вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2021 р. Справа№ 910/758/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021, повний текст складено 05.07.2021
у справі №910/758/21 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн"
про стягнення 803 795, 81 грн, розірвання договору та повернення майна,
Короткий зміст позовних вимог.
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" (далі - відповідач), в якому просить суд, з урахуванням клопотання про усунення недоліків позовної заяви:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 803 795, 81 грн, з яких: 737 430, 65 грн - основний борг, 38 478, 41 грн - пеня, 16 574, 28 грн - інфляційні втрати та 11 312, 47 грн - 3 % річних;
- припинити господарські правовідносини шляхом розірвання договору оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018;
- повернути Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" майно, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 № 3- А, а саме: КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Вилочний автонавантажувач Тоуоtа в/п 4,0 тн № 117, інв. № 14020; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959; Ковшовий автонавантажувач Bobcat № 5, інв. № 16998; Напівпричіп 9397-40, державний НОМЕР_6, інв. № 22053; VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний НОМЕР_7, інв. № 22433; ВС22 на шасі ЗИЛ 130 вантажний автопідйомник-С, державний № НОМЕР_1 , інв. №22501; ГАЗ 3307, спеціальна цистерна, державний НОМЕР_8, інв. № 22610; Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611, аналогічно порядку, що був застосований при передачі вказаного майна орендарю - у задовільному робочому стані у м. Миколаєві за актами приймання-передавання індивідуально визначеного державного рухомого майна (по кожній одиниці окремо), підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018.
09.04.2021 від Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшує позовні вимоги, викладені у п.7 позовної заяви від 14.01.2021 №06/52 в частині повернення Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" майна, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 № 3- А, а саме: Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611; КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959, аналогічно порядку, що був застосований при передачі вказаного майна орендарю - у задовільному робочому стані у м. Миколаєві за актами приймання-передавання індивідуально визначеного державного рухомого майна (по кожній одиниці окремо), підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Суд у судовому засіданні від 13.05.2021, суд розглянув заяву про зменшення розміру позовних вимог, визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду та, відповідно подальший розгляд справи здійснював з урахуванням цієї заяви.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/758/21 позов задоволено:
Розірвано договір оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018, укладений між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн".
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" повернути Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" майно, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 № 3- А, а саме: Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611; КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959 за актами приймання-передавання індивідуально визначеного державного рухомого майна (по кожній одиниці окремо).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 737 430 (сімсот тридцять сім тисяч чотириста тридцять) грн 65 коп. - заборгованості, 38 478 (тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 41 коп. - пені, 16 574 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 11 312 (одинадцять тисяч триста дванадцять) грн 47 коп. - 3 % річних та 16 596 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн 94 коп. - судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/758/21 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
15.09.2021, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, до якої додано платіжне доручення №650 від 13.09.2021 про сплату судового збору у розмірі 24 895,40 грн.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. та судді Мартюк А.І., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/758/21.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2021 у справі №910/758/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/758/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.10.2021 о 14:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 13.10.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.10.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці та судді Попікової О.В. - на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/758/21.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №№910/758/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В. Розгляд справи постанволено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 21.10.2021 о 14:00 год.
В подальшому розгляд справи відкладався на 10.11.2021 о 14 год. 20 хв., на 08.12.2021 о 14 год. 20 хв.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 08.12.2021 з'явився представник позивача.
Відповідач до судового засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Крім того, 20.10.2021 відповідач звернувся із клопотанням про розгляд справи без участі представника.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 08.12.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
09.11.2018 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" (далі - орендар) укладено договір оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - автоспецтехніка у кількості 9 одиниць згідно із Переліком (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору (надалі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська оціночна компанія" станом на 30.06.2018 року і становить 2 350980,00 гривень без урахування ПДВ (п. 1.1. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 20.08.2019).
Майно передається в оренду з метою використання його за цільовим призначенням (п. 1.2 Договору).
Умовами п. 2.1 договору, передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна.
Згідно п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 20.08.2019, орендна плата визначена на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами та доповненнями) (надалі - Методика), за ставкою, зазначеною в Розрахунку плати за базовий місяць оренди окремого індивідуально визначено рухомого майна (надалі - Розрахунок) (додаток №2), який є невід'ємною частиною цього договору, від вартості майна, зазначеної в додатку № 2 до цього договору і становить згідно з розрахунком без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2018 року) 45 806,44 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 3.3 договору, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.
Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості.
Умовами п. 3.9 договору сторони встановили, що зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж 6-ти (шести) місячної орендної плати за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок орендної плати за останні місяці оренди.
Згідно п. 3.10 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючі штрафні санкції
Пунктом 3.11 договору передбачено, що у випадку закінчення дії цього договору при несвоєчасному поверненні майна орендодавцеві з вини орендаря, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна.
Відповідно до п. 5.1. договору, орендар зобов'язується:
- протягом 30-ти календарних днів після підписання договору внести завдаток, передбачений п. 3.9 цього Договору. Після закінчення строку оренди договору, здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати, він має відшкодувати орендодавцю завдані порушенням орендаря документально підтверджені реальні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення договору, за згодою сторін, сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (безпідставно отримані кошти), яка підлягає поверненню орендодавцем на вимогу орендаря у визначений останнім строк (п. 5.1.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.11.2018);
- своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих йому орендодавцем. На вимогу орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння (п. 5.1.3 договору);
- у разі припинення, розірвання цього договору, часткового припинення зобов'язань сторін за їх домовленістю у зв'язку із частковим поверненням майна орендодавцеві повернути в 5-ти денний термін орендодавцеві майна у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 5.1.10 договору);
- у разі зміни рахунку, назви підприємства, телефону, юридичної адреси повідомляти про це орендодавця у тижневий строк (п. 5.1.14 договору).
Пунктом 7.1.1 договору, передбачено обов'язок орендодавця передати орендарю в оренду майно згідно із цим Договором по акту приймання-передачі майна протягом 25-ти робочих днів після підписання Договору.
Відповідно до п. 8.1.3 договору, орендодавець має право порушувати питання про дострокове розірвання договору та стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення або у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1 договору).
Додатком № 1 до договору оренди № 3-А від 09.11.2018, в редакції додаткової угоди № 2 від 20.08.2019, сторони погодили перелік індивідуально-визначеного рухомого майна.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 04.12.2018, 05.12.2018, 06.12.2018, 11.12.2018, 12.12.2018, 13.12.2018 було підписано акти приймання-передавання індивідуально визначеного держаного рухомого майна, відповідно до яких орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування об'єкти окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - автоспецтехніку у кількості 9 одиниць згідно із Переліком (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору №3-А від 09.11.2018, а саме: КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Вилочний автонавантажувач Тоуоtа в/п 4,0 тн № 117, інв. № 14020; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959; Ковшовий автонавантажувач Bobcat № 5, інв. № 16998; Напівпричіп 9397-40, державний НОМЕР_6, інв. № 22053; VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний НОМЕР_7, інв. № 22433; ВС22 на шасі ЗИЛ 130 вантажний автопідйомник-С, державний № НОМЕР_1 , інв. №22501; ГАЗ 3307, спеціальна цистерна, державний НОМЕР_8, інв. № 22610; Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату та надіслано акти наданих послуг (виконаних робіт), а саме:
- за оренду майна у грудні 2019 року позивачем нараховано відповідачу 60 584, 15 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 25528429 від 31.12.2019 та виставленим позивачем рахунком № 25528429 від 31.12.2019 (надіслані супровідним листом від 15.01.2020 № 03/61);
- за оренду майна у січні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 60 705, 31 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 01858429 від 31.01.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 01858429 від 31.01.2020 року (надіслані супровідним листом від 13.02.2020 № 03/180);
- за оренду майна у лютому 2020 року позивачем нараховано відповідачу 60 523, 20 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 04158429 від 29.02.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 04158429 від 29.02.2020 року (надіслані супровідним листом від 16.03.2020 № 03/280);
- за оренду майна у березні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 007, 39 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 07198429 від 31.03.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 07198429 від 31.03.2020 року (надіслані супровідним листом від 15.04.2020 № 03/421);
- за оренду майна у квітні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 495, 45 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 08788429 від 30.04.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 08788429 від 30.04.2020 року (надіслані супровідним листом від 14.05.2020 № 03/523);
- за оренду майна у травні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 679, 94 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 11318429 від 31.05.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 11318429 від 31.05.2020 року (надіслані супровідним листом від 11.06.2020 № 03/642);
- за оренду майна у червні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 803, 20 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 12788429 від 30.06.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 12788429 від 30.06.2020 року (надіслані супровідним листом від 14.07.2020 № 03/787);
- за оренду майна у липні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 432, 18 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 15338429 від 31.07.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 15338429 від 31.07.2020 року (від 13.08.2020 № 03/984);
- за оренду майна у серпні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 309, 61 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 17408429 від 31.08.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 17408429 від 31.08.2020 року (надіслані супровідним листом від 16.09.2020 № 03/1105);
- за оренду майна у вересні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 61 616, 16 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 19508429 від 30.09.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 19508429 від 30.09.2020 року (надіслані супровідним листом від 16.10.2020 № 03/1240);
- за оренду майна у жовтні 2020 року позивачем нараховано відповідачу 62 232, 32 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 21518429 від 31.10.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 21518429 від 31.10.2020 року (надіслані супровідним листом від 11.11.2020 03/1375);
- за оренду майна у листопаді 2020 року позивачем нараховано відповідачу 63 041, 34 грн, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) № 23528429 від 30.11.2020 року та виставленим позивачем рахунком № 23528429 від 30.11.2020 року (надіслані супровідним листом від 14.12.2020 № 03/1636).
Вищезазначені акти наданих послуг (виконаних робіт) та рахунки були направлені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями супровідних листів та поштових квитанцій, однак відповідач не підписав вказані акти, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 737 430, 65 грн за період грудень 2019 - листопад 2020 року.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 06/1180 від 05.10.2020, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати, яка отримана відповідачем 10.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2021 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди №3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018, відповідно до якої договір в частині 6 одиниць автоспецтехніки, а саме: VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний № НОМЕР_2 , інвентарний № 22433, 1990 року випуску; ВС22 на шасі ЗИЛ 130 вантажний автопідйомник-С, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №22501, 1993 року випуску; ГАЗ 3307, спеціальна цистерна, державний № НОМЕР_3 , інвентрний № 22610, 1995 року випуску; напівпричіп 9397-40, державний № НОМЕР_4 , інвентарний № 22053, 1991 року випуску; вилочний автонавантажувач Тоуоtа в/п 4,0 тн № 117, інвентарний № 14020, 1994 року випуску; ковшовий автонавантажувач Bobcat № 5, інвентарний № 16998, 2005 року випуску, вважається таким, що припинив свою дію з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі.
Крім того, між сторонами складено та підписано акт від 26.03.2021 приймання-передачі (повернення) частини індивідуально визначеного державного рухомого майна за договором № 3-А від 09.11.2018, відповідно до якого орендар та орендодавець підтверджують, що передано (повернуто) прийнято із строкового платного користування індивідуально визначене державне рухоме майно: VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний НОМЕР_7, інвентарний № 22433, 1990 року випуску; ВС22 на шасі ЗИЛ 130 вантажний автопідйомник-С, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №22501, 1993 року випуску; ГАЗ 3307, спеціальна цистерна, державний № НОМЕР_3 , інвентрний № 22610, 1995 року випуску; напівпричіп 9397-40, державний № НОМЕР_4 , інвентарний № 22053, 1991 року випуску; вилочний автонавантажувач Тоуоtа в/п 4,0 тн № 117, інвентарний № 14020, 1994 року випуску; ковшовий автонавантажувач Bobcat № 5, інвентарний № 16998, 2005 року випуску.
Отже, наразі в оренді у відповідача перебуває наступне рухоме майно: Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611; КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором договору оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 737 430,65 грн за період грудень 2019 - листопад 2020 року.
Станом на момент звернення із позовом до суду, так і в ході розгляду справи заборгованість відповідачем сплачена не була.
Крім того, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендних платежів, позивач просить суд розірвати договір оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 та повернути Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" майно, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 № 3- А, а саме: Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611; КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. №4962; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959 аналогічно порядку, що був застосований при передачі вказаного майна орендарю - у задовільному робочому стані у м. Миколаєві за актами приймання-передавання індивідуально визначеного державного рухомого майна (по кожній одиниці окремо), підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3-А від 09.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як зазначено судом вище, позивачем на виконання умов договору №3-А від 09.11.2018 було передано відповідачу в строкове платне користування об'єкти окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - автоспецтехніку у кількості 9 одиниць, а саме: КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний №6708 НІМ, інв. № 4962; Вилочний автонавантажувач Тоуоtа в/п 4,0 тн № 117, інв. № 14020; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. №16959; Ковшовий автонавантажувач Bobcat № 5, інв. № 16998; Напівпричіп 9397-40, державний НОМЕР_6, інв. № 22053; VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний НОМЕР_7, інв. № 22433; ВС22 на шасі ЗИЛ 130 вантажний автопідйомник-С, державний № НОМЕР_1 , інв. №22501; ГАЗ 3307, спеціальна цистерна, державний НОМЕР_10, інв. № 22610; Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611, про що сторонами складено та підписано акти приймання-передавання індивідуально визначеного держаного рухомого майна від 04.12.2018, 05.12.2018, 06.12.2018, 11.12.2018, 12.12.2018, 13.12.2018.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було (повернуто) позивачу із строкового платного користування індивідуально визначене державне рухоме майно: VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний № НОМЕР_2 , інвентарний № 22433, 1990 року випуску; ВС22 на шасі ЗИЛ 130 вантажний автопідйомник-С, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №22501, 1993 року випуску; ГАЗ 3307, спеціальна цистерна, державний № НОМЕР_3 , інвентрний № 22610, 1995 року випуску; напівпричіп 9397-40, державний № НОМЕР_4 , інвентарний № 22053, 1991 року випуску; вилочний автонавантажувач Тоуоtа в/п 4,0 тн № 117, інвентарний № 14020, 1994 року випуску; ковшовий автонавантажувач Bobcat № 5, інвентарний № 16998, 2005 року випуску, що підтверджується актами від 26.03.2021 приймання-передачі (повернення) частини індивідуально визначеного державного рухомого майна за договором № 3-А від 09.11.2018.
Отже, наразі в оренді у відповідача перебуває наступне рухоме майно: Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611; КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959.
Судом встановлено, що в порушення умов п. 3.6. договору, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" не сплачувало своєчасно та у повному обсязі орендні платежі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 737 430, 65 грн за період грудень 2019 - листопад 2020 року.
Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).
Зі змісту договору вбачається, що при його укладенні позивач, як орендодавець, розраховував на отримання орендної плати від здачі в оренду рухомого майна - автоспецтехніки у кількості 9 одиниць, проте відповідач в порушення п. 3.6 договору не сплачує орендні платежі своєчасно та в повному обсязі.
Суд відзначає, що несвоєчасна сплата відповідачем орендних платежів за договором № 3-А від 09.11.2018 була предметом судового розгляду.
Так, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (позивач) зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУПП КОНСТРАКШН" про стягнення 927 691,42 грн орендної плати за період грудень 2018 року, січень - листопад 2019 року та компенсації витрат, визначених п. 5.1.12 договору на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 3-А від 09.11.2018. Позовні вимоги також були обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором щодо здійснення оплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/701/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ГРУПП КОНСТРАКШН" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 927 691,42 грн основного боргу, 137 133,80 грн пені, 11 059,53 грн інфляційних втрат, 14 106,86 грн 3% річних та 16 349,86 грн судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/701/20, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідачем систематично порушуються умови договору в частині внесення орендної плати, яка в подальшому стягується позивачем в судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Судом першої інстанції правомірно відхилено твердження відповідача щодо направлення позивачем актів та рахунків на адресу: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 17/5-19, в той час як місцезнаходженням відповідача є: 02121, м. Київ, вулю Колекторна, буд. 1-Д. Судом встановлено, під час укладення договору № 3-А від 09.11.2018 відповідачем було вказано адресу: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 17/5-19. Враховуючи викладене, ці доводи відповідача також не зайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" (код ЄДРПОУ 41894985) зміна місцезнаходження відповідача відбулася 15.07.2019.
Відповідно до п. 5.1.14 договору, відповідач зобов'язується, у разі зміни рахунку, назви підприємства, телефону, юридичної адреси повідомляти про це орендодавця у тижневий строк.
Проте, як вірно відмічено судом пешої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази (відповідні листи, заяви) повідомлення відповідачем позивача про зміну юридичної адреси.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за відсутності рахунку він не міг сплачувати орендну плату суд також оцінює критично, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Відповідно до п. 8.1.3 договору, орендодавець має право порушувати питання про дострокове розірвання договору та стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення або у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Таким чином, істотне порушення орендарем (відповідачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (позивачу).
При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 3-26гс12).
Суд звертає увагу, що згідно п. 3.10 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючі штрафні санкції.
Пунктом 3.11 договору передбачено, що у випадку закінчення дії цього договору при несвоєчасному поверненні майна орендодавцеві з вини орендаря, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна.
При цьому, суд відзначає, що відповідно до 5.1.10 договору орендар зобов'язується, у разі припинення, розірвання цього договору, часткового припинення зобов'язань сторін за їх домовленістю у зв'язку із частковим поверненням майна орендодавцеві повернути в 5-ти денний термін орендодавцеві майна у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження
Відповідно до п. 12.8. договору, у разі припинення дії договору, майно повертається орендарем орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі майна при поверненні майна покладається на орендаря.
Отже, враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача на підставі умов договору та чинного законодавства України щодо розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки відповідачем було порушено умови договору оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 в частині сплати орендної плати.
Щодо вимоги про повернення майна.
Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, у разі припинення цього договору, у відповідача виникає обов'язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об'єктом оренди.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, правомірно визнав вимогу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" про зобов'язання відповідача повернути майно, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018 № 3- А, а саме: Автокран ТАДАНО ТR 500 ЕХ, державний НОМЕР_9, інв. № 22611; КС35715 автокран 10-20 тн вантажний, державний НОМЕР_5, інв. № 4962; Екскаватор навантажувач Caterpillar № 4, інв. № 16959 такою, що також підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 737 430, 65 грн - основного боргу, суд відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Групп Констракшн" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 737 430, 65 грн за період грудень 2019 - листопад 2020 року.
Частиною 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, тобто починаючи з 16 числа кожного наступного місяця, відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 737 430, 65 грн за період грудень 2019 - листопад 2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом першої інстнції правомірно не прийнято аргументи відповідача щодо неврахування позивачем при розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати сплачений відповідачем завдаток у розмірі 524 570, 40 грн, оскільки відповідно до умов договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна.
У даному випадку позивачем стягується заборгованість по орендній платі, яка виникла лише за період грудень 2019 - листопад 2020 року, без врахування грудня 2020 року за 2021 року, враховуючи що станом на дату винесення рішення у даній справі частина майна (3 одиниці автоспецтехніки) не повернута відповідачем позивачу з оренди.
В обгрунутування апеляційної скарги апеллянт також зазначає, що позивачем не надано доказів надсилання на адресу відповідача листів з рахунками та актами наданих послуг (виконаних робіт). Дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, які містять копії супровідних листів та копії поштових квитанцій. Також в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу претензії № 06/1180 від 05.10.2020, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати, яка отримана відповідачем 10.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 478, 41 грн - пені, 16 574, 28 грн - інфляційних втрат та 11 312, 47 грн - 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність заявленого до стягнення позивачем розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 3-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача:
- 38 478, 41 грн - пені за періоди з 16.01.2020 по 16.07.2020, з 18.02.2020 по 18.08.2020, з 17.03.2020 по 19.09.2020, з 16.04.2020 по 16.10.2020, з 16.05.2020 по 16.11.2020, з 16.06.2020 по 16.12.2020, з 16.07.2020 по 05.01.2021, з 18.08.2020 по 05.01.2021, з 16.09.2020 по 05.01.2021, з 16.10.2020 по 05.01.2021, з 17.11.2020 по 05.01.2021;
-16 574, 28 грн - інфляційних втрат за періоди з 16.01.2020 по 05.01.2021, з 18.02.2020 по 05.01.2021, з 17.03.2020 по 005.01.2021, з 16.04.2020 по 05.01.2021, з 16.05.2020 по 05.01.2021, 16.06.2020 по 05.01.2021, з 16.07.2020 по 05.01.2021, з 18.08.2020 по 05.01.2021, з 16.09.2020 по 05.01.2021, з 16.10.2020 по 05.01.2021, з 17.11.2020 по 05.01.2021;
- 11 312, 47 грн - 3 % річних за періоди з 16.01.2020 по 05.01.2021, з 18.02.2020 по 05.01.2021, з 17.03.2020 по 05.01.2021, з 16.04.2020 по 05.01.2021, з 16.05.2020 по 05.01.2021, з 16.06.2020 по 05.01.2021, з 16.07.2020 по 05.01.2021, з 18.08.2020 по 05.01.2021, з 16.09.2020 по 05.01.2021, з 16.10.2020 по 05.01.2021, з 17.11.2020 по 05.01.2021.
Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" є обґрунтованими, доведеними і правомірно задоволені судом першої інстанції.
Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст.276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/758/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 14.12.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко