Справа № 465/777/21 Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1186/21 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
06 грудня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Стецюк М.А.
учасників справи - представника військової частини №3002 Національної гвардії України та Головного управління Національної Гвардії України Логвінова В.Ю.;
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мойсея Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №465/777/21 за апеляційною скаргою військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, треті особи на стороні позивача- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідача - Головне управління Національної Гвардії України про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст судового рішення складено 23 вересня 2021року, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , Головне управління Національної Гвардії України в якому просить : 1) визнати незаконним та скасувати рішення у вигляді пункту 1.2. протоколу №11 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.12.2020 року про відміну рішення у вигляді протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2020 року №9 щодо розподілу йому на родину із п'яти осіб трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати рішення у вигляді пункту 2.13. протоколу №11 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.12.2020 року щодо клопотання перед житлово-побутовою комісією Західного територіального управління Національної гвардії України стосовно надання йому житлової площі у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ; 3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії скерувати на затвердження до Головного управління Національної гвардії України рішення про відміну пунктів 1.2 та 2.13 протоколу №11 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.12.2020 року та про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї житлової площі у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
В обгрунтування вимог посилається на те, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебуває на квартирному обліку загальної черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок фондів Національної Гвардії України на підставі рішення житло-побутової комісії від 15.06.2005 року № 6 . Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2019 року № 7 до складу осіб, які перебувають на квартирному обліку разом з ОСОБА_1 зарахована дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_5 . Підставою для ухвалення вказаного рішення житлової комісії став рапорт ОСОБА_1 від 24.07.2019 року, довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї виданої військовою частиною НОМЕР_1 щодо засвідчення факту реєстрації ОСОБА_1 з 17.12.1998 року та членів його сім'ї з 08.07.2019 року за адресою по АДРЕСА_3 .
В подальшому, рішенням №9 житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2020 року йому та членам його сім'ї згідно загальної черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов, надано житлове приміщення у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , із зняттям з квартирного обліку сім'ї. Проте, оскаржуваним рішенням, яке зафіксоване в Протоколі №11 в частині, що стосується ОСОБА_1 та членів його сім'ї відповідач зазначив, що сім'я ОСОБА_1 штучно погіршила свої житлові умови проживання, за умов відсутності підстав у сім'ї зніматися з реєстрації місця проживання, у тому числі, порушила порядок зарахування на квартирний облік, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 , а відтак при наданні житлового приміщення врахувати лише ОСОБА_1 .
Позивач вважає це рішення незаконним, оскільки протокол №11 не містить покликання на норми законодавства, які могли б слугувати підставою для прийняття ним вказаного рішення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково.
“Визнано протиправним та скасовано пункт 1.2 рішення оформлене протоколом №11 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.12.2020 року про відміну рішення оформлене протоколом засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2020 року №9 щодо розподілу прапорщику ОСОБА_1 на родину із п'яти осіб, у тому числі він, дружина ОСОБА_2 1984 р.н., син ОСОБА_3 2002 р.н., дочка ОСОБА_4 2006 р.н., син ОСОБА_5 2011 р.н. трикімнатної квартири АДРЕСА_5 .
Визнано протиправним та скасовано пункт 2.13 рішення оформлене протоколом №11 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.12.2020 року щодо клопотання перед житлово-побутовою комісією Західного територіального управління Національної гвардії України стосовно надання житлової площі прапорщику ОСОБА_1 1979 р.н. у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії скерувати на затвердження до Головного управління Національної гвардії України рішення комісії про розподіл прапорщику ОСОБА_1 на родину із п'яти осіб, у тому числі він, дружина ОСОБА_2 1984 р.н., син ОСОБА_3 2002 р.н., дочка ОСОБА_4 2006 р.н., син ОСОБА_5 2011 р.н. трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .”
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання скерування до Головного управління Національної гвардії України протоколу про відміну пунктів 1.2 та 2.13 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.12.2020 року відмовлено.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в корись держави 2724 гривні судового збору.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що позивачем при подачі позову не додано документа про сплату судового збору та він безпідставно ствердив про наявність у нього пільги у даній справі, оскільки спір в даній справі не пов'язаний із захистом прав позивача.
Зазначає, що позивач станом на 10.12.2020 з 15.06.2005 на квартирному обліку перебував на загальних підставах за № 14, на пільговій черзі не перебував. Рішенням ЖПК від 10.12.2020 р., № 9 сім'ї прапорщику ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 НГ України виділила трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Однак, в результаті того, що ЖПК було з'ясовано, що при виділенні квартири згідно протоколу №9 порушено порядок черговості, ЖПК було прийнято нове рішення від 15.12.2020 № 11, яким було скасоване рішення від 10.12.2020 р., № 9 щодо розподілу вищезазначеної квартири позивачу.
