Справа № 746/407/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/687/21
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
14 грудня 2021 року Чернігівський апеляційний суд у складі:
Головуючого суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12.020.270.250.000.114, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2021 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не судимого в силу ст. 69 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ОСОБА_6 , 22 липня 2020 року, близько 10 год. 30 хв., перебуваючи на польовій дорозі поруч із полем №95005, що знаходиться в оренді TOB «Обрій» та розташоване в східному напрямку, неподалік від с. Побочіївка, Срібнянського району Чернігівської області, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно, маючи на меті показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з особливою зухвалістю, під час виробничого процесу - збирання врожаю працівниками зазначеного сільгосппідприємства, на зауваження водія товариства ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про некоректне керування автомобілем, безпричинно дістав пристрій для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії калібру 9 мм P.A. або 9 мм R - травматичний пістолет, марка і модель якого невстановлені, та здійснив два постріли в бік ОСОБА_9 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у виді вогнепального непроникаючого поранення передньої черевної стінки, вогнепального поранення лівого стегна, які згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №216 від 18.09.2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після вчинення злочину ОСОБА_6 сів до свого автомобіля та покинув місце скоєння злочину.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений свою вину визнав частково.
Вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 653 грн. 80 коп. процесуальних витрат за проведення експертизи зброї.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
У апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винуватим і засудити за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Визнати єдиною обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , - добровільне відшкодування завданого збитку. В решті вирок залишити без змін. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує, що щире каяття, як обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого визнана судом безпідставно, з огляду на те, що останній, в судовому засіданні місцевого суду, заперечив, як факт хуліганства, так і умисне спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень, шляхом прицільного пострілу з вогнепальної зброї. Крім того, вказує, що ОСОБА_6 після вчинення злочину залишив місце події, медичну допомогу потерпілому не надав, з метою приховання знаряддя вчинення кримінального правопорушення - вогнепальної зброї - викинув її у річку.
На апеляційну скаргу прокурора від захисника ОСОБА_8 надійшло заперечення, в якому просить залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Інші учасники судового провадження апеляційні скарги на вирок місцевого суду не подавали.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи, наведені в апеляційні скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування і місцевим судом за ч. 4 ст. 296 КК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами та ніким не оспорюється.
У відповідності до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини кримінального провадження, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного і дійшов помилкового висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначеного обвинуваченому покарання.
Відповідно до положень ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції не мотивував та не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання. Без належної уваги залишились конкретні обставини кримінального провадження, зокрема, поведінка ОСОБА_6 після скоєння злочину, що останній залишив місце події, не намагався надати медичну допомогу потерпілому, приховав знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
З наведених підстав колегія суддів вважає, що, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, виправлення ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо необхідності виключення обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 - щире каяття, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що щире каяття - це певний психічний стан винної особи, яка, окрім визнання факту вчинення нею злочину, ще й дійсно, відверто, а не уявно визнає свою провину у вчиненому злочині, дає відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнає ті обставини, які ставляться в провину, висловлює щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Незгода обвинуваченого з кваліфікацією його дій є правом особи та не впливає на щирість розкаяння, осуд своєї поведінки та відчуття жалю щодо вчинених протиправних дій.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що факт часткового визнання вини в даному конкретному випадку не може свідчити про відсутність щирого каяття, оскільки, відповідно до вироку, обвинувачений жодним чином не заперечував факту завдання потерпілому тілесного ушкодження, а лише спростовував наявність у його діях прямого умислу на прицільне влучення у потерпілого. У судовому засіданні як суду першої інстанції так і під час апеляційного розгляду він висловлював розкаяння та шкодував, що так сталося, також ним було відшкодовано завдану шкоду, що підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження заявою потерпілого. За таких обставин колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо відсутності в поведінці обвинуваченого ОСОБА_6 ознак, характерних для щирого каяття.
Отже оскаржуваний вирок в частині призначого покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, 407, 418, 420, 426 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Скасувати вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2021 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного його затримання.
В решті цей вирок - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4