Справа № 740/2175/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/659/21
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019270180000924 від 12.07.2019 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2021 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 09.06.2016 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2, 3 ст. 185 , ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 29.05.2019 на підставі ст. 81 КК України на невідбутий строк 02 місяці 18 днів позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_9 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 186 КК України - 6 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України - 2 роки обмеження волі.
Згідно зі ст. ст. 70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання визначено рахувати з часу його фактичного затримання, тобто, з 30.04.2020 року.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 2531 грн. 88 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 9197 грн. 98 коп. матеріальних збитків.
Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2019 близько 07 години 40 хвилин ОСОБА_6 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, повторно, з метою незаконного збагачення з корисливого мотиву шляхом віджиму вікна проник до квартири АДРЕСА_2 та, перебуваючи в приміщенні спальної кімнати вказаної квартири, розпочавши свої протиправні дії, таємно викрав грошові кошти в сумі 200 гривень, які зберігались на поверхні тумбочки та належали ОСОБА_11 . Під час викрадення потерпілий ОСОБА_11 , який спав у вказаній кімнаті, прокинувся від шуму та закричав до ОСОБА_6 , однак, останній, ігноруючи це, будучи викритим, маючи при собі викрадені кошти та можливість ними розпорядитись, втік з квартири, завдавши потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.
03.04.2020 року ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з 16 години 58 хвилин по 17 годину 21 хвилину, перебуваючи за адресою: м. Ніжин, вул. Незалежності, поблизу будинку 36/1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою подальшого викрадення грошових коштів, шляхом утримання ввіреного останньому офіційного документу привласнив пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що видана на ім'я ОСОБА_12 , яка перебувала у ОСОБА_6 у зв'язку з дорученням йому розрахуватися за допомогою вказаної картки при придбанні товару в магазині.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку потерпілого ОСОБА_12 в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 03.04.2020 у період часу з 17 години 21 хвилин по 17 годину 32 хвилини, діючи умисно повторно з корисливого мотиву, з метою протиправного збагачення, за допомогою платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , таємно викрав грошові кошти ОСОБА_12 на загальну суму 2850 грн. шляхом зняття готівки з банкомату, розташованого за адресою: м. Ніжин, вул. Незалежності, буд. 36\1, у сумі 500 грн. о 17 годині 22 хвилини та з банкомату, розташованого за адресою м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 104, у сумі 1000 грн. о 17 годині 29 хвилин, у сумі 1000 грн. - о 17 годині 29 хвилин та в сумі 350 гривень о 17 годині 32 хвилини.
Після викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 2850 грн., при цьому, не повернувши офіційний документ - пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 останньому.
13.04.2020 близько 20:00 години, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в під'їзді будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з метою особистого збагачення з корисливих мотивів умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, діючи повторно, підійшов до ОСОБА_10 та шляхом зриву з шиї останнього відкрито викрав золотий ланцюжок вартістю 9197,98 грн., належний потерпілому, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 9197,98 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просив скасувати вказаний вирок суду та закрити кримінальне провадження. У разі визнання винним ОСОБА_6 обрати йому мінімальну міру покарання, врахувавши, що потерпілі його пробачили та просили обрати міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що показання свідка ОСОБА_13 , на які суд посилається у вироку, та той факт, що ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 зустрічалися та разом відпочивали, не може свідчити про те, що ОСОБА_6 здійснив відкрите викрадення грошей потерпілого.
Крім того, під час досудового слідства та судового розгляду не було встановлено долю 200-гривневої купюри та чи була вона взагалі.
Щодо привласнення офіційного документу свідок ОСОБА_14 повідомив, що банківську карту він передав ОСОБА_15 , яку йому надав ОСОБА_16 , він же надав пін-код. Порядок користування картою не обговорювали. Особисто від ОСОБА_17 банківської картки не отримував, стосунки з цього приводу відбувалися між ним та ОСОБА_18 . Умислу на викладення коштів з банківської карти потерпілого його підзахисний не мав, де ділися кошти з картки він не знає.
Що стосується золотого ланцюжка, то його підзахисний знайшов його під лавкою та з пояснень друзів дізнався, що він належить ОСОБА_19 Домовилися з матір'ю здати виріб до ломбарду, а надалі питання вирішувати в цивільно-правовому полі, без залучення поліції .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просив скасувати вказаний вирок та призначити новий розгляд в суді 1 інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що зібрані у справі докази не доводять його вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Зокрема, викрадення майна у потерпілого ОСОБА_11 він не вчиняв, він лише проник до його помешкання, а коли побачив, що компанія вже відпочиває, то залишив квартиру, при цьому викрадення мана не здійснював. По даному факту свідок ОСОБА_13 повідомила, що гроші не зникали. Також звертає увагу, що потерпілий писав заяву до поліції, будучи у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що по вказаному епізоду він заявляв клопотання про допит в якості свідків всіх осіб, які того дня перебували з ними в компанії та були у потерпілого вдома, але суд необґрунтовано його відхилив.
Під час проведення огляду місця події, зокрема квартири потерпілого, не було встановлено, що вікно було відчинено за допомогою стороннього предмету, що воно має пошкодження, хоча згідно обвинувачення, спосіб його проникнення до житла потерпілого саме шляхом віджиму вікна. Також в справі відсутні докази того, що він знаходився саме в тій кімнаті, де зникли грошові кошти.
Також він не має ніякого відношення і до відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_10 , який лише через два дні йому зателефонував та повідомив, що не може знайти свій ланцюжок. Крім того, у справі відсутні докази та висновки експертизи про наявні сліди на шиї потерпілого, який стверджував, що він, апелянт, зірвав ланцюжок із шиї.
Звертає увагу, що оцінка викраденого золотого виробу викликає сумнів, так як експертом визначено вартість золота 585 проби, а ланцюжок був 583 проби.
Про заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_20 дізнався лише під час оголошення вироку суду.
Банківську карту надав йому свідок ОСОБА_14 , повідомив пін-код, про те, що дана карта належить потерпілому ОСОБА_16 , він, апелянт, не знав, тому в його діях відсутній склад даного кримінального правопорушення.
Вказує, що показання потерпілих та свідків, на які суд посилається у вироку, є неналежними доказами, оскільки останні неодноразово змінювали свої показання.
Звертає увагу, що ряд доказів було отримано неуповноваженими особами, так як слідчим ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 не було доручено проведення кримінального провадження за епізодами відкритого викрадення майна ОСОБА_10 та крадіжки банківської картки ОСОБА_12 . В даному випадку, докази здобуті цими слідчими є недопустимими, як і похідні від них докази.
Також просить прийняти до уваги те, що потерпілі в суді 1 інстанції просили призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Крім того, резолютивна частина оскаржуваного вироку суперечить його мотивувальній частині щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, так як у мотивувальній частині суд зазначив принцип поглинення менш суворо покарання більш суворим, а в резолютивній частині судового рішення застосував принцип часткового складання покарань.
На думку апелянта, вказані порушення є істотними.
В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника прокурор просить залишити їх без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали подані ними апеляційні скарги, просили їх задовольнити з викладених в них підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав частково та показав, що він разом з потерплим ОСОБА_11 відпочивали у кафе «Ганстер Паб» у м. Ніжині. Потім вирішили поїхати до нього додому, але він, обвинувачений, не помістився до таксі, тому пішов пішки. Коли прибув до будинку, де проживає потерпілий, це було близько 07-00 год., він постукав у двері, однак йому ніхто не відкрив. Побачивши відкрите вікно в квартиру, він через нього проник до будинку, де в спальній кімнаті знаходився потерпілий, який спав, а коли пригрозив викликати поліцію, він залишив квартиру. Ніяких речей, в тому числі і грошових коштів, він не брав.
Також, коли він разом з потерпілим ОСОБА_12 та невідомими чоловіком на ім'я ОСОБА_24 розпивали спиртні напої, то цей чоловік надав йому банківську картку ОСОБА_12 та повідомив пін-код до неї для того, щоб ще купити горілки. Він, обвинувачений, пішов до банкоматів і зняв кошти, близько декількох тисяч, конкретну суму не пам'ятає. Зазначеними коштами розпорядився на власний розсуд, картку викинув. Особисто потерпілий йому будь-яких карток не надавав.
Також повідомив, що дійсно, його матір на його прохання здавала у ломбард ланцюжок потерпілого ОСОБА_10 , проте він його не викрадав, а знайшов під лавкою поряд з будинком, біля якого вони разом вживали спиртні напої. Йому не було відомо, що він належить потерпілому. Пізніше з'ясувалось, що це був ланцюжок ОСОБА_10 . Він обіцяв потерпілому повернути його вартість, однак останній вирішив звернутись у поліцію.
Не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, та підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_11 суду 1 інстанції повідомив, що 12.07.2019 року, близько 07-40 год., відпочивав у спальній кімнаті за місцем свого проживання. Прокинувся від стороннього звуку, ніби в будинку хтось ходить та гавкає собака. У кімнаті побачив ОСОБА_6 , з яким давно знайомий. Обвинувачений тримав у руках його гаманець, що раніше лежав на поверхні стола разом з купюрою у 200 грн. Коли він його окликнув, то ОСОБА_6 почав тікати, взявши із собою 200 грн. Це він достовірно бачив, при цьому він встиг вихопити з рук обвинуваченого лише гаманець. Вказав, що напередодні даної події він бачив обвинуваченого у кафе «Ганстер Паб» у м. Ніжині, де відпочивали у різник компаніях. Наполягав на тому, що того дня ОСОБА_6 у нього вдома не ночував та ніколи раніше не бував. У будинок потрапив через напіввідкрите вікно. Дані обставин може підтвердити його співмешканка, яка була разом з ним.
Такі показання потерпілого щодо обставин відкритого викрадення грошових коштів узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні суду 1 інстанції підтвердила, що 12.07.2019 року, в ранковий час, перебуваючи за місцем мешкання, вона прокинулась від крику чоловіка, який кричав: «Що ти тут робиш?», та побачила обвинуваченого, який стояв біля ліжка та тримав гаманець у руках. Пізніше було встановлено, що було викрадено 200 грн., які лежали на комоді. До будинку обвинувачений проник через вікно, оскільки на підвіконні були сліди від взуття та вікно було зачинено на провітрювання.
Допитаний судом 1 інстанції потерпілий ОСОБА_12 показав, що 03.04.2020 року, близько 17-00 год. зустрів обвинуваченого і невідомого чоловіка на ім'я ОСОБА_24 , останньому надав свою банківську картку Приватбанку, щоб він сходив у магазин та придбав спиртні напої. Коли чоловік на ім'я ОСОБА_24 повернув йому банківську карту, він поклав її до чохла свого мобільного телефону та більше її нікому не передавав, також не бачив, щоб хтось її витягував, але дана банківська картка зникла. Через деякий час обвинувачений залишив їх компанію, без будь-яких пояснень, після чого він, потерпілий, виявив, що з його банківського рахунку зникли кошти на загальну суму 2850 грн.. Паролю доступу до банківської картки він обвинуваченому не надавав.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні суду 1 інстанції надав показання про те, що 03.04.2020 року він вживав спиртні напої біля магазину «Cільпо» в місті Ніжин разом із ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_12 . До магазину за спиртним та закускою одного разу свідок ходив сам, банківську картку для розрахунку надавав ОСОБА_12 , який також повідомив і пін-код. Після того, як вони утрьох випили горілку, то він, свідок, попросив обвинуваченого, передавши йому банківську картку, сходити за горілкою, однак він не повернувся і картку назад не віддав.
В судовому засіданні суду 1 інстанції потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що він 13.04.2020 року разом з друзями вживали спиртні напої біля будинку за місцем його проживання. Також з ними був і обвинувачений. Близько 20-00 год., коли потерпілий зайшов у під'їзд будинку та піднявся на третій поверх, до нього підійшов ОСОБА_6 з проханням позичити грошові кошти, на що він погодився та надав йому гроші в сумі 100 грн., на що ОСОБА_6 , обійнявши його, зірвав з шиї золотий ланцюжок, вагою приблизно 11 грам, після чого зник з ланцюжком у невідомому напряму. Про вказані обставини повідомив ОСОБА_25 , а потім на таксі поїхав до ломбарду, де зустрів ОСОБА_6 та його матір ОСОБА_26 , яка повідомила, що обвинувачений здавав ланцюжок за 7500 грн. За порадою працівників поліції вирішити дане питання мирним шляхом, він, потерпілий, звернувся до матері ОСОБА_6 , яка спочатку погодилась відшкодувати шкоду, а потім вказала на вирішення цього питання особисто із ОСОБА_6 . У подальшому, не дійшовши згоди щодо відшкодування шкоди, він звернувся із відповідною заявою до поліції.
Аналогічні показання потерпілий надав і під час проведення з ним слідчого експерименту 20.05.2020 року.
Свідок ОСОБА_25 суду 1 інстанції підтвердив, що 13.04.2020 року він разом з потерпілим ОСОБА_10 вживали спиртні напої, потім до них приєднався обвинувачений. Через деякий час він, свідок, залишив вказану компанію та поїхав у справах. Через деякий час йому зателефонував потерпілий та повідомив, що коли він піднімався до квартири, то обвинувачений зірвав з нього ланцюжок. Вони разом їздили до матері ОСОБА_6 на роботу з приводу викраденого майна, на що вона порадила звертатись до нього особисто.
В судовому засіданні суду 1 інстанції свідок ОСОБА_26 , мати обвинуваченого ОСОБА_6 , повідомила, що 13.04.2020 року до неї звернувся син з проханням допомоги здати у ломбард золотий ланцюжок, який він знайшов у будинку. Пізніше до неї звернувся ОСОБА_10 та вказав, що той золотий ланцюжок належав йому, на що свідок пообіцяла упродовж двох місяців розрахуватись з ним.
Наведені свідчення потерпілих та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм належну оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. В даному випадку колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що ці показання є неналежними доказами. Посилання захисника на те, що показання свідка ОСОБА_13 не доводять факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим та не можуть бути доказом його причетності є безпідставними, оскільки дані докази є складовою усіх допустимих доказів та свідчать про вчинення кримінального правопорушення, при цьому вина обвинуваченого підтверджується іншими доказами в своїй сукупності.
Крім того, сам обвинувачений, який в судовому засіданні хоча і визнав себе винуватим частково, але не заперечував, що 12.07.2019 року перебував у квартирі потерпілого ОСОБА_11 , куди проник через відкрите вікно. В цей час потерпілий, який спав, прокинувся та пригрозив викликати поліцію, при цьому будь-яких речей та грошових коштів не брав. Також обвинувачений не заперечував факт здачі до ломбарду золотого ланцюжка, належного потерпілому ОСОБА_10 , який не викрадав, а знайшов біля будинку. Крім того, він погоджувався, що зняв з банківської картки потерпілого ОСОБА_12 грошові кошти та розпорядився на власний розсуд. Вказану карту надав йому свідок ОСОБА_14 , який також повідом і пін-код до неї.
Вина обвинуваченого підтверджується також іншими письмовими доказами, які містять матеріали провадження, які були досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції.
Зокрема, згідно заяви від 16.04.2020 року ОСОБА_10 просить притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за відкрите викрадення належного йому золотого ланцюжка.
Під час проведення огляду місця події 16.04.2020 року було оглянуто під'їзд будинку АДРЕСА_3 , де обвинувачений відкрито викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_10 .
Ринкова вартість 1 грама брухту золота в розмірі 836,18 грн., щодо факту відкритого викрадення у ОСОБА_10 золотого ланцюжка із жовтого дорогоцінного металу, встановлена висновком судової товарознавчої експертизи від 24.04.2020 року №498.
Протоколом прийняття заяви ОСОБА_12 про вчинене кримінальне правопорушення від 27.04.2020 року, з якого встановлено, що останній просив провести перевірку за фактом викрадення невідомою особою його банківської картки «Приватбанка» та заволодіння коштами у сумі 2900 грн.
Згідно заяви від 12.07.2019 року ОСОБА_11 просить притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, який близько 07-40 год. проник до його квартири за адресою: АДРЕСА_4 та викрав грошові кошти у сумі 200 грн.
Під час огляду місця події 12.07.2019 року, а саме, господарства та квартири АДРЕСА_2 , окрім іншого, виявлено, що вікно, яке виходить з кімнати, де встановлено котел та санвузол, відкрите; на бетонній доріжці напроти вікна, виявлено уламок клинка ножа. Як пояснив потерпілий ОСОБА_11 вказаний уламок йому не належить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції в повній мірі дав оцінку всім доказам та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з тим, щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про недопустимість інформації з ПП « Ломбард «Свіжа копійка», відеозапису із приміщення цього ломбарду, протоколу пред'явлення особи для впізнання від 27.04.2020 року, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.05.2020 року, протоколу огляду речі від 25.05.2020 року та похідних від них даних, як доказів у кримінальному провадженні, то апеляційний суд зазначає, що сторона захисту не навела підстав, яким чином згадка у вироку цих доказів позначилася чи могла позначитися на обґрунтованості висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах. До того ж, правильність висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 підтверджується сукупністю інших допустимих, належних та достовірних доказів.
Посилання адвоката в апеляційній скарзі на факт зустрічі потерпілого ОСОБА_11 з обвинуваченим напередодні вчинення злочину як обставину, що свідчить про відсутність умислу у ОСОБА_6 на проникнення в квартиру з метою відкритого викрадення майна потерпілого, є такими, що спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , які заперечили спілкування, факт спільного вживання спиртних напоїв і виникнення будь-яких домовленостей між ними. З цих підстав колегія суддів вважає безпідставними і показання обвинуваченого в частині спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_11 та перебування у його помешканні на прохання останнього.
Крім того, з показань потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 встановлено, що вони з обвинуваченим не відпочивали в одній компанії та не перебували разом в будинку потерпілого, тому твердження обвинуваченого про допит невідомих осіб, які за вказаних обставин були разом з ними, в тому числі і у потерпілого вдома, є безпідставними.
Також не заслуговують на увагу посилання обвинуваченого про те, що під час огляду місця події за фактом відкритого викрадення майна ОСОБА_11 не було встановлено, що вікно було відчинено за допомогою стороннього предмету, що воно має пошкодження, про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки на місці події було виявлено уламок клинка ножа, яки не належить потерпілому. Крім того, вказана обставина жодним чином не спростовує правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини в цій частині.
Щодо доводів захисника з приводу не встановлення в ході слідства місцезнаходження купюри номіналом 200 грн., викраденої з житла потерпілого ОСОБА_11 , то на стадії досудового розслідування вживалися заходи з метою її відшукання, але купюра знайдена не була.
Твердження сторони захисту про відсутність умислу у обвинуваченого на привласнення банківської карти потерпілого ОСОБА_12 та викрадення за її допомогою грошових коштів, спростовується показаннями свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що передав картку ОСОБА_6 для купівлі спиртного, але останній її не повернув. А їх доводи про відсутність умислу на відкрите викрадення майна ОСОБА_10 спростовується показаннями самого потерпілого, який повідомив обставини вчинення обвинуваченим щодо нього відкритого викрадення майна.
Також є необґрунтованими доводи обвинуваченого про те, що викрадений у потерпілого золотий ланцюжок був 583 проби, а експертом визначалась вартість золота 585 проби, так як в суді 1 інстанції потерпілий ОСОБА_10 підтвердив, що викрадений у нього золотий ланцюжок був 585 проби.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд 1 інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, їх кількість, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставини, що його обтяжують, - рецидив кримінальних правопорушень та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України.
Разом з тим, як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції вірно визначив обвинуваченому міру покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, проте, в резолютивній частині вироку, при формулюванні висновку про призначення статочного покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, зазначив принцип часткового складання призначених покарань, чим, на думку колегії суддів, допустився помилки при застосуванні норм закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи викладене, вирок суду 1 інстанції в цій частині необхідно змінити та відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворими, що тягне пом'якшення йому остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України.
З огляду на наведене, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2021 року відносно ОСОБА_6 - змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим:
за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України - до 5 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 186 КК України - до 6 років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 357 КК України - до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. ст. 70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 років 2 місяців позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4