вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 910/8054/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021
у справі № 910/8054/21 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 71 770, 01 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 71 770, 01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вагонів ТОВ "Лемтранс" під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим позивачу було завдано збитки в заявленому у цій справі розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/8054/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ «Лемтранс» 71 770, 01 грн - збитків та 2 270,00 грн - судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при невірному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує на те, що комерційний акт складається у випадку розкрадання вантажу, а не рухомого складу (вагону). За доводами відповідача, в ході виявлення працівником залізниці розукомплектування вагонів був зафіксований саме факт крадіжки, а не пошкодження вагона. При цьому, у відповідності до ГОСТу 22235-76 пошкодження вагону є порушення його справного стану, а крадіжка деталей - ним не обумовлюється. Відтак, відповідач вважає, що розукомплектування вагонів не відповідає поняттю пошкодження, підстави для відповідальності залізниці відсутні. За доводами відповідача факту втрати або псування вантажу не було, що підтверджується відсутністю комерційного акта. Крім того, апелянт зазначає, що відсутні підстави для ствердження, що розукомплектування вагонів сталося через протиправну поведінку або вину працівників відповідача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021, апеляційну скаргу у справі № 910/8054/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/8054/21 було залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/8054/21; призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.
Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень рекомендовану кореспонденцію суду отримано сторонами, а відтак, в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/8054/21 в апеляційному порядку.
В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/8054/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи з дотриманням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, позивач вказує на те, що оскільки за сталою судовою практикою порожні приватні вагони мають статус «вантажу», то у відповідності до п. 2 Правил складання актів повинен був бути сформований комерційний акт у зв'язку із пошкодженням вагону. Однак, незважаючи на звернення позивача із скаргами, відповідні акти складені не були, відповіді на заяви та скарги не надано. Відповідачем було складено лише акт форми ВУ-23М (повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону), який, на думку позивача, є належним доказом пошкодження вагонів, адже відповідач не вчиняє жодних дій із складання комерційного акта та акта форми ВУ-25М (акт про пошкодження вагону). Щодо доводів апелянта про відсутність вини відповідача, позивач звертає увагу на те, що ст. 110 Статуту залізниць України визначає обов'язок із збереження залізницею переданого їй вантажу до перевезення. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що вагони були передані до перевезення в несправному стані.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки учасниками справи письмово викладено свою позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, згідно залізничних накладних № 40650053, № 40654527, № 40650020, № 40779589 відповідачем здійснювалось перевезення вагонів позивача № 63129472, № 62650551, № 62523915, № 56124142.
На станції Інгулець (код станції 467703) позивач виявив пошкодження (розукомплектування) вагонів № 63129472, № 62650551, № 62523915, № 56124142, а саме - розукомплектованість ручних стояночних гальм, що підтверджується повідомленнями форми ВУ-23М № 4959 від 23.11.2020, № 5012 від 23.11.2020, № 5192 від 25.11.2020, № 5270 від 26.11.2020.
Відповідно до пункту 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою скласти комерційні акти про пошкодження вагонів, яка залишилась останнім без відповіді та задоволення.
За фактом встановлення пошкодження (розукомплектування), вагони позивача були направлені на технічне обслуговування до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується повідомленнями форми ВУ-36М від 29.11.2020, від 02.12.2020, від 04.12.2020.
Позивач придбав деталі для встановлення на пошкоджені вагони загальною вартістю 68 670, 00 грн, що підтверджується договором поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікаціями № 20 від 02.01.2018, № 60 від 01.10.2020, № 36 від 22.01.2019, накладними № 4976 від 18.01.2018, № 670 від 21.10.2020, № 649 від 08.10.2020, № 743 від 19.11.2020, № 758 від 26.11.2020, № 6471 від 30.01.2019 та платіжними дорученнями № 520 від 22.01.2018, № 10221 від 29.10.2020, № 9967 від 20.10.2020, № 10953 від 19.11.2020, № 11251 від 30.11.2020, № 853 від 04.02.2019, № 854 від 04.02.2019.
Згідно актів № 45 від 22.12.2020, № 44 від 30.11.2020 вищезазначені деталі позивач передав структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
З матеріалів справи вбачається, що загальна сума робіт по встановленню (технічному обслуговуванню) деталей на пошкоджені вагони № 63129472, №62650551, № 62523915, № 56124142 становить 3 100, 01 грн.
Враховуючи незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) вагонів при перевезенні, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 71 770, 01 грн. (68 670, 00 грн. (придбані деталі) + 3 100, 01 грн. (технічне обслуговування).
Звертаючись з позовною заявою позивач вказував, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження орендованих ним вагонів під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим, просив стягнути понесені ним збитки на відновлення вказаного майна в сумі 71 770, 01 грн (68 670, 00 грн (придбані деталі) + 3 100, 01 грн (технічне обслуговування).
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 5 ст. 207 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту залізниць України).
Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У ст. 8 Статуту залізниць України вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.
За змістом п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Згідно п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Так, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з прийняттям відповідачем до перевезення вагонів № 63129472, № 62650551, № 62523915, № 56124142 АТ «Українська залізниця» видано відповідні залізничні накладні. При цьому, з огляду на те, що випуск вантажного вагону на колії здійснюється лише після огляду його технічного стану, судова колегія вважає, що надання залізничної накладної та допуск вагонів до перевезення є свідченням того, що вони перебували у технічно справному стані. Вказаних висновків суду відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п. п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказу №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити до складу потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1 названої Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, мають бути замінені справними.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за фактом встановлення розукомплектування, вагони були направлені на технічне обслуговування, про що складено відповідні повідомлення форми ВУ-23М та повідомлення про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.
Матеріалами справи підтверджується, що 19.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір про технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів №ПР/В-20130/НЮдч (а.с. 80-110), згідно п. 1.1 якого (з урахуванням протоколу розбіжностей) замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати протягом терміну дії цього договору технічне обслуговування з відчепленням під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні згідно договорів суборенди та даних довідок 2610 філії Головного інформаційно-обчислювального центру АТ «Українська залізниця», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
В дефектних відомостях форми ВУ-220, складених структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» АТ «Українська залізниця», визначено перелік деталей, що необхідно встановити для здійснення ремонту вагонів.
Пошкоджені вагони після проведення ремонтних робіт були прийняті позивачем згідно з актами наданих послуг від 30.11.2020 №44 та від 22.12.2020 № 45 (а.с.111-112), складених на виконання умов вказаного правочину. Загальна вартість витрат по встановленню деталей на вагони становить 3 100,10 грн, яка оплачена позивачем згідно долученого до матеріалів справи платіжного доручення (а.с. 114).
Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем було придбано деталі для встановлення на пошкоджені вагони загальною вартістю 68 670, 00 грн, що підтверджується договором поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікаціями № 20 від 02.01.2018, № 60 від 01.10.2020, № 36 від 22.01.2019, накладними № 4976 від 18.01.2018, № 670 від 21.10.2020, № 649 від 08.10.2020, № 743 від 19.11.2020, № 758 від 26.11.2020, № 6471 від 30.01.2019 та платіжними дорученнями № 520 від 22.01.2018, № 10221 від 29.10.2020, № 9967 від 20.10.2020, № 10953 від 19.11.2020, № 11251 від 30.11.2020, № 853 від 04.02.2019, № 854 від 04.02.2019. Всього на загальну суму 68 670,00 грн.
Будь-яких заперечень щодо переліку та вартості придбаних позивачем деталей відповідач в своїх заявах по суті спору ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку не наведено, доказів в спростування встановлених судом першої інстанції обставин вартості відновлювального ремонту та деталей суду не надано.
Отже вищенаведеною сукупністю доказів підтверджується наявність обставин пошкодження орендованих позивачем вагонів та, відповідно, проведення останнім їх відновлювального ремонту. Твердження апеляційної скарги про недоведеність обставин, що входять в предмет доказування у даній справі, зокрема, щодо підтвердження обставин пошкодження вагону складанням комерційного акта відхиляються апеляційною інстанцією за їх необґрунтованістю. При цьому, за змістом пункту 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагону, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) та повідомленнями форми ВУ-23М, ВУ-36М.
За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Таким чином, порожні приватні вагони, що перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і ними залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19; від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
У відповідності до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Частиною 1 ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту залізниць України за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Судом першої інстанції на підставі дослідження доказів встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі, а також здійснено оплату технічного обслуговування, на загальну суму 71 770, 01 грн.
Належних і допустимих доказів в підтвердження обставин відсутності у відповідача вини у незабезпеченні збереження цілісності приватного рухомого складу АТ «Українська залізниця» не надано.
При цьому, в силу приписів п. "е" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Вказаний перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереження (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, вини перевізника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, а тому суд першої інстанції дійшов неспростованого та заснованого на приписах чинного законодавства правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 71 770,01 грн, заподіяних відповідачем, у зв'язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неправильному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушення норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/8054/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/8054/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/8054/21 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
4. Справу №910/8054/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець