вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6247/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії " Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ", м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення штрафних санкцій у сумі 807 930,53 грн.
Представники:
Від Позивача: Бучковський С.В., довіреність № 2423 від 09.06.2021, адвокат
Від Відповідача: Кононович О.М., посвідчення № 0870 від 03.09.2012, адвокат
Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії " Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (далі - відповідача) про стягнення штрафних санкцій у сумі 807 930,53грн.
Позовні вимоги обґрунтовано на підставі договору №Л/НХ-20308/НЮ від 28.07.2020 (далі - договір), який укладено між сторонами. Підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою стало неналежне виконання постачальником (відповідачем) обов'язку в частині своєчасної поставки товару покупцеві (позивачу).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню, на підставі пункту 7.2 договору, на загальну суму 122 807,36грн.;
- штраф у розмірі 20% від суми договору, на підставі пункту 7.1 договору, на суму 685 698,00грн.
Ухвалою господарського суду від 09.07.2021 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в підготовчому засіданні на 27.07.2021.
27.07.2021 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив. У відзиві відповідач визнав факт укладення договору, проте наголосив, що виконав умови договору в частині повної поставки товару і не порушив умови розділу 1 договору, що підтверджується Актами приймання-передачі. Так, у 2020 році відповідачем поставлено товар у кількості 6500 штук на суму 3428490,00грн. з ПДВ. Отже, відповідач вважає, що підстави для стягнення штрафу у розмірі 20% від суми договору відсутні.
В підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 31.08.2021.
17.08.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, якими звернуто увагу суду, що скріншоти веб-сторінок електронної пошти не можуть бути належними доказами у справі, так як не підписані за допомогою електронного цифрового підпису. Відповідач посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 по справі №904/2882/18, від 24.09.2019 по справі №922/1151/18, від 28.12.2019 по справі №922/788/19, від 15.04.2021 по справі №910/8554/20.
27.08.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, судове засідання у якій призначено на 31.08.2021. Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 31.08.2021 проти позовних вимог заперечив. Ухвалою суду від 31.08.2021 строк підготовчого засідання продовжено на 30 днів, а саме до 09.10.2021; підготовче засідання відкладено на 21.09.2021.
16.09.2021 від позивача надійшли заперечення, які господарський суд розцінює як відповідь на відзив, на додаткові пояснення відповідача, якими позовні вимоги підтримано та зазначено таке. Позивач послався на положення пункту 5.3 договору та наголосив, що спосіб надсилання заявки чітко визначено умовами договору, а тому відповідач необґрунтовано зазначає про недотримання вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Позивач наголосив, що заяви на поставку товару мають паперову форму виразу, а тому відсутні підстави для застосування Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Позивач дійшов висновку, що відповідач здійснивши поставку товару фактично визнав існування заявок. Позивач здійснив посилання на позицію суду висвітлену у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 по справі №910/8854/20 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 по справі №911/2919/19 за аналогічних обставин справи.
21.09.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає,що направлені позивачем на електронну адресу відповідача заявки не отримувались (або вони взагалі не направлялись позивачем). З доданих до позову скрін-шотів електронної пошти, на думку відповідача, неможливо встановити факт їх направлення з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача, отримання цих заявок відповідачем, порушення відповідачем умов п. 5.2. договору та, як наслідок, наявність підстав для застосування штрафних санкцій, відповідно до п. 7.2. договору.
Відповідач наголошує, що направлені на електронну адресу відповідача заявки не були були підписані уповноваженою на те особою за допомогою електронного цифрового підпису, оскільки на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України від 22.05.2003 № 851- IV "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідач зазначає, що в кожному Акті приймання-передачі № 1-7 вказується, що передача була проведена згідно умов договору, однак, в жодному з них не вказано, що передача була проведена на підставі заявки.
21.09.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.10.2021.
06.10.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що позивачем, в порушення п. 5.2.3. договору, порушено зобов'язання щодо відправки поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок.
11.10.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.11.2021.
Ухвалою суду від 01.11.2021 розгляд справи по суті відкладено на 11.11.2021.
Ухвалою суду від 11.11.2021 розгляд справи по суті відкладено на 29.11.2021.
23.11.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 24.11.2021 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 29.11.2021 розгляд справи по суті відкладено на 06.12.2021.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
06.12.2021 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін,
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини укладення договору; визначення природи договору; строк поставки товару; факт поставки товару; правомірність нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладення договору. Визначення природи договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник), (разом іменовані - сторони) укладено договір поставки №Л/НХ-20308/НЮ від 28.07.2020 (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується у 2020 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору).
Ціна договору. Сума цього договору на момент його підписання становить 3428490,00грн. (пункт 3.2 договору).
Строк. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Правомірність нарахування неустойки (пені та штрафу).
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.2 договору визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової заявки покупця, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару, але не пізніше строку дії договору.
Згідно пункту 5.2.1 договору зі сторони покупця заявку підписують з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки), головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки).
Відповідно до пункту 5.2.3 договору заявка покупця, яка вважається дозволом на поставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару, здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (m_lit@ukr.net), з подальшою її відправкою поштою (рекомендованою кореспонденцією). Датою подання заявки відповідно до пункту 5.2 договору є дата відправлення її на електронну пошту постачальника.
