Справа 408/61/21-ц
Провадження № 2/408/1007/21
іменем України
(заочне)
14 грудня 2021 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Швачка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодськ Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Встановив:
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до Біловодського районного суду Луганської області з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, посилаючись на наступне.
Між АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 363_107 від 17.09.2012, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 90 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користуванням кредиту в розмірі 20,5% річних. Кредит надавався на 156 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 16.09.2025 на придбання житла. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим, утворилась заборгованість в розмірі 137768,18 грн., яка була стягнута в солідарному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі № 408/256/18-ц, яке набрало законної сили. В зв'язку з тим, що відносини між банком та позичальником не припинялись, відповідно до умов кредитного договору, позичальнику щомісячно нараховувались проценти за користування кредитом. У зв'язку з чим, перед банком існує заборгованість, яка, з урахуванням заочного рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі № 408/256/18-ц та періоду нарахування, починаючи з 13.11.2017, складає 39748,07 грн., у тому числі:
-17050,87 грн. - прострочені проценти за користування кредитом за період з 13.11.2017 по 02.01.2019;
-2541,94 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 13.11.2017 по 05.11.2020;
-5267,21 грн. - три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 13.11.2017 по 05.11.2020, в тому числі три проценти річних в сумі 3900,03 грн, які нараховані на проценти, що були стягнуті рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі №408/256/18-ц;
-4472,33 грн. - інфляційні втрати за прострочення боргу кредитом за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року.
-10415,72 грн. - інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року, в тому числі інфляційні втрати в сумі 8168,14 грн, які нараховані на проценти, що були стягнуті рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі №408/256/18-ц.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідачів зазначену суму заборгованості та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.
Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 26.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Заяви про розгляд справи без їх участі та відзиви на позов від відповідачів до суду не надходили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статей 280, 281 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії договору про іпотечний кредит № 363_107 від 17.09.2012 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ № 10012/0107 філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» Третьяка І.І. та ОСОБА_1 уклали договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 90 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користуванням кредиту в розмірі 20,5% річних. Кредит надавався на 156 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 16.09.2025 на придбання квартири (а.с.9-11).
Також, 17.09.2012, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ № 10012/0107 філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» Третьяка І.І. та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 363_107, відповідно до положень якого поручитель взяв на себе прямі зобов'язання відпловідате перед кредитором (позивачем) по зобов'язаннях боржника ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 363_107 від 17.09.2012 (а.с.15).
Згідно копії заочного рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 по справі № 408/256/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит 363_107 від 17.09.2012 року, яка складає 137 768 (сто тридцять сім тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 18 копійок.
Судове рішення набрало законної сили 03.01.2019 та є преюдиційним у даній справі.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт наявності кредитних правовідносин, як і факт порушення відповідачем зобов'язань, який був встановлений рішенням суду від 03.12.2018 по справі №408/256/18, не потребує доведення в межах розгляду даної справи.
Посилаючись на те, що заборгованість за Кредитом не погашена, вищевказане рішення суду відповідачами не виконане, відносини між Банком та Позичальником не припинялися, відповідно до умов кредитного договору, позичальнику щомісячно нараховувалися проценти за користування кредитом (п.1.6.1. - до моменту закінчення терміну, на який надано кредит), позивач просив суд стягнути з солідарно відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь, відповідно до розрахунку заборгованості, з урахуванням заочного рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 по справі № 408/256/18 та періоду нарахування, починаючи з 13.11.2017, заборгованість за Кредитним договором, яка складає 39748,07 грн, у тому числі:
-17050,87 грн. - прострочені проценти за користування кредитом за період з 13.11.2017 по 02.01.2019;
-2541,94 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 13.11.2017 по 05.11.2020;
-5267,21 грн. - три проценти річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 13.11.2017 по 05.11.2020, в тому числі три проценти річних в сумі 3900,03 грн, які нараховані на проценти, що були стягнуті рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі №408/256/18-ц;
-4472,33 грн. - інфляційні втрати за прострочення боргу кредитом за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року.
-10415,72 грн. - інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року, в тому числі інфляційні втрати в сумі 8168,14 грн, які нараховані на проценти, що були стягнуті рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі №408/256/18-ц.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що банк, у зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати кредиту, скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.
У справі, яка є предметом розгляду, встановлено, що банк скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.
Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставними.
Таким чином, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 по справі №408/256/18, у задоволенні вимог позивача про стягнення прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 17050,87 грн за період з 13.11.2017 по 02.01.2019 слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
За таких обставин у позивача не виникло право нараховувати і три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом у період з 13.11.2017 по 05.11.2020, які нараховані після стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором вказаним судовим рішенням, яким достроково стягнуто кредит та, відповідно, змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору.
А отже у задоволенні вимог про стягнення трьох відсотків річних за прострочення процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 13.11.2017 по 05.11.2020 у сумі 1367,18 грн., та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з листопада 2017 по жовтень 2020 у сумі 2247,58 грн слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
В той же час дані позивачем розрахунки в частині нарахування трьох відсотків та інфляційних втрат, нарахованих на відсотки за користування кредитом в межах періоду кредитування до звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а саме:
- три проценти річних в сумі 3900,03 грн, які нараховані за прострочення процентів за користування кредитом за період з 03.11.2014 по 12.11.2017;
- інфляційні втрати в сумі 8168,14 грн, які нараховані за прострочення процентів за користування кредитом за період з 03.11.2014 по 12.11.2017, оскільки три відсотки річних та інфляційні втрати нараховані за прострочення відсотків за користування кредитом за період, що охоплюється періодом кредитування до звернення до суду про дострокове стягнення кредиту та заборгованість за якими стягнута заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області по справі №408/256/18 від 03.12.2018.
Стосовно частини позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
На підставі вищевикладеного, врахувавши, що позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строку дії поруки, який згідно договору поруки продовжено до 3 років, суд приходить до висновку про обргунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за цим кредитним договором.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги вище зазначене, позов підлягає задоволенню частково та з відповідачів на користь АТ «Ощадбанк» належить стягнути в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 363_107 від 17.09.2012, яка складає 19082,44 грн, у тому числі: 2541,94 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 13.11.2017 по 05.11.2020; три проценти річних в сумі 3900,03 грн, які нараховані за період з 13.11.2017 по 05.11.2020 на проценти, що були стягнуті рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі №408/256/18-ц; 4472,33 грн. - інфляційні втрати за прострочення боргу кредитом за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року та інфляційні втрати в сумі 8168,14 грн, які нараховані за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року на проценти, що були стягнуті рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03.12.2018 у справі №408/256/18-ц.
В решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України на користь позивача стягненню з відповідача підлягають судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 625, 1050 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76, 82, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 363_107 від 17.09.2012 в сумі 19082,44 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» 505 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» 505 грн в рахунок відшкодування судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.В. Булгакова