
Позовну заяву Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (м. Одеса, вул. Армійська, 18) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з нежитлового приміщення задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Тарутинським РВ УМВС України в АДРЕСА_3 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18 р/р НОМЕР_3 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 08038284) заборгованість зі сплати орендної плати за попереднім договором оренди від 21 травня 2020 року №8 на загальну суму 104 604 (сто чотири тисячі шістсот чотири ) гри. 07 коп.
Зобов'язати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Тарутинським РВ УМВС України в АДРЕСА_3 ) усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 161,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, АДРЕСА_3 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18 р/р UA758201720313221002202000394 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 08038284) судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 08.12.2021 року.
.
Суддя Маломуж А. І.