Господарський суд встановив:
1. За письмовою заявкою покупця від 30.07.2020 №НХЛьв-1/4692 позивач просив відповідача поставити товар на загальну суму 685698,00грн., з ПДВ. Вказану заявку підписано головним інженером та заступником директора виконавчого, що відповідає вимогам пункту 5.2.1 договору. Скріншот електронної пошти дає змогу встановити, що заявка направлена на електронну пошту m_lit@ukr.net 30.07.2020.
2. За письмовою заявкою покупця від 06.08.2020 №НХЛьв-1/4901 позивач просив відповідача поставити товар на загальну суму 685698,00грн., з ПДВ. Вказану заявку підписано головним інженером та заступником директора виконавчого, що відповідає вимогам пункту 5.2.1 договору. Скріншот електронної пошти дає змогу встановити, що заявка направлена на електронну пошту m_lit@ukr.net 06.08.2020.
3. За письмовою заявкою покупця від 13.08.2020 №НХЛьв-1/5018 позивач просив відповідача поставити товар на загальну суму 474714,00грн., з ПДВ. Вказану заявку підписано головним інженером та заступником директора, що відповідає вимогам пункту 5.2.1 договору. Скріншот електронної пошти дає змогу встановити, що заявка направлена на електронну пошту m_lit@ukr.net 13.08.2020.
4. За письмовою заявкою покупця від 20.08.2020 №НХЛьв-1/5205 позивач просив відповідача поставити товар на загальну суму 1582380,00грн., з ПДВ. Вказану заявку підписано головним інженером та заступником директора, що відповідає вимогам пункту 5.2.1 договору. Скріншот електронної пошти дає змогу встановити, що заявка направлена на електронну пошту m_lit@ukr.net 20.08.2020.
Господарський суд оцінивши позиції сторін, визнає обґрунтованими заперечення відповідача, які викладено у додаткових поясненнях від 16.08.2021 за вих.№48 та зазначає, що на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України від 22.05.2003 №851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20 та інші.
На підставі зазначеного та з огляду на умови пункту 5.2 договору щодо поставки товару за наявності заявки покупця, відправленої на електронну адресу постачальника, та вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є логічним висновок, що матеріалами справи не підтверджується відправлення позивачем відповідачу заявки на поставку товару в електронному вигляді.
Отже, визначений пунктом 5.2 договору строк поставки не почав свій перебіг.
Крім того, пунктом 5.2.3. договору від 28.07.2020 за № Л/НХ-20308/НЮ передбачено направлення заявок покупця поштою ( рекомендованою кореспонденцією).
Проте, позивачем не виконано зобов'язання щодо відправки поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок № НХЛьв-1/4692 від 30.07.2020 на поставку колодок гальмівних у кількості 1300 штук на суму 685 698,00 грн., № НХЛьв-1/4901 від 06.08.2020 на поставку колодок гальмівних у кількості 1300 штук на суму 685 698,00 грн., № НХЛьв-1/5018 від 13.08.2020 на поставку колодок гальмівних у кількості 900 штук на суму 474 714,00 грн., № НХЛьв-1/5205 від 20.08.2020 на поставку колодок гальмівних у кількості 3000 штук на суму 1 582 380,00 грн.
Підтвердженням цього є відсутність посилання позивача в позовній заяві на відправку поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок, неотримання відповідачем заявок поштою, відсутність в матеріалах справи поштових квитанцій, опису вкладення на підтвердження відправлення заявок рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи викладене, позивачем порушено зобов'язання щодо відправки поштою (рекомендованою кореспонденцією) заявок, передбачене п. 5.2.3. договору від 28.07.2020 за № Л/НХ-20308/НЮ.
Датою поставки товару, відповідно до пункту 5.4 договору, вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Господарський суд встановив, що поставка товару на загальну суму 3428490,00грн. підтверджується:
1. АКТОМ приймання-передачі від 13.08.2020 №1 на суму 478406,22грн.;
2. АКТОМ приймання-передачі від 02.09.2020 №2 на суму 601831,86грн.;
3. АКТОМ приймання-передачі від 17.09.2020 №3 на суму 554887,92грн.;
4. АКТОМ приймання-передачі від 09.10.2020 №4 на суму 266894,76грн.;
5. АКТОМ приймання-передачі від 21.10.2020 №6 на суму 570184,26грн.;
6. АКТОМ приймання-передачі від 27.10.2020 №5 на суму 609216,30грн.;
7. АКТОМ приймання-передачі від 29.10.2020 №7 на суму 347068,68грн.
Таким чином, факт поставки товару визнається підтвердженим.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Посилаючись на положення пункту 7.1 договору, яким визначено, що за невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором, передбачених розділом 1 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмір 20% від суми договору та на положення пункту 7.2 договору, яким визначено, що за порушення строку поставки товару за даним договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, позивачем нараховано 807930,53грн. штрафних санкцій (пеня та штраф).
Господарський суд вирішуючи спір по суті встановив відсутність доказів порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині строків поставки, які визначено пунктом 5.2 договору.
За встановлених господарським судом обставин, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій згідно з пунктами 7.1, 7.2 договору, що вказує на безпідставність позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Гоголя, будинок 1; Ідентифікаційний код 40081195).
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 14.12.2021.
Суддя Н.Г. Назаренко