вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 910/3925/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Полякова Б.М.
Гарник Л.Л.
секретар судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників:
від позивача - Паніот В.В. ордер АА №1161825 від 01.12.2021р.;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово - кредитної установи
на рішення господарського суду м.Києва від 14.09.2021р.
(повний текст складено 22.09.2021р.)
у справі №910/3925/21 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Фалендиша Ярослава Мирославовича
до 1.Державної інноваційної фінансово - кредитної установи
2.Міністерства розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство (далі - ДП) "Український інститут інтелектуальної власності"
про стягнення 557 270,55 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 14.09.2021р. по справі №910/3925/21 позов задоволено частково; стягнуто з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи на користь ФОП Фалендиша Ярослава Мирославовича 425 000 грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 6 374 грн. 99 коп.; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, Державна інноваційна фінансово - кредитна установа подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 14.09.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП Фалендиша Ярослава Мирославовича відмовити у повному обсязі.
У відзивах на апеляційну скаргу представники ФОП Фалендиша Ярослава Мирославовича і Мінекономрозвитку України просять відмовити Державній інноваційній фінансово - кредитній установі у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 14.09.2021р. по справі №910/3925/21 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово - кредитної установи на рішення господарського суду м.Києва від 14.09.2021р. по справі №910/3925/21 та призначено її до розгляду на 13.12.2021р.
Колегія суддів відхиляє клопотання представника Державної інноваційної фінансово - кредитної установи про відкладення судового засідання у справі як необґрунтоване, оскільки з доданої до клопотання довіреності №1694 від 05.10.2021р. вбачається про наявність в штаті Установи інших представників відділу юридично-правового супроводу, які уповноважені на представництво інтересів Установи в судах будь-якої інстанції з усіх без винятку питань, пов'язаних з діяльністю Установи, а також, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного рішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець Фалендиш Ярослав Мирославович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (відповідач 1) та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач 2) про стягнення 557 270,55 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих послуг на підставі договору №09-01 від 04.07.2019р., у зв'язку з чим позивач просив місцевий суд стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу у розмірі 425 000,00 грн., пеню у розмірі 88 236,99 грн., 3% річних у розмірі 16 033,56 грн.
Ухвалою місцевого суду від 29.06.2021р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1).
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2019р. між ФОП Фалендиш Я.М. (виконавцем) та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (замовником) був укладений договір надання послуг № 09-01 (далі - договір), відповідно до умов якого в рамках проведення другого етапу конкурсу з відбору проектів, пов'язаних із створенням та/або використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, для державного стимулювання (надалі - конкурс) Виконавець зобов'язується надати Послуги пов'язані із впровадженням проекту «Виробництво будівельних сонячних панелей з вбудованими фотоелементами і / або колекторами» (код за ДК 021:2015 - 98110000-7, «Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій»), надалі Послуги, а Замовник зобов'язується прийняти ці Послуги та своєчасно здійснити їх оплату в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором. (п. 1.1. договору).
Згідно п. 3.1 договору послуги надаються в два етапи: 1 етап - проведення лабораторних тестувань; 2 етап - консалтингові послуги, розроблення бізнес-моделі, підготовка презентаційних матеріалів.
Згідно п. 3.2 договору після звершення кожного етапу надання Послуг, Виконавець надає Замовнику у двох екземплярах підписаний зі своєї сторони Акт надання Послуг (далі - Акт) за підтверджуючими документами (у разі потреби): копії первинних документів, завірені в установленому порядку: договорів, рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових/прибуткових накладних). Підтверджуючі документи повинні містити вичерпну інформацію щодо об 'ємів, ціни та загальної вартості виконаних робіт (послуг).
Згідно п. 3.3 договору Замовник протягом 10 (робочих) днів після отримання Акту зобов'язаний повернути Виконавцю підписаний зі своєї сторони екземпляр Акту або вмотивовану відмову від прийняття Послуг. В разі мотивованої відмови Заявника сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та терміни їх виконання.
Згідно п. 4.1 договору загальна ціна цього договору становить 495 000,00 грн., без ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 договору вартість послуг по першому етапу складає 70 000 грн., без ПДВ.
Згідно п. 4.3 договору вартість послуг по другому етапу складає 425 000 грн., без ПДВ.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р., але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 9.1. договору).
Листом № 09-755/19 від 09.10.2019 року відповідач повідомив позивача, що за результатами надання першого етапу послуг за договором 07.09.2019 року було підписано Акт приймання-передачі першого етапу послуг. Надалі відповідачем 1 було сплачено позивачу передбачену п. 4.2 договору суму в розмірі 70 000 грн. за перший етап наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами були складені та підписані Акти необхідних доопрацювань за договором. Останній Акт необхідних доопрацювань № 7 було складено 06.07.2020 р.
Позивач зазначав, що виконав роботи другого етапу згідно договору та неодноразово надавав Акти виконання другого етапу наданих Послуг відповідачу 1, однак останній не підписав та не надав обґрунтованої та вмотивованої відмови від прийняття послуг.
У матеріалах справи міститься лист № 14-992/20 від 09.12.2020 року, яким відповідач 1 повідомив позивача, що звітні матеріали за перший та другий етапи впровадження проекту «Виробництво будівельних сонячних панелей з вбудованими фотоелементами і/або колекторами» відповідають вимогам Договору № 09-01 від 04 липня 2019 року.
12.02.2021 року позивачем на адресу відповідача 1 була надіслана претензія з вимогами: підписати Акт наданих послуг за результатами другого етапу згідно Договору №09-01 від 04 липня 2019року; здійснити остаточний розрахунок з ФОП Фалендишем Ярославом Мирославовичем, перерахувавши на його розрахунковий рахунок кошти в розмірі 425 000,00 грн. за виконання другого етапу (консалтингові послуги, розроблення бізнес-моделі, підготовки презентаційних послуг) згідного Договору №09-01 від 04 липня 2019 року (а.с. 26-27).
Згідно трекінгу Укрпошти відповідач 1 отримав претензію 15.02.2021 року (а.с 28).
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не місять
Отже, відповідач 1 не виконав вимоги п. 3.3 договору, а саме протягом 10 днів після отримання Акту не повернув позивачу підписаний зі своєї сторони екземпляр Акту або не надав вмотивованої відмови від прийняття послуг.
Жодних претензій щодо якості робіт та строків їх виконання до позивача, у відповідності до умов Договору № 09-01 від 04 липня 2019 року матеріали справи не містять.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем 1 умов договору, позивачем було заявлено до стягнення з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи 425 000,00 грн. за надані послуги по виконанню другого етапу укладеного між сторонами договору.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 4.4. договору сторони погодили, що Розрахунки за надані послуги проводяться протягом 5 банківських днів після надання послуг по кожному етапу на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг.
Оскільки в матеріалах справи відсутні зауваження відповідача 1 чи викладена у письмовому вигляді відмова від підписання Акту наданих послуг на суму 425 000,00 грн., у зв'язку з чим надані позивачем послуги, згідно вищезазначеного Акту є належним чином наданими виконавцем та підлягали оплаті відповідачем 1 в повному обсязі.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується факт заборгованості відповідача 1 з оплати за надані позивачем послуги за договором № 09-01 від 04.07.2019р. у сумі 425 000,00 грн. Доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем 1 в матеріалах справи відсутні.
Щодо солідарної відповідальності Державної інноваційної фінансово - кредитної установи та Міністерства розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України перед позивачем місцевий суд встановив наступне.
Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем 1 умов договору № 09-01 від 04.07.2019р., втім способом захисту порушеного права позивачем було обрано солідарне стягнення зобов'язання за договором.
На користь своїх тверджень серед аргументів позову вказано про: прямий обов'язок Мінекономіки забезпечити фінансування договору № 09-01 від 04.07.2019р., який виходить з Постанови КМУ № 500; наявність усних повідомлень відповідача 1 про відсутність грошових коштів для розрахунку за договором, оскільки Мінекономіки не забезпечило належного фінансування і надходження грошових коштів для фінансування договору.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Оскільки за договором № 09-01 від 04.07.2019р. відповідач 1 повинен був здійснити оплату наданих позивачем послуг, такі зобов'язання між учасниками господарських відносин складають майново-господарські зобов'язання, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (стаття 175 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 196 ГК України, у разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.
Частиною 2 статті 196 ГК України встановлено, що у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено (далі - ЦК України), що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Виходячи з умов договору № 09-01 від 04.07.2019р., останній не передбачає виникнення солідарної відповідальності відповідача 1 та відповідача 2 у випадку невиконання відповідачем 1 договірних зобов'язань, а тому вимоги Фізичної особи-підприємця Фалендиша Ярослава Мирославовича до Міністерства розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України є безпідставними та такими, що не підлягали задоволенню.
Для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. За змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД", "Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №09-01 від 04.07.2019р., позивач просив місцевий суд стягнути з відповідача 88 236,99 грн. пені.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З п. 2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.
Умовами договору № 09-01 від 04.07.2019р. не передбачено відповідальності замовника за порушення строків оплати за надані послуги.
Таким чином, оскільки сторонами не було визначено відповідальність відповідача 1 у формі пені у разі порушення строків оплати за надані послуги, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 пені.
Позивач також просив місцевий суд стягнути з відповідача 1 за період з 28.11.2019р. по 01.03.2021р. 16 033,56 грн. - 3% річних.
Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що замовник протягом 10 (робочих) днів після отримання Акту зобов'язаний повернути виконавцю підписаний зі своєї сторони екземпляр Акту або вмотивовану відмову від прийняття Послуг. В разі мотивованої відмови Заявника сторонами складається двосторонній Акт із переліком необхідних доопрацювань та терміни їх виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що 12.02.2021 року позивачем на адресу відповідача 1 була надіслана претензія разом з Актом наданих послуг за результатами другого етапу згідно Договору №09-01 від 04 липня 2019року. Згідно трекінгу Укрпошти відповідач 1 отримав претензію 15.02.2021 року.
Тому суд першої інстанції законно визнав безпідставними вимоги позивача про стягнення з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи 3% річних за період з 28.11.2019р. по 01.03.2021р., оскільки матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 1 Акту наданих послуг тільки 15.02.2021р.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив частково позов та стягнув з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи 425 000 грн. заборгованості та 6 374 грн. 99 коп. судового збору.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово - кредитної установи залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 14.09.2021р. у справі №910/3925/21 - без змін.
Справу №910/3925/21 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 14.12.2021р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Поляков
Л.Л. Гарник