іменем України
10 грудня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/2134/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Пархоменко П. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1314/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
із секретарями - Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О.,
учасники справи: заявник - головний державний виконавець Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) - Кеда В.І.,
боржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2021 року (місце ухвалення - м. Бахмач) у справі за поданням головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кеди В.І. про звернення стягнення на нерухоме майно,
В липні 2021 року головний державний виконавець Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кеда В.І. звернулась до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно.
В обґрунтування посилається на те, що на примусовому виконанні у Бахмацькому РВДВС знаходяться виконавчі провадження про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , за кожним з яких було зареєстровано право власності на 1/3 частину спірної квартири і за претензіями АТ «Державний ощадний банк України» були заведені спадкові справи після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За доводами подання, ОСОБА_1 є правонаступником прав та обов'язків померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і йому, як спадкоємцю, фактично належать вищевказані 2/3 частин нерухомого майна, проте із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину він не звертався, у встановленому законом порядку право власності на вказане майно не зареєстрував, з метою ухилення від погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому.
Посилається, що у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань, рішення Бахмацького районного суду від 28.12.2016 та виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру по АДРЕСА_1 , залишаються невиконаними, а заборгованість перед банком за рахунок заставленого майна не погашеною.
У поданні головний державний виконавець Кеда В.І. просить надати дозвіл для звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , що належить в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 .
Ухвалою Бахмацького районного суду від 21.07.2021 подання головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кеди В.І. про звернення стягнення на нерухоме майно задоволено.
Звернуто стягнення на 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , які не зареєстровані в установленому законом порядку.
В обґрунтування вказаної ухвали суд послався на те, що оскільки в спірних правовідносинах батьки боржника померли, які мали право власності на частку у спірній квартирі і після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 2/3 частини зазначеної квартири, а ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини і не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину, не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, як і про належне виконання боржником рішення суду відсутні. В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції посилався на правові позиції, викладені в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к (провадження № 61-12242св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц (провадження № 61-10561св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11 (провадження № 61-36697св18).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Бахмацького районного суду від 21.07.2021 і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кеди В.І. про звернення стягнення на нерухоме майно.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при розгляді справи судом не було встановлено коло осіб, які претендують на частку у спадковому майні на підставі ст.ст. 1258, 1261 ЦК України.
Заявник вказує, що у нього є дві сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є спадкоємцями після смерті батьків та які не звертались до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї, а тому оскаржуваною ухвалою порушуються їх права на спадщину.
У скарзі заявник посилається також на те, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бєлової О.С. від 20.04.2011 про звернення стягнення на нерухоме майно. Проте, як зазначає заявник, виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2п/728/12/16 було відкрито згідно постанови від 19.04.2018, тому вважає, що виконавчий напис був пред'явлений до виконання після спливу 3 років та не може мати юридичних наслідків.
У відзиві на апеляційну скаргу в.о. начальника Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Откидач Л. заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду від 21.07.2021 про звернення стягнення на нерухоме майно. В обґрунтування посилається, що виконавчий напис нотаріуса неодноразово перебував на примусовому виконанні та повертався стягувачу 23.06.2014, 13.10.2015, 21.06.2016 на підставі п.п. 2, 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та 28.03.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Наголошує, що строк пред'явлення виконавчого документа не порушені в силу приписів ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
У відзиві на апеляційну скаргу начальник філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» Черевик С.Б. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Бахмацького районного суду від 21.07.2021 - без змін. В обґрунтування посилається, що банком не були порушені строки пред'явлення виконавчого напису до виконання в силу приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ повертався стягувачу без виконання 28.03.2012, 23.06.2014, 13.10.2015, 21.06.2016, 28.03.2018 та було пред'явлено до виконання 19.04.2018. Також вказує, що спадкові справи після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відкриті за претензіями АТ «Ощадбанк», а спадкоємці ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ) із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї не звертались.
ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явився, двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, матеріали справи містять довідку про доставку повідомлення (а.с. 213 т. 1, а.с. 17 т. 2). Звертався до суду з заявою про перенесення розгляду справи 05.11.2021. Вдруге, 10.12.2021 у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надавав.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Бахмацького районного суду від 28.12.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 6 від 30.04.2009 в розмірі 226833,87 грн, яка складається із основної суми боргу по кредиту в сумі 69681,68 грн, пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 79149,36 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу за кредитом в сумі 7142,55 грн, інфляційних витрат в сумі 70860,28 грн (а.с. 122-126, т. 1).
На виконання вказаного рішення суду 28.12.2016 Бахмацьким районним судом видано виконавчий лист № 2-п/728/12/16 (738/2134/16-ц) у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.04.2009 у розмірі 226833,87 грн (а.с. 140-141, т. 1).
20.04.2011 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бєловою О.С. видано виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на трикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та яка на підставі іпотечного договору за реєстровим № 1380 передана ВАТ «Державний ощадний банк України», строк платежу за яким настав 20.04.2011. Строк, за який провадиться стягнення з 01.05.2009 по 20.04.2011 (а.с. 139, т. 1).
Постановою головного державного виконавця Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Кеди В.І. серії ВП № 56218139 від 19.04.2018 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-п/728/12/16 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 210833,87 грн на користь АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 143-144, т. 1).
Постановою головного державного виконавця Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Кеди В.І. серії ВП № 56240541 від 26.04.2018 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1854 про звернення стягнення на трикімнатну квартиру по справі ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 145-146, т. 1).
З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (мати ОСОБА_1 ), а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 (батько ОСОБА_1 ), що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть (а.с. 147, 148, т. 1).
Відповідно до довідки Бахмацької міської ради від 24.01.2019 року № 03-08/177, відповідно до наявної інформації за реєстраційним обліком Бахмацької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 149, т. 1).
Матеріалами справи, а саме листом Бахмацької районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області № 1150/02-14 від 20.05.2019, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 56183218 від 16.05.2019 підтверджується, що спадкова справа після померлої ОСОБА_2 була відкрита 18.10.2017 за заявою-претензією до спадкоємців ОСОБА_2 - АТ «Ощадбанк». Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 150, 151, т. 1)..
Також судом встановлено, що згідно повідомлення Бахмацької районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області № 04/02-14 від 02.01.2019 та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54657173 від 02.01.2019 року спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не відкривалася, оскільки ніхто зі спадкоємців не звертався з заявами про прийняття спадщини чи про відмову у її прийнятті, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, коло спадкоємців та місце їх проживання не відомо. За претензією АТ «Ощадбанк» було заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_3 (а.с. 159, 160, т. 1).
Відповідно до умов іпотечного договору від 30.04.2009, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, зареєстроване 22.11.2006 за реєстровим номером 16827403 (а.с. 152-158, т. 1).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта підтверджуються частки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на квартиру в АДРЕСА_3 , тобто по 1/3 частки за кожним (а.с. 161-164, т. 1).
Звертаючись з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, державний виконавець посилався на те, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боржнику ОСОБА_1 фактично належить 2/3 частини спірного нерухомого майна, проте він, всупереч ст. 1297 ЦК України, зволікає з оформленням спадкових прав з метою ухилення від погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому.
Задовольняючи подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в спірних правовідносинах батьки боржника померли, які мали право власності на частку у спірній квартирі і після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 2/3 частини зазначеної квартири, а ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини і не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину, не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, як і про належне виконання боржником рішення суду відсутні. В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції посилався на правові позиції, викладені в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к (провадження № 61-12242св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц (провадження № 61-10561св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11 (провадження № 61-36697св18).
З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Алгоритм дій державного або приватного виконавця про вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника в тому числі і на право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку визначено ЦПК України, Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено,що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, державним виконавцем в рамках виконання виконавчого напису нотаріуса від 20.04.2011 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника в межах суми звернення стягнення.
В судовому засіданні апеляційного суду було оглянуто зведене виконавче провадження, яким підтверджується, що державним виконавцем вживались всі, передбачені законом, заходи щодо виконання рішення суду та стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Апеляційним судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ні боржник ОСОБА_1 , ні інші спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину, а саме 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , не прийняли і станом на час звернення державного виконавця з відповідним поданням до суду ОСОБА_1 відповідних прав на вказане нерухоме майно у встановленому законом порядку не зареєстрував (а.с. 7-10 т. 2).
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Згідно зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом ст.3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 3 ст.1268 вказаного Кодексу спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За ч.1 ст.1282 вказаного Кодексу спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до ч.1 ст.1296 вказаного Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 вказаного Закону визначено підстави припинення іпотеки, серед них відсутня така підстава припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором.
Згідно положень ст.23 вказаного Закону: у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина 1); особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина 2); якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки (частина 3).
Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз ч.5 ст.1268, ч.ч.1 і 3 ст.1296, ч.1 ст.1297, ч.4 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання судового рішення.
Встановлено також, що без задоволення вказаного подання є неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з огляду на те, що відповідне нерухоме майно (2/3 частини квартири АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_1 або іншим спадкоємцем не зареєстровано.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ні ОСОБА_1 , ні його сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків чи заявами про відмову від прийняття спадщини не звертались, спадкові справи за їх заявами не заводились (а.с. 7-10 т. 2).
Отже в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-п/728/12/16, виданого 08.02.2018 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 210883,87 грн та виконавчого напису нотаріуса від 20.04.2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки, було встановлено відсутність у боржника ОСОБА_1 коштів та іншого рухомого майна достатнього для задоволення вимог стягувача, розмір яких становить значну грошову суму, а тому державний виконавець, з'ясувавши наявність у боржника нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, обґрунтовано звернувся до суду з відповідним поданням в порядку ч. 10 ст. 440 ЦПК України.
Боржник ОСОБА_1 був обізнаний про наявність вказаного виконавчого провадження, про що свідчить оглянуте в судовому засіданні апеляційного суду зведене виконавче провадження.
Рішення Бахмацького районного суду від 28.12.2016 про стягнення заборгованості з 2016 року і натепер не виконано, в тому числі, і частково.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішень, передбачені положеннями Закону України «Про виконавче провадження», не дають можливості встановити місце знаходження рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, тому наявні підстави для задоволення подання державного виконавця та надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що оскаржуваною ухвалою порушуються права на спадщину його сестер ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки заявником не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду документальних доказів того, що після смерті батьків вони звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину, а саме на спірну квартиру.
Не приймаються до уваги апеляційним судом і доводи апеляційної скарги про пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, враховуючи, що згідно матеріалів зведеного виконавчого провадження виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно боржника неодноразово був повернутий державними виконавцями без виконання, а саме 23.06.2014, 13.10.2015, 21.06.2016, 28.03.2018, та повторно був пред'явлений 19.04.2018.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Таким чином, виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно боржника був пред'явлений у встановлений законом строк.
Крім того, наявні в матеріалах справи довідки Бахмацької міської ради від 24.01.2019 (а.с. 149, т. 1) та від 17.09.2021 (а.с. 228, т. 1) про зареєстрованих осіб у спірній квартирі не підтверджують права інших осіб на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони були видані після їх смерті без зазначення проживання або реєстрації станом на дату їх смерті ( ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 - 26.10.2018), з врахуванням наведеного доводи ОСОБА_1 , що судовим рішенням порушуються права його сестер є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 13.12.2021.
Головуючий Судді: