ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 грудня 2021 року Справа № 685/1610/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2021 р. у справі №685/1610/19 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; 2) Теофіпольської селищної ради
про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Акта приймання-передачі нерухомого майна та скасування державної реєстрації права комунальної власності
за участю представників сторін:
позивача - Кузнецов К.С.;
відповідача - 1 - не з'явився;
відповідача - 2 - не з'явився;
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 р. № 22-4463-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.06.2019 р. б/н, на підставі яких зареєстровано право комунальної власності Новоставецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області на земельну ділянку із кадастровим номером 6824786500:04:014:0053, розташованої на території Новоставецької сільської ради, площею 31,1273 га, а також скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку, номер запису про право власності 32332311, стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у 2000 році на підставі рішення Теофіпольської районної Ради народних депутатів Теофіпольського району Хмельницької області від 09.08.2000 р. № 7 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 40,7 га на території Човгузівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказаний державний акт було видано на підставі технічного звіту по відведенню в натурі земельної ділянки Теофіпольського земельно-кадастрового бюро при районному відділі земельних ресурсів. ОСОБА_1 , як голові СГ "Верес", стало відомо, що частина земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні, була неправомірно передана у комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4463-СГ від 18.06.2019 р. Позивач зазначала, що приймаючи оскаржуваний наказ, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області порушило вимоги ч. 5 ст. 116 ЗК України, так як фактично було передано з державної у комунальну власність земельну ділянку, яка перебуває у неї на праві постійного користування з 2000 року на підставі відповідного державного акту, при цьому право постійного користування не було припинено. А також зазначала, що незаконно було змінено цільове призначення земельної ділянки у зв'язку із віднесенням її до земель запасу. Незаконність, на думку позивача, полягає в тому, що відсутні виключні підстави для припинення права позивачки на постійне користування земельною ділянкою, які визначені статтею 141 ЗК України.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12.05.2021 р. у справі № 685/1610/19 в задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10.08.2021 р. рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12.05.2021 р. у справі № 685/1610/19 було скасовано, а провадження у справі № 685/1610/19 - закрито. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вона може звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
До Хмельницького апеляційного суду 13.08.2021 р. від представника ОСОБА_1 надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25.08.2021 р. заяву представника ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією, задоволено. Передано справу до Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.09.2021 р. відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання в якій призначено на 11.10.2021 р.
11.10.2021 р. представник ОСОБА_1 подав до Господарського суду Хмельницької області заяву про заміну позивача у даній справі на Селянське (фермерське) господарство "Верес".
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2021 р. у справі № 685/1610/19 в задоволенні заяви про заміну позивача у даній справі на Селянське (фермерське) господарство "Верес" - відмовлено.
Суд першої інстанції прийняв до уваги положення ст. 52 ГПК України, дійшов висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для процесуального правонаступництва від ОСОБА_1 до ФГ "Верес" у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, задоволити заяву про заміну позивача у даній справі на Селянське (фермерське) господарство "Верес".
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 23.11.2002 р. зареєструвала ФГ "Верес", є його засновником та головою, згідно статуту їй, як засновнику фермерського господарства, видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 0010 і за статутом до земель господарства належать, в тому числі, землі, передані господарству у користування, що посвідчені державним актом, виданим на ім'я голови господарства, а отже суд неповно з'ясував всі обставини справи, а факт процесуального правонаступництва є доведеним.
Апелянт звертає увагу суду на те, що оскільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 628/773/18 були зроблені в листопаді 2019 року, а позивач звернувся до суду загальної юрисдикції в жовтні 2019 року, то необхідність здійснення заміни сторони до якої відповідно до роз'яснень Верховного суду (висновки якого є обов'язковими) перейшли всі права та обов'язки виникли вже після подачі позову. В свою чергу, чинне законодавство та Господарський процесуальний кодекс не містять заборони в заміні позивача в порядку процесуального правонаступництва, а не здійснення такої заміни тягне фактично відмову у позові, що призведе до недотримання принципу процесуальної економії, оскільки виникне необхідність оплачувати судовий збір, проводити аналогічну експертизу. Вказані обставини призведуть до затягування судового процесу, що порушує право на справедливий суд та право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
На думку скаржника, оскільки право постійного користування земельною ділянкою (із кадастровим номером 6824786500:04:014:0053) перейшло від ОСОБА_1 до ФГ "Верес", відбулося процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України, а тому ФГ "Верес" вважається таким, що набуло всіх прав та обов'язків землекористувача, саме тому є належним позивачем по справі.
Автоматизованою системою документообігу суду 18.11.2021 р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 685/1610/19 у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 685/1610/19.
Розпорядженням керівника апарату суду від 07.12.2021 р. № 01-04/1050 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді по справі - Грязнова В.В. у період з 02.12.2021 р. по 15.12.2021 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 685/1610/19.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Теофіпольська селищна рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому не визнає вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, оскільки Теофіпольська селищна рада погоджується з постановою Хмельницького апеляційного суду від 10.08.2021 р. в частині порушення предметної юрисдикції спору.
Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, ухвалу суду скасувати та задоволити заяву про заміну позивача у справі на ФГ "Верес".
Відповідачі не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 13.12.2021 р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та заздалегідь, причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, беручи до уваги строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
За загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом.
Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Для процесуального правонаступництва правове значення має факт настання правонаступництва у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги щодо такої сторони (висновок про застосування норм права, який викладений в постанова Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 922/2301/18 та від 24.10.2019 № 910/16586/18).
Отже, розглядаючи відповідну заяву про заміну сторони у справі її правонаступниками суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема, договорів, інших правочинів тощо, в тому числі, на предмет їх нікчемності (аналогічна позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 зі справи № 916/2286/16 та постанові Верховного Суду від 15.01.20 у справі № 904/11903/16).
