Справа № 132/1235/21
Провадження № 2/132/473/21
Іменем України
14.12.2021 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Гордієнко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення збитків, завданих використанням електричної енергії,-
19.04.2021 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (далі КЕВ м. Вінниця) із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь рівними частинами збитки, завдані використанням 15716,03 кВт. електричної енергії у кімнаті № 9 Казарми поліпшеного планування, розташованої на території Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без правових підстав та компенсації їх вартості у розмірі 32946,47 грн. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2019 року (протокол № 29 від 24.09.2019 року) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було забезпечено житлом, а саме квартирою АДРЕСА_2 . Оскільки казарма розташована на території військової частини, забезпечення її комунальними послугами здійснюється КЕВ м. Вінниця у відповідності до вимог п. 3.1 Положення «Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 448 від 03.07.2013 року. З моменту заселення у казарму, відповідачі споживають електроенергію, про що щомісячно Військова частина НОМЕР_1 подає КЕВ м. Вінниця відомості показників лічильників. Так, станом на 31.01.2021 року відповідачами спожито 15716,03 кВт. електричної енергії. Оскільки військовослужбовці, що проживають у спеціально-пристосованих казармах побутовими споживачами не є, постачальник універсальної послуги не може постачати електричну енергію за тарифами для побутових споживачів у казарму. Законодавець не передбачив механізм компенсації військовим частинам (КЕВ) різниці між їх видатками та відшкодуванням комунальних послуг мешканцями спеціально-пристосованих казарм за тарифами для населення, оскільки сплата цієї різниці фактично покладається на постачальника універсальних послуг. Таким чином, протиправна поведінка відповідачів, які відмовляються підписувати договір про надання в користування військовослужбовцями Збройних Сил України житла та відшкодування ними комунальних послуг, призвела до збитків позивача станом на 31.01.2021 року в розмірі 32946,47 грн., яка складається з різниці коштів, що недоплачені відповідачами по тарифу для побутових споживачів (1,68) у сумі 3597,05 грн.; різниці коштів, що недоплачені по тарифу видатків позивача (3,4328) у сумі 29349,46 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року, вказаний позов переданий на розгляд судді Аліменко Ю.О., який своєю ухвалою від 26.04.2021р. відкрив за ним провадження за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять у задоволенні позовних вимог КЕВ м. Вінниця відмовити у повному обсязі, оскільки відповідно до вимог ч.5 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018р. №380, оплата житлово-комунальних послуг (зокрема, електричної енергії) у казармі поліпшеного планування має здійснюватися виключно за тарифами для населення. Вони здійснюють компенсацію частини вартості отриманих житлово-комунальних послуг, зокрема і використаної електричної енергії, не маючи заборгованості. Виходячи з цього, вважають позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Відповіді на відзив відповідача КЕВ м. Вінниця надано не було.
На підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 05.11.2021 року, закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.
Представник позивача КЕВ м. Вінниця - Зільберт О.Є. надав на адресу суду за вх. № 12638/21 від 14.12.2021 року власноруч написану заяву про розгляд справи по суті за його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надали на адресу суду за вх. № 12643/21, 12644/21 від 14.12.2021 року власноруч написані заяви відповідно до яких позовні вимоги КЕВ м. Вінниця не визнають в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву. Просять розглянути справу без їх участі.
Представник третьої особи без самостійних вимог: Військової частини НОМЕР_1 - Гусонька В.В. надав на адресу суду за вх. № 12641/21 від 14.12.2021 року власноруч написану заяву про розгляд справи по суті за його відсутності. Позовні вимоги не визнає.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову позивачу необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2019 року, оформленого протоколом № 29 від 24.09.2019 року, забезпечені житлом, а саме квартирою АДРЕСА_3 , розташованої на території військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Дана казарма поліпшеного планування згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 212138115 від 11.06.2020 року, перебуває в державній власності Міністерства оборони України.
Балансоутримувачем цієї казарми відповідно до Акту приймання (передачі) для утримання та експлуатації казарми поліпшеного планування військового містечка № НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 , затвердженого 09.10.2019 року начальником Південного ТКЕУ, є позивач КЕВ м. Вінниця.
Як встановлено судом та не спростовується сторонами, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі здійснювали компенсацію частини вартості, отриманих послуг з постачання електричної енергії за тарифами для населення, однак позивач КЕВ м. Вінниця вважаючи, що останні за ці послуги повинні сплачувати за промисловими тарифами, звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення недоплачених сум.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 32 зазначеного Закону, розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Споживачами енергії відповідно до ст. 1 Закону України «Про енергетику», крім інших, є фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст.ст. 11, 12, 17, 26 Закону України «Про електроенергетику», державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства.
Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Одним з основних завдань цієї комісії, є забезпечення проведення цінової тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які крім того включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів).
Крім того, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами електричної енергії та/або за групами споживачів правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відносини між побутовими споживачами та енергопостачальникам регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 (далі за текстом - ПКЕЕ), які обов'язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Пунктом 2 ПКЕЕ визначено, що: тариф - це встановлена уповноваженим органом відповідно до законодавства ціна за одиницю обсягу електричної енергії (1 кВт год); електропостачальник - це учасник ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам; побутовий споживач - це фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником; засоби обліку - це засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності та є складовою вузла обліку.
Тобто, відповідно до вказаних вище вимог законодавчих актів та пункту 17 ПКЕЕ розрахунки населення за спожиту електричну енергію для побутових потреб здійснюється за діючими тарифами (цінами) встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що відпускається населенню для побутових потреб та на підставі показів засобів обліку, а не за промисловими тарифами.
Крім того, відповідно до ст.10 Закону України «Про Збройні Сили України», з метою приведення квартиро-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013р., затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Сил України.
Відповідно до п.п. 1.3, 2.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення та КЕВ м. Вінниця є забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; здійснення безпосереднього квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.
Згідно п.п. 7.11 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, порядок оплати житлово-комунальних послуг та квартирної плати в спеціально пристосованих казармах визначається відповідно до вимог Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 року №380, затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за № 1020/32472.
Відповідно до п. 5 розділу IV цієї Інструкції, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовослужбовцями рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, які розміщені в спеціально пристосованих казармах, здійснюється військовою частиною в межах кошторисних призначень на відповідний рік. У разі розміщення одружених військовослужбовців, осіб офіцерського складу та членів їх сімей або проживання осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, та членів їх сімей (за їх згодою), які залишилися перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання, оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється відповідно до укладених з ними договорів. У таких випадках відшкодування коштів військовій частині, витрачених на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, проводить військовослужбовець за тарифами для населення.
Отже, відповідно до наведених законодавчих актів та нормативних документів, якими регулюється порядок надання комунальних послуг та їх вартість чітко визначено, що військовослужбовці, особи офіцерського складу та члени їх сімей, які проживають в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах, переобладнаних для проживання військовослужбовців, компенсують вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення.
Як встановлено судом з наданих відповідачами доказів, ними своєчасно та в повному обсязі здійснювалась компенсація частини вартості, отриманих послуг з постачання електричної енергії за тарифами для населення, про що свідчать платіжні документи, що знаходяться в матеріалах цивільної справи.
Натомість вимога позивача про сплату цих послуг за промисловими тарифами, які в даному конкретному випадку не підлягають застосуванню, є незаконною.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги КЕВ м. Вінниця є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Слід також зауважити, що згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 51 БК України, витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право, зокрема військовослужбовці та члени їх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ. До таких витрат, серед іншого, належать зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія). Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Тобто, відповідно до вимог БК України, витрати на пільгове зниження плати за житлово-комунальні послуги, на яке згідно із законодавством України мають право військовослужбовці та члени їх сімей, до яких відноситься відповідач ОСОБА_3 , здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ, якою саме і є позивач КЕВ м. Вінниця.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові вирати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення збитків, завданих використанням електричної енергії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: