09 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/2131/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
та представників сторін:
позивача - Пантелей В.В.,
відповідача - Соловйова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.3335) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 (суддя Шатерніков М.І., повний текст складено 11.10.2021) у справі №922/2131/21
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс Харків" (61128, місто Харків, пр. Льва Ландау, 149; ідент. код 43124744)
про стягнення 1069909,68 грн
Позивач, Харківська міська рада, звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс Харків" 1069909,68 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності по просп. Льва Ландау, 149 у м.Харкові, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на землю, не вносив плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати (в період з 01.09.2020 по 31.03.2021) за рахунок міської ради, як власника земельної ділянки. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 у справі №922/2131/21 в задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи наявні докази, що ТОВ "Енергоресурс Харків" вживало всіх заходів для оформлення права власності на земельну ділянку по просп. Льва Ландау, 149 у м.Харкові шляхом її викупу та між сторонами не виникало відносин, пов'язаних з укладенням договору оренди. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки користування земельною ділянкою ТОВ «Енергоресурс Харків» без укладеного договору оренди землі було зумовлене необхідністю породження між учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та правових позицій суду касаційної інстанції, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Позивач посилається на те, що у спірний період з 01.09.2020 по 31.03.2021 між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу земельної ділянки, а отже, відповідач користувався земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності, не сплачував плату за користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст.206 Земельного кодексу України.
Як зазначає позивач в апеляційній скарзі, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.1212 ЦК України, ст.125, ст.206 ЗК України, не зазначено правової норми, на підставі якої землекористувач, який перебуває в процедурі оформлення права власності на земельну ділянку, звільняється від плати за користування земельною ділянкою.
Також в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що неналежне виконання обов'язків Харківською міською радою не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати за користування сформованою земельною ділянкою, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справах №922/981/18, №922/2417/19.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів позивача заперечує, зазначає, зокрема про те, що ним було вжито всіх заходів для завершення процедури викупу спірної земельної ділянки і оплати в місцевий бюджет вартості земельної ділянки. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2021 № 244512029 (а.с.30 т.1), право власності на нежитлові будівлі по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові зареєстровано за ТОВ "Енергоресурс Харків" наступним чином:
- з 30.07.2019 нежитлова будівля літ. “А-1” загальною площею 1067,4 кв.м на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 № 273, 276, 579, 582 та свідоцтва про право власності від 10.11.2015 № 47271943;
- з 23.07.2019 нежитлова будівля літ. “В-1” загальною площею 8437,8 кв.м на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 № 573, 576, 579, 582;
- з 05.08.2019 нежитлова будівля літ. “П-1” загальною площею 27,5 кв.м на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 № 573, 576, 579, 582;
- з 06.08.2019 нежитлова будівля літ. “Р-1” загальною площею 34,8 кв.м на підставі на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.08.2019 № 668 та № 671; протоколу загальних зборів учасників ТОВ "САС-ТАНДЕМ" від 31.07.2019 № 115 та № 117 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Енергоресурс Харків" від 06.08.2019 № 676 та № 678;
- з 06.08.2019 нежитлова будівля літ. “Г-1” загальною площею 2952,9 кв.м на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.08.2019 № 662 та № 665; протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЦЕНТР-ОФІС" від 31.07.2019 № 108, №110 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Енергоресурс Харків" від 06.08.2019 № 676 та № 678.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.10.2020 № НВ-0005840182020 (а.с.50 т.1) земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 по просп. Льва Ландау, 149 у м.Харкові сформована, її площа складає 1,6800 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1” (зварювально-заготовчий комплекс), літ. “В-1” (цех), літ. “П-1” (прохідна), літ. “Р-1” (газовий розподільчий пункт), літ. “Г-1” (цех); форма власності - комунальна; дата державної реєстрації земельної ділянки - 20.08.2020.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 257825380 від 24.05.2021 (а.с.40 т.1), державна реєстрація права власності Харківської міської ради на сформовану земельну ділянку площею 1,68 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 відбулась 30.09.2020 року.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.10.2020 (а.с.58 т.1), виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові, площею 1,6800 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, становить - 45853271 грн.
16.02.2021 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 1,6800 га (кадастровий номер 6310136900:04:001:0108) розташовані нежитлові будівлі літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1”, право власності на які зареєстровано за ТОВ «Енергоресурс Харків».
За результатами обстеження Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено акт, в якому зафіксовано, що земельна ділянка, використовується ТОВ «Енергоресурс Харків» без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (а.с.59 т.1).
Як зазначає позивач, відповідач, не сплачуючи в період з 01.09.2020 по 31.03.2021 оренду плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, що є підставою для застосування до спірних правовідносин статтей 1212-1214 ЦК України.
До позову Департаментом територіального контролю Харківської міської ради додано розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2020 по 31.03.2021, згідно з яким їх розмір для ТОВ «Енергоресурс Харків» складає 1 069 909,68 грн. (а.с.72 т.1).
