Справа № 127/12992/20
13 грудня 2021 р. м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Ганкіної І.А.
при секретарі Жигаровій Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву про відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за договором позики інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за договором позики, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала вище вказана цивільна справа.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 113369,90 грн. інфляційних втрат, розрахованих на суму заборгованості за договором позики від 23.06.2003 року та 39595,42 грн. - 3-х процентів річних, нарахованих на суму боргу за договором позики від 23.06.2003 року за період з 16.06.2017 року по 16.06.2020 року, а всього: 152965,32 грн..
При постановленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
30.11.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Радіщев В.О. подав заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, надавши при цьому докази на підтвердження понесених витрат його довірителем. Також просить поновити строк на подання даної заяви, оскільки він отримав копію рішення лише 24.11.2021 року, яке надійшло на його електронну адресу. Також зазначає, що ні він ні його довірителька не були особисто присутні в судовому засіданні при винесенні судового рішення.
До судового засідання представник позивачка адвокат Радіщев В.О. не з'явився, подав суду заяву, за якою клопотання про відшкодування судових витрат розглянути у їх відсутність, повністю підтримує та просить задовільнити.
Інші учасники до суду не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 270 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до платіжного доручення № 535 від 24.06.2020 року позивачем було сплачено судовий збір в розмір 1529,67 грн.
Як вбачається з договору № 33 від 11.02.2018 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатським бюро «Володимира Радіщева», а також була укладена додаткова угода від 20.02.2018 року. Також було сплачено гонорар в сумі 13 000 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом . Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Проаналізувавши вищевказані норми, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені у повному обсязі та виходячи із доведеності співмірності та розумності розміру понесених судових витрат ОСОБА_1 складності справи, суд вважає за необхідне судові витрати стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в повному розмірі, що складає суму 13 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 1 529,67 грн. сплаченого судового збору, разом сума до стягнення складає 14 529,67 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 127,141, 247, 270 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційного номер НОМЕР_1 , на користь з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 14 529,67 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Ганкіна