вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6524/21
за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Пастернак Дар'ї Олександрівни, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
За зустрічним позовом
Фізичної особи-підприємця Пастернак Дар'ї Олександрівни, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до відповідача -1: Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область
відповідача - 2: Комунальне підприємство "Господар" Аулівської селищної ради, смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область
про визнання недійсним договору переведення боргу № 03/08/2020-1 від 03.08.2020
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Головаха К.К.
Представники:
від позивача ( за первісним позовом): Підгородецька А.О. адвокат;
від відповідача (за первісним позовом): Пипа А.О. адвокат;
від відповідача - 2 за зустрічним позовом: не з'явився.
Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом Фізичної особи-підприємця Пастернак Дар'ї Олександрівни та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 55 000 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/6524/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.08.2021 Фізична особа - підприємець Пастернак Дар'я Олександрівна надала зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним договір переведення боргу № 03/08/2020-10 від 03.08.2020, укладений між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", Комунальним підприємством «Господар» Аулівської селищної ради та Фізичною особою - підприємцем Пастернак Дар'єю Олександрівною.
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою суду від 25.08.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 20.09.2021.
01.09.2021 відповідач-1 за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою суду від 20.09.2021 підготовче засідання відкладено до 12.10.2021.
Ухвалою суду від 12.10.2021 задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Пастернак Дар'ї Олександрівни про продовження строку підготовчого провадження. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено до 08.11.2021
Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи. Відмовлено ОСОБА_1 у клопотанні про витребування доказів. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 07.12.2021.
Відповідач-2 за зустрічним позовом участі свого представника у судовому засіданні від 07.12.2021 не забезпечив; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2 за зустрічним позовом за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судового засідання 07.12.2021 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 07.12.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача за первісним позовом, викладена у позовній заяві
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з централізованого водопостачання відповідно до договору № 60 від 04.04.2019 та договору переведення боргу № 03/08/2020-1 від 03.08.2021, в частині погашення заборгованості.
Позиція відповідача за первісним позовом
Відповідач за первісним позовом не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
Позиція позивача за зустрічним позовом, викладена у зустрічній позовній заяві
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що нею було укладено договір про переведення боргу № 03/08/2020-1 від 03.08.2021 внаслідок тяжкої обставини, а саме відповідальність за водозабезпечення мешканців всього села Українка, що було обумовлене прийняттям в господарське відання водопровідної мережі, та, на вкрай невигідних умовах, прийняття на свій рахунок боргу за основним договором.
Тому, позивачка вважає, що у зв'язку з тим, що договір був укладений під впливом тяжкої для неї обставини він підлягає визнанню недійсним.
Крім того, остання вказує, що генеральний директор Неопрятний В.О. на час підписання спірного договору не мав відповідних повноважень на вчинення певних дій.
Позиція відповідача-1 за зустрічним позовом, викладена у відзиві на зустрічну позовну заяву
Відповідач зазначає, що рішенням Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від 24.04.2020 № 08-72/УП «Про передачу в господарське відання водопровідної мережі в селі Українка», з метою забезпечення жителів с. Українка надійними та якісними послугами з водопостачання, ФОП Пастернак Д.О. було передано в господарське відання строком до 31.12.2020 водопровідну мережу в селі Українка, а 01.08.2020 між відповідачем за зустрічним позовом та позивачем було укладено договір № 67 про надання послуг з централізованого водопостачання.
Отже, на момент укладення оспорюваного договору, відношення між КП ДОР «Аульський водовід» та ФОП Пастернак Д.О., як виконавця надання послуг з централізованого водопостачання та споживача були оформлені.
Тому, на думку відповідача за зустрічним позовом, твердження позивача про те, що підписання оспорюваного договору було вимушеною мірою є безпідставним, оскільки він укладав договір не вимушено, тяжкі обставини, які могли змусити його до підписання були відсутні.
Щодо повноважень на підписання вищезазначеного договору, відповідач-1 за зустрічним позовом звертає увагу, що повноваження генерального директора Неопрятного Віталія Олександровича підтверджуються наказом № 245 від 19.08.2019 та Витягом з рішення Дніпропетровської обласної ради, відповідно до яких Неопрятний В.О. генеральний директор КП ДОР «Аульський водовід» з 20.08.2019 і відповідно має достатній обсяг повноважень на підписання оспорюваного договору.
Позиція відповідача-2 за зустрічним позовом
Відповідач-2 за зустрічним позовом не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
04.04.2019 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» та Комунальним підприємством «Господар» Аульської селищної ради було укладено договір № 60 на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання.
Згодом, 03.08.2020 між Фізичною особою-підприємцем Пастернак Дар'єю Олександрівною (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, новий боржник), Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, кредитор) та Комунальним підприємством «Господар» Аулівської селищної ради (далі - первісний боржник) було укладено договір переведення боргу № 03/08/2020-1 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору сторони погодилися замінити одну із сторін договору на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання № 60 від 04 квітня 2019 року (надалі - Основний договір), укладеного між Первісним Боржником та Кредитором, а саме передати Новому боржнику усі права та обов'язки Первісного боржника за Основним договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору після підписання сторонами цього договору новий боржник стає стороною основного договору і є повним правонаступником Первісного боржника відносно його прав та обов'язків за Основним договором.
Станом на дату підписання даного договору сторони погодили, що сума заборгованості Первісного боржника перед Кредитором за Основним договором, яка переходить на нового боржника, становить 73 268, 18 грн (сімдесят три тисячі двісті шістдесят вісім грн.) 18 коп (пункт 1.3 договору).
Пунктом 1.4 договору встановлено, що цей договір укладено Сторонами на підставі письмової згоди Кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням, яке передане Новому кредитору.
Новий боржник зобов'язаний протягом 20 днів із дня виконання ним зобов'язання перед кредитором письмово повідомити Первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням завірених новим боржником копій документів, що підтверджують проведене виконання (пункт 2.2 договору).
В пункті 2.5 передбачено, що остаточний розрахунок за цим договором здійснюється Новим боржником протягом 11 (одинадцяти) календарних місяців, з дати укладення цього договору, в не заборонений законодавством спосіб.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 5.1 договору).
Цей договір складено при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони договору (пункт 7.6 договору).
Фізична особа-підприємець частково погасила заборгованість у розмірі 18 268, 18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 27.11.2020 на суму 6 268, 18 грн, № 10 від 22.12.2020 на суму 7 000 грн, № 13 від 27.01.2021 на суму 5 000 грн (арк. 8-10, т. 1).
Таким чином, залишок заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за договором становить 55 000 грн.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача за первісним позовом до суду з даними позовом.
Відповідач за первісним позовом вважає первісні позовні вимоги безпідставними, оскільки договір був укладений під впливом тяжкої для неї обставини, а тому останній підлягає визнанню недійсним.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо стягнення заборгованості за договором переведення боргу
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли за договором на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання, з наступною заміною боржника у цьому договірному зобов'язанні.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі статтею 599 Цивільного України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Факт наявності заборгованості за договором на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем шляхом подання належних і допустимих доказів.
За умовами договору переведення боргу Комунального підприємства «Господар» Аульської селищної ради, як боржник у зобов'язанні по оплаті вартості наданих послуг за договором на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання, за згодою позивача, як кредитора, була замінена відповідачем, як новим боржником, шляхом переведення на нього боргових зобов'язань за вищезазначеним договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 11 календарних місяців (пункт 2.5 договору) від дати укладання договору не виконав повністю зобов'язання, обумовленого договором про переведення боргу, щодо погашення залишку заборгованості за договором на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання в розмірі 73 268, 18 грн, чим порушив умови як договору на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання, так і договору про переведення боргу.
Відповідно до положень статей 520, 522 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Так, договір про переведення боргу укладений та підписаний трьома сторонами - Кредитором, Новим боржником та Первісним боржником, що свідчить про безумовну згоду усіх сторін цього Договору з його умовами.
Таким чином, вимога позивача, з урахуванням часткової сплати, про стягнення суми основного боргу в розмірі 55 000 грн визнається судом обґрунтованою.
Щодо зустрічних позовних вимог
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частини1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору, позивач за зустрічним позовом має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що укладений договір був підписаний ним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, оскільки на ФОП Пастернак Д.О. покладено відповідальність щодо водозабезпечення мешканців села Українка, крім того нею прийнято рахунок боргу за Основним договором від Комунального підприємства «Господар» Аулівської селищної ради.
Згідно з частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230, 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
За змістом статтею 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (статтею 233 Цивільного кодексу України), характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те, що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна, довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
Дана позиція також узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 907/738/16.
Для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статті 233 Цивільного кодексу України, необхідна наявність таких підстав, зокрема: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об'єктивній та суб'єктивній стороні.
Проте, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів щодо наявності реальної тяжкої обставини; крім того, невигідні умови безпосередньо мають бути пов'язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити.
Щодо аргументації позивача, що замість укладання нового договору на виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання їй було запропоновано укласти договір про передачу заборгованості, то суд погоджується з твердженням відповідача за зустрічним позовом, що на момент укладення оспорюваного договору, відношення між КП ДОР «Аульський водовід» та ФОП Пастернак Д.О., як виконавця надання послуг з централізованого водопостачання та споживача були оформлені, оскільки 01.08.2020 між відповідачем за зустрічним позовом та позивачем уже було укладено договір № 67 про надання послуг з централізованого водопостачання.
Також, суд зауважує, що на виконання умов договору позивач за зустрічним позовом платіжним дорученням платіжними дорученнями № 8 від 27.11.2020, № 10 від 22.12.2020, № 13 від 27.01.2021 здійснив часткову оплату в розмірі 18 268, 18 грн від суми переведеного боргу, а саме 73 268, 18 грн, а отже здійснивши часткову оплату відповідно до вищеназваних платіжних доручень та вказавши призначення платежу "оплата згідно договору переведення боргу № 03/08/2020/1 від Пастернак Д.О.", позивач вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору.
Крім того, ФОП Пастернак Д.О. не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, які вона зазначає у позові тяжкими (як зазначено вище, зокрема, те, що вона була відповідальною за водозабезпечення мешканців села), та вчиненням спірного правочину і не зазначено, яким чином внаслідок вчинення спірного правочину вона отримала можливість усунути тяжку обставину.
Також, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи.
Усупереч зазначеному, позивачем не доведено, що умови правочину були вкрай невигідними для нього та те, що договір був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини.
Більше того, позивачем за зустрічним позовом взагалі не конкретизовано, які саме умови оспорюваного договору є вкрай обтяжливими для нього.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що оспорюваний договір укладено саме під впливом тяжких для нього обставин, проти його волі та на вкрай невигідних умовах.
На підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Тому, щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявним спорам, то суд не вбачає підстав для надання ним оцінки у межах цього спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову в розмірі 2 207 грн та судові витрати у зв'язку з поданням зустрічного позову покладаються на Фізичну особу-підприємця Пастернак Дар'ю Олександрівну.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пастернак Дар'ї Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (52300, Дніпропетровська область, Криничанський р-н, смт. Аули, Аулівська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 2; ідентифікаційний код 3263600784) заборгованість у розмірі 55 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Пастернак Дар'ї Олександрівни, м. Кам'янське, Дніпропетровська область до відповідача -1: Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", відповідача - 2: Комунальне підприємство "Господар" Аулівської селищної ради про визнання недійсним договору переведення боргу № 03/08/2020-1 від 03.08.2020 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 14.12.2021
Суддя В.І. Ярошенко