Відповідач проти позову заперечує та зазначає про те, що після придбання нежитлових будівель літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1” по просп. Льва Ландау, 149 у м.Харкові ним було реалізовано право та розпочато процедуру викупу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Енергоресурс Харків" листом № 4 від 16.08.2019 (а.с. 116 т.1) звернулося до Харківської міської ради із заявою про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м.Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1”, з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки.
Рішенням Харківської міської ради № 1759/19 від 16.10.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Харків» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею орієнтовно 1,4 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1” (зварювально-заготовчий комплекс), літ. “В-1” (цех), літ. “П-1” (прохідна), літ. “Р-1” (газовий розподільчий пункт), літ. “Г-1” (цех) по просп. Льва Ландау, 149 у м.Харкові (а.с 29 т.1).
18.10.2019 між ТОВ "Енергоресурс Харків" та Фізичною особою - підприємцем Друзенок А.Г. було укладено договір № 10/18-19 на виконання землевпорядних робіт (а.с 119-122 т.1).
ФОП Друзенок А.Г. було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1” (зварювально-заготовчий комплекс), літ. “В-1” (цех), літ. “П-1” (прохідна), літ. “Р-1” (газовий розподільчий пункт), літ. “Г-1” (цех) по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові (а.с 123 т.1).
11.06.2020 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради погоджено межі спірної земельної ділянки з ТОВ "Килими України", як суб'єктом суміжного користування (а.с 124 т.1).
23.06.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано висновок № 11467/88- 20 про погодження проекту землеустрою (а.с 127-128 т.1).
01.07.2020 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради було погоджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Енергоресурс Харків" земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові загальною площею 1,68 га (Висновок № 3915/0/605-20 від 01.07.2020, а.с.125-126 т.1).
На підставі розробленого відповідачем проекту землеустрою, 20.08.2020 відбулася державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, про що свідчить відповідний витяг від 19.10.2020 № НВ-0005840182020 (а.с.50 т.1)
20.10.2020 було сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5884 (а.с.58 т.1).
З метою оформлення викупу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, ТОВ "Енергоресурс Харків" листом № 19 від 07.08.2020 звернулося до Харківського міського голови з проханням надати згоду на проведення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки та на внесення авансового платежу (3% від нормативної грошової оцінки) (а.с.131, 132 т.1).
07.09.2020 Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом №7255/0/225-20 повідомив відповідача про те, що для підготовки на розгляд Харківської міської ради проекту рішення, відповідно до Земельного кодексу України, «Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договоріву м.Харкові», було направлено запити до Департаменту містобудування та архітектури для надання висновків щодо можливості продажу відповідачу земельної ділянки, а після отримання цих висновків буде продовжено розгляд питання продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 (а.с.133-134 т.1).
У відповідь на звернення відповідача від 08.09.2020, Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом № 062/0/225-20 від 07.10.2020 повідомив про те, що ним підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,6800 га з метою винесення на розгляд сесії Харківської міської ради згідно Регламенту міської ради (а.с.135 т.1).
02.11.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою №19, в якій зазначив про те, що всі документи знаходяться в Департаменті земельних відносин для отримання рішення Харківської міської ради щодо проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для внесення авансового внеску (а.с.136 т.1).
17.02.2021 до Департаменту територіального контролю земельних відносин Харківської міської ради відповідачем було подано заяву про проведення обстеження земельної ділянки з метою відведення земельної ділянки (а.с. 137 т.1).
12.04.2021 відповідач звернувся до позивача листом №10 з проханням надати інформацію щодо включення в порядок денний сесії розгляд питання щодо оформлення користування земельною ділянкою та зазначив про те, що ним ще в 2020 році подано пакет документів на розгляд (а.с. 138).
07.05.2021 позивач надав відповідь відповідачу, що питання щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не розглядалося. Для розгляду вказаного питання необхідно надати акт обстеження земельних ділянок, складений Департаментом територіального контролю та земельних відносин (а.с. 139 т.1).
Крім того, відповідач зазначає про те, що він сплачував земельний податок у складі єдиного податку відповідно до ст.291 Податкового кодексу України.
Судова колегія враховує наступне.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
З моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1” по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові, у останнього виник обов'язок з внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому нежитлові будівлі.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Харківській області №22384/9/20-40-04-03-17 від 10.11.2020 (а.с.65 т.1), ТОВ «Енергоресурс Харків» не значиться платником плати за землю за використання земельної ділянки, що знаходиться за адресою: просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові.
Отже, ТОВ «Енергоресурс», як фактичний користувач земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, не сплачувало плату за землю.
Харківська міська рада звернулась з позовною заявою про стягнення коштів з посиланням на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Зазначена правова позиція є усталеною та викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.