Таким чином, для здійснення заміни позивача у даній справі на підставі ст. 52 ГПКУ, заявнику слід довести наявність факту процесуального правонаступництва (перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні), яке випливає з юридичних фактів правонаступництва матеріального. Тобто на момент звернення з позовом до суду у позивача повинен бути повний обсяг прав та підстав для звернення до суду, а вже в процесі вирішення спору ці права ним втрачаються і переходять до іншої особи.
Обґрунтовуючи заяву про заміну сторони у справі її правонаступником, заявник вказує, що за результатами розгляду справи № 685/1610/19 в загальному суді встановлено, що за змістом проаналізованого судом законодавства та статуту ФГ "Верес" після отримання Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №0010 для ведення фермерського господарства, створення фермерського господарства та його реєстрації як юридичної особи користувачем спірної земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою землею є господарськими (вказане стало причиною передачі справи на розгляд господарського суду).
Заявник вказує, що у зв'язку з тим, що справа розглядалась у порядку цивільного судочинства, позивачем в такій справі виступала ОСОБА_1 . Однак, направляючи справу на розгляд до господарського суду за встановленою юрисдикцією, апеляційний суд вказав, що у даній справі речове право, за захистом якого ОСОБА_1 звернулась до суду, належить не їй, а ФГ "Верес".
Отже, враховуючи, що право постійного користування земельною ділянкою (щодо якої виник спір) перейшло від ОСОБА_1 до ФГ "Верес", яке вважається таким, що набуло всіх прав та обов'язків землекористувача, в даному випадку відбулося процесуальне правонаступництво за правилами ст. 52 ГПК України, а відтак ФГ "Верес" є належним позивачем у справі.
Надаючи правовий аналіз заяві позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, Хмельницький апеляційний суд у своїй постанові від 10.08.2021 р., закриваючи провадження у справі № 685/1610/19 зазначив, що за змістом положень законодавства, статуту ФГ "Верес" після отримання Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ № 0010 для ведення фермерського господарства, створення фермерського господарства та його реєстрації як юридичної особи користувачем спірної земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.
Оскільки фермерські господарства є суб'єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів.
З огляду на викладене, колегія суддів у справі № 685/1610/19 дійшла висновку, що речове право, за захистом якого позивач звернувся до суду, належить ФГ "Верес", яке і може захистити право користування земельною ділянкою, тому заявлені позовні вимоги за змістом вимог про фактичне усунення перешкод в користуванні земельної ділянкою в обраний позивачем спосіб шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Держгеокадастру від 18.06.2019 р. № 22-4463-СГ та скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824786500:04:014:0053 мають розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.
В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує, що у справі № 685/1610/19 були встановлені обставини наявності у ФГ "Верес" права користування спірною земельною ділянкою, яке (право) виникло в даного суб'єкта господарювання після його створення, реєстрації та отримання державного акту на землю. Тобто, станом на час відкриття провадження у справі № 685/1610/19 право користування земельною ділянкою вже належало не ОСОБА_1 , а ФГ "Верес".
Позивачем не надано до заяви про заміну сторони у справі її правонаступником належних та допустимих доказів в силу ст. ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували факт правонаступництва у даній справі.
Отже, беручи до уваги те, що переходу прав (правонаступництва) у даному випадку не відбулося, а у справі відсутні і будь-які докази виникнення правонаступництва (договір купівлі продажу, дарування тощо), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для процесуального правонаступництва у даній справі.
Колегія суддів вказує, що у спірних правовідносинах, які, виходячи з обставин належності прав користувача спірної земельної ділянки в ФГ "Верес" такою особою є саме вищевказаний суб'єкт господарювання. ОСОБА_1 на момент спірних правовідносин такі права не належали.
Обставини переходу прав на спірну земельну ділянку від ОСОБА_1 до ФГ "Верес" (заміни особи у відносинах) судом не встановлено, оскільки такі права належали ФГ "Верес" з моменту первинного звернення до суду. ОСОБА_1 не була (та не є) тією особою, яка потребувала заміни її як сторони спірних правовідносин, оскільки єдиною особою, що має право вимоги в таких відносинах, враховуючи їх господарський характер було та є ФГ "Верес".
Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 23.11.2002 р. зареєструвала ФГ "Верес", є його засновником та головою, згідно статуту їй, як засновнику фермерського господарства, видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 0010 і за статутом до земель господарства належать, в тому числі, землі, передані господарству у користування, що посвідчені державним актом, виданим на ім'я голови господарства, а отже суд неповно з'ясував всі обставини справи, а факт процесуального правонаступництва є доведеним, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
З огляду на викладене, вказані доводи скаржника суд вважає безпідставними.
Посилання апелянта на те, що скільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 628/773/18 були зроблені в листопаді 2019 року, а позивач звернувся до суду загальної юрисдикції в жовтні 2019 року, тому необхідність здійснення заміни сторони до якої перейшли всі права та обов'язки виникли вже після подачі позову, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вказане не впливає на наявність чи відсутність визначених законом підстав для процесуального правонаступництва у справі.
Щодо посилання скаржника на принцип процесуальної економії, виникнення необхідності оплачувати судовий збір при новому зверненні до суду, проводити аналогічну експертизу, що матиме наслідком затягування судового процесу, що також буде порушувати право на справедливий суд та право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, колегія суддів вважає безпідставним та такими, що не узгоджується з приписами ст. 52 ГПК України.
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2021 р. у справі № 685/1610/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2021 р. у справі № 685/1610/19 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2021р
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Василишин А.Р.