Справа № 392/1464/21
Провадження № 1-кп/392/254/21
22 листопада 2021 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121210000362 від 30.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів, яке мотивував тим, що на даний час продовжують існувати та не зменшилися ризики, що були встановлені під час застосування запобіжного заходу обвинуваченому. Враховуючи також тяжкість злочинів та обставини вчинення умисних злочинів, а також те, що вказані кримінальні правопорушення обвинувачений вчинив під час іспитового строку, вважав, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є виправданим, та інший більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження.
Захисник адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновків про таке.
Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , застосований ухвалою слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2021 року запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17.50 год. 26.11.2021 року.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
У порядку ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
Вирішуючи питання продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»).
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, які з урахуванням положень ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами, санкція найтяжчої статті за інкриміновані злочини передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Судом також враховуються відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який офіційно не працює, характеризується посередньо, відсутність сталих соціальних зв'язків, раніше судимий, вказані кримінальні правопорушення вчинив в період іспитового строку, - вказує на наявність ризику переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Станом на час розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою судом враховується також те, що судовий розгляд у вищевказаному кримінальному провадженні розпочався, однак на час розгляду даного клопотання прокурора, у справі не досліджені матеріали кримінального провадження.
Отже, на даний час наявні достатні підстави вважати, що стосовно ОСОБА_3 не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інші, більш м'які запобіжні заходи (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука, застава), на думку суду, не забезпечать запобігання встановленим ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене та обставини провадження, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. У той же час, суд оцінює суворість можливого покарання та визнає за реальну небезпеку можливість ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів.
Поряд з цим судом відзначається, що з положеннями ч.5 ст.182, ч.ч.3-4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом. При цьому, беручи до уваги обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку злочинів, в скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_3 , його особу, майновий та сімейний стан, суд приходить до висновку щодо визначення застави у межах, визначених Законом, у розмірі 47 580 грн., що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.182 КПК України.
Керуючись положеннями ч.3 ст.183 КПК України, суд вбачає за необхідне зазначити, що в разі внесення застави на обвинуваченого будуть покладені обов'язки, доцільність застосування яких випливає з положень ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,
постановив:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121210000362 від 30.08.2021, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 22.11.2021 до 20.01.2022 включно.
Визначити розмір застави у сумі 47 580 ( сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , у разі внесення застави обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, за умови сплати застави, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а судом буде вирішено питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали визначити до 20 січня 2022 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Маловисківський районний суд Кіровоградської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 23.11.2021 року.
Суддя ОСОБА_6