З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у період з 01.09.2020 по 31.03.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Судова колегія враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як встановлено колегією суддів, у серпні 2019, відповідач після придбання (у липні-серпні 2019) нежитлових будівель літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1” по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові звернувся до позивача із заявою №4 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з метою викупу земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійснені протягом 2019-2020 років дії уповноважених осіб Харківської міської ради, зокрема, ухвалення рішення від 16.10.2019 №1759/19 про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки (а.с.29 т.1), погодження 01.07.2020 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради проекту землеустрою (а.с.125 т.1), підготовка проекту рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,6800 га (а.с.135 т.1), підтверджують, що у жовтні 2020 року Харківська міська рада вже мала намір отримати дохід саме від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, а не від надання її в орендне користування відповідачу.
Судова колегія приймає доводи відповідача про те, що з серпня 2020 року по липень 2021 року відбулося всього 6 чергових сесій та 2 позачергові сесії депутатів Харківської міської ради, проте вирішення питання щодо укладання договору купівлі-продажу землі з відповідачем не розглядалося.
Тобто, укладення договору про оплату авансового внеску з метою викупу спірної земельної ділянки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки восени 2020 року не відбулось, з незалежних від відповідача причин, а відповіді позивача містять формальні причини щодо отримання висновків та погоджень стосовно розгляду питання продажу земельних ділянок.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що між сторонами склалися правовідносини, пов'язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов'язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.
Виходячи з аналізу норм Цивільного, Земельного та Податкового кодексів України, у випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки міська рада втрачає своє право на отримання плати за землю у розмірі орендної плати, а отримує право на отримання земельного податку. Натомість дзеркально трансформуються обов'язки іншої сторони правовідносин, яка замість обов'язку щодо сплати орендної плати набуває обов'язку щодо сплати земельного податку.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов'язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.
Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі норм статті 1212 Цивільного кодексу України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли неукладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.
При цьому, якщо буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов'язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №922/3507/20.
ТОВ «Енергоресурс Харків» своєчасно звернулося до позивача із заявою про викуп земельної ділянки; вживало всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно.
Судом не встановлено факт зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами протягом 2019-2020 років.
Натомість, позивач, після того як у жовтні 2020 повідомив відповідача про те, що Департаментом земельних відносин підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, з метою винесення на розгляд сесії ради, протягом тривалого часу не вчиняв жодних активних дій з виконання своїх обов'язків щодо подальшого оформлення відчуження спірної земельної ділянки.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обґрунтованого зволікання уповноважених осіб Харківської міської ради щодо вирішення питання про можливість продажу спірної земельної ділянки, зокрема, доказів винесення на розгляд сесії Харківської міської ради проекту рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або обґрунтованої відмови від укладення договору про внесення авансового внеску, тощо.
Колегія суддів звертає увагу, що в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до змісту поняття "майно" до об'єктів права власності можуть належати "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому "правомірні очікування"/"законні сподівання", у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності.
У справі "ПайнВеліДевелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
З матеріалів цієї справи вбачається, що подавши відповідні документи, відповідач правомірно очікував на укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки та пов'язану з цим трансформацію прав і обов'язків сторін, зокрема, виникнення в міської ради права на отримання плати за землю у вигляді земельного податку, а у ТОВ «Енергоресурс Харків»- відповідного обов'язку його сплачувати.
Розмір безпідставно збережених коштів відповідача розраховано Харківською міською радою, як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у формі орендної плати за землю, а не земельного податку.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов'язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, а саме, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов'язані з цим активні дії сторін.
Аналогічні висновки щодо застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України викладено в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №922/3507/20, а також від 15.10.2019 у справі №922/1379/18.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що неналежне виконання обов'язків Харківською міською радою не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати за користування сформованою земельною ділянкою, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справах №922/981/18, №922/2417/19.
Колегія суддів звертає увагу, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
У справах №922/981/18, №922/2417/19 фактичні обставини свідчать про те, що землекористувачі не оформили договір оренди землі внаслідок бездіяльності міської ради.
Натомість, у цій справі право відповідача на земельну ділянку вирішувалося у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, а отже, правовідносини сторін у цій справі та справах №922/981/18, №922/2417/19, на які посилається апелянт, не є подібними.
У справах №922/2845/19, №922/2845/19, №629/4628/16, №922/3412/17, на які посилається апелянт, спірні правовідносини також не були пов'язані з користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з одночасним ініціюванням процесу її придбання, а отже, посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у вказаних справах - є необґрунтованим.
Також позивач в апеляційній скарзі посилається на справу №922/3617/19, в якій суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, вказавши, що позивач не мав на меті передавати зазначену земельну ділянку в оренду та отримувати за її користування дохід у вигляді орендної плати, а мав намір отримати дохід від її продажу та прийняв на себе зобов'язання щодо її продажу, які зафіксовані у договорі про внесення авансового внеску від 02.10.2014 № 27/14.
Проте, у вказаній справі №922/3617/19 Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляду, при цьому, не навів правової позиції щодо застосування ст.1212 ЦК України, з урахуванням обставин виникнення між сторонами правовідносин з приводу оформлення права власності на земельну ділянку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 року у справі №922/2131/21 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 року у справі №922/2131/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.12.2021р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Д.О. Попков