У відповідності до п. 4.10 наказу МВС від 28.07.2007 №278 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень» визначено, що житлово-побутова комісія може переглянути своє рішення про надання житлових приміщень до видачі ордерів, якщо з'ясуються обставини, які не були раніше відомі і могли вплинути на зазначене рішення.
У зв'язку з тим, що було з'ясовано обставини, які не були раніше відомі і які вплинули на зазначене рішення, військовою частиною НОМЕР_1 НГ України у відповідності до Наказу 278 було переглянуте рішення житлово-побутової комісії військової частини 3002 року № 9 та прийнято нове у вигляді протоколу №11 від 15.12.2020 року. .
Окрім того, судом першої інстанції не враховано, що позивач перебував на квартирному обліку під №14 та підстав для надання йому трьох кімнатної квартири без врахування прав осіб, що були попереду нього в черговості в кількості 13 осіб, не було. Не було враховано і той факт, що військовій частині НОМЕР_1 НГ України розподілено лише 6 квартир, а ОСОБА_1 перебував на загальній черзі за №14.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мойсей Л.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи не здатні спростувати висновків суду першої інстанції, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.09.2021 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи та правильно застосовані норми матеріального права.
Відповідач, як на підставу скасування рішення житлово-побутової комісії покликався на те, що списки черговиків, які перебувають на квартирному обліку при військовій частині для отримання житлової площі, в результаті їх перевірки головним спеціалістом Головного управління Національної гвардії було виявлено ряд порушень щодо зарахування на квартирний облік військовослужбовців військової частини № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 . Сім'я була прописана в селі Головецьк Старосамбірського району Львівської області. В 2018 році сім'я реєструється за адресою: с. Лисичинці Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований на батька ОСОБА_1 , а в 2019 році сім'я реєструється при військовій частині НОМЕР_1 , чим штучно погіршила свої житлові умови, переписавшись з будинку, який був придатний для проживання та відповідав всім санітарним нормам». Саме ці обставини були вказані відповідачем для скасування рішення житлово-побутової комісії.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що дані обставини не можуть вважатися такими, що не були раніше відомі, та могли могли вплинути на рішення комісії про розподіл житла, в контексті пункту 65 Правил та пункту 4.10 Інструкції.
Позивач перебував на квартирному обліку разом із всіма членами сім'ї, та з квартирного обліку ні він, ні члени його сім'ї не знімалися. В ході розгляду справи встановлено, що як позивач, так і члени його сім'ї були зареєстровані за адресою в гуртожитку, що належить військовій частині НОМЕР_1 . Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття його на облік відповідачем до суду першої інстанції не надано.
Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що протягом перебування позивача з 2005 року та членів його сім'ї з 2019 року на квартирному обліку при перереєстрації осіб, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані, як це передбачено н. 3.14 Інструкції, у відповідача не виникало питань щодо правомірності перебування членів сім'ї позивача на квартирному обліку.
Вважає, що перелік способів штучного погіршення житлових умов, які є підставою для відмови в прийнятті на квартирний облік, є вичерпним, і до таких підстав не відноситься факт реєстрації дружини позивача та його дітей за його місцем служби та проживання.
У судовому засіданні апеляційного суду представник військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України Логвінов В.Ю. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мойсей Л.О. заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним та обгрунтованим.
Від третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24 листопада 2021 року надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення житлової комісії військової частини № НОМЕР_1 щодо скасування рішення про надання ОСОБА_1 трьохкімнатної квартири є неправомірним та безпідставним та суперечать Положенню про порядок забезпечення жилою площею у Збройних силах України, Порядку та порушують право позивача та членів його сім'ї на отримання житла.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом установлено, що згідно витягу послужного списку ОСОБА_1 , він з 20.06.1997 року по цей час проходить службу на різних посадах військової частини НОМЕР_1 м. Львів.
Згідно акту перевірки житлових умов від 05 червня 2005 року, при обстеженні комісією військової частини житлових умов прапорщика ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 при військовій частині НОМЕР_1 ), склад його сім'ї складає три особи - він, дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 . В гуртожитку ОСОБА_1 зареєстрований один, дружина з сином зареєстрована в селі Головецько Старосамбірського району, винаймають квартиру в місті Львові.
Як видно із протоколу житлово-побутової комісії військової частини №3002 №6 від 15 червня 2005 року прапорщика ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік при військовій частині.
Розпорядженням голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16.11.2005 року №1841 підтверджено рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зарахування на квартирний облік громадян, в тому числі ОСОБА_1 .
Відповідно до довідок військової частини № НОМЕР_1 про реєстрацію місця проживання та склад сім'ї ОСОБА_1 , ОСОБА_1 з 17.12.1998 року, та члени його сім'ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , донька ОСОБА_5 , та син ОСОБА_5 з 08.07.2019 року проживають та прописані у АДРЕСА_3 (гуртожиток при військовій частині НОМЕР_1 ).
Як видно із витягу з протоколу №7 засідання житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29 липня 2019 року (п.5.1) комісія ухвалила родину прапорщика ОСОБА_1 , а саме - дружину ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 , доньку ОСОБА_5 , та сина ОСОБА_5 зарахувати на квартирний облік при військовій частині 3002 міста Львова.
Згідно із протоколів засідання житлової комісії за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки (а.с.34-46, 50), довідки щодо черговості перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у загальній черзі у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, позивача перереєстровували на квартирному обліку. Станом на 01.01.2021 року ОСОБА_1 значиться 12 в загальній черзі в складі 5 членів родини, дата прийняття на облік 15.06.2005 року.
Відповідно до телеграми Західного територіального управління Національної гвардії України від 09.12.2020 року, військовій частині № НОМЕР_1 розподілено шість квартир в місті Тернополі.
Як вбачається із протоколу №9 засідання житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.12.2020, № 9 прапорщику ОСОБА_1 на родину із 5 осіб; в т. ч. він, дружина ОСОБА_2 1984 р. н. син ОСОБА_8 2002 р. н., дочка ОСОБА_5 , 2006 р.н., син ОСОБА_5 , 2011 р. н. виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Квартира надана відповідно до списків загальної черги за №14.
Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15 грудня 2020 року, (п.1.2), комісія ухвалила відмінити рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2020 року №9 щодо розподілу прапорщику ОСОБА_1 на родину із 5-ти осіб квартира АДРЕСА_1 . .
Також, цим же рішенням (п.2.13) житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15 грудня 2020 року комісія ухвалила клопотати перед житлово-побутовою комісією Західного територіального управління НГУ стосовно надання житлової площі прапорщику ОСОБА_1 однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . При отриманні житлової площі в постійне користування з квартирного обліку виключити.
Рішення мотивоване тим, що 14.12.2020 року списки черговиків які перебувають на квартирному обліку при військовій частині, для отримання житлової площі, витяги з рішень та квартирні справи, в результаті їх перевірки головним спеціалістом Головного управління Національної гвардії України Зеляніною Любов'ю Михайлівною було виявлено ряд порушень щодо зарахування на квартирний облік військовослужбовців військової частини № НОМЕР_1 та розподілу їм житла. Комісія виходила з того, що прапорщик ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 . Сім'я була прописана в селі Головецько Старосамбірського району Львівської області. В 2018 році сім'я реєструється за адресою: с. Лисичинці Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований на батька ОСОБА_1 , а в 2019 році сім'я реєструється при військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , чим штучно погіршила свої житлові умови, переписавшись з будинку, який був придатний для проживання та відповідав всім санітарним нормам.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодекс України, частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами (стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Питання щодо постановлення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік та порядок надання їм жилих приміщень врегульоване Житловим кодексом Української РСР, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Української ради профспілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила).
Із змісту статтей 31, 34, 36, Житлового кодексу Української РСР вбачається, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. (стаття 42, 43 Житлового Кодексу).
Статтями 47, 48 Житлового кодексу передбачено, що норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Пунктом 2 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470, встановлено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил) (п.15)
Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. При передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі. (п.53)
Жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку. (п.55)
Рішення про надання жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі й могли вплинути на вказане рішення (п.65 Правил).
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081.
Відповідно до пунктів 22, 23, 24, 25 Порядку, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави зарахування на облік, вид черговості, а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа.
Згідно пунктів 31, 32 Порядку, житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством. Військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Організація забезпечення і надання житлових приміщень військовослужбовцям Національної гвардії України, а також особам, звільненим у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військових частинах, та членам їх сімей, - визначається Інструкцією з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом МВС України 28.07.2007 р. №278 (далі Інструкція).
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Інструкції, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, установлених законодавством. Питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або в судовому порядку. Перелік військових частин, які ведуть квартирний облік, затверджується Головним управлінням Національної гвардії України щороку.
Згідно пунктів 3.3, 3.4 Інструкції, з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання житлової площі у військових частинах утворюються житлово-побутові комісії. На житлово-побутові комісії покладаються, серед іншого, розгляд питань щодо зарахування або зняття військовослужбовців з квартирного обліку, унесення змін до облікових справ військовослужбовців, розподіл житлової площі, яка надійшла від Головного управління Національної гвардії України, між військовослужбовцям, що перебувають на квартирному обліку у військовій частині.
Пунктами 3.1, 3.8, 3.13, 3.14 Інструкції передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до законодавства. Військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлово-побутової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На кожного військовослужбовця, узятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, яка є документом суворої звітності. Щороку у військових частинах, де самостійно провадиться квартирний облік, у період з 1 жовтня до 31 грудня відбувається перереєстрація осіб, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи військовослужбовців.
Пунктами 4.1. Інструкції передбачено, що житлові приміщення надаються військовослужбовцям, що перебувають на квартирному обліку, згідно з чергою, яка визначається часом узяття на облік або занесенням до списків на пільгове одержання житлової площі.
На бажання військовослужбовців командування Національної гвардії України має право надавати житлову площу військовослужбовцям не за місцем проходження служби, а за місцем наявної можливості надання цього житла (п.4.2).
Як видно із пункту 4.4 Інструкції, уся житлова площа, яка надходить до Національної гвардії України для забезпечення військовослужбовців, розподіляється рішенням Головного управління Національної гвардії України між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку. Розподіл житлової площі проводиться житлово-побутовою комісією зазначеної частини серед військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку. Черговість розподілу житлової площі визначається пропорційно до кількості осіб, які перебувають на квартирному обліку, у відсотковому відношенні до видів черги, у межах календарного року поставлення на квартирний облік, з урахуванням попереднього забезпечення. Рішення житлово-побутової комісії військової частини розглядається і затверджується центральною житлово-побутовою комісією Головного управління Національної гвардії України.
Згідно пункту 4.10 Інструкції житлово-побутова комісія може переглянути своє рішення про надання житлових приміщень до видачі ордерів, якщо з'ясуються обставини, які не були раніше відомі і могли вплинути на зазначене рішення. Якщо ж такі обставини стають відомими після видачі ордера, то рішення про надання житлового приміщення переглядається в судовому порядку.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 посилався на те, що скасування рішення про надання йому трикімнатної квартири є неправомірним та безпідставним, оскільки жодних обставин щодо погіршення ним та членами його сім'ї своїх житлових умов житлово-побутовою комісією не було встановлено, позивач зарахований на квартирний облік загальної черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок фондів Національної гвардії України складом однієї особи з 15.06.2005 року, а із складом сім'ї у кількості п'яти осіб з 29.07.2019 року у відповідності до встановленого житловим законодавством порядку, на протязі всього часу перебування на квартирному обліку позивач вчасно та в повному об'ємі подавав документи до своєї облікової справи і ні він, ні члени його сім'ї не були зняті із квартирного обліку.
Відповідач, як на підставу скасування рішення житлово-побутової комісії покликається на те, що «14.12.2020 року списки черговиків, які перебувають на квартирному обліку при військовій частині, для отримання житлової площі, витяги з рішень та квартирні справи були доставлені до Головного управління Національної гвардії України і були перевірені головним спеціалістом Головного управління Національної гвардії України Зеляніною Л.М. В результаті їх перевірки було виявлено ряд порушень щодо зарахування на квартирний облік військовослужбовців військової частини № НОМЕР_1 та розподілу їм житла. Прапорщик ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 . Сім'я була прописана в с. Головецько Старосамбірського району Львівської області. В 2018 році сім'я реєструється за адресою: с. Лисичинці Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований на батька ОСОБА_1 , а в 2019 році сім'я реєструється при військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , чим штучно погіршила свої житлові умови, переписавшись з будинку, який був придатний для проживання та відповідав всім санітарним нормам».
Разом з тим, обставини, які зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні, не можуть вважатися такими, що не були раніше відомі відповідачу, а також могли вплинути на рішення комісії про розподіл житла, в контексті пункту 65 Правил та пункту 4.10 Інструкції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був прийнятий відповідачем на квартирний облік загальної черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок фондів Національної гвардії України складом однієї особи з 15.06.2005 року, а із складом сім'ї у кількості п'яти осіб - з 29.07.2019 року у відповідності до встановленого житловим законодавством порядку. Протягом всього часу перебування на квартирному обліку позивач вчасно та в повному об'ємі подавав документи до своєї облікової справи і ні він, ні члени його сім'ї не були зняті із квартирного обліку, як особи, які подали неправдиві відомості. Жодних доказів про незаконність перебування позивача чи членів його сім'ї на загальній квартирній черзі відповідача, останнім не надано.
Встановлено також, що як позивач, так і члени його сім'ї були зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 в гуртожитку при військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та проживали, про що свідчать довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.07.2019 року №179 та від 12.112019 року №381. (а.с.8,9 т.1)
Порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок регулюється житловим законодавством і Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеним в дію наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року № 220 з наступними змінами.
Згідно з п. 34 Положення № 220 всі питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.
При цьому датою постановки на квартирний облік вважається день, коли буде прийняте рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.
Військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром останньої, і перебувають на цьому обліку до одержання жилого приміщення за винятком випадків: поліпшення житлових умов, завдяки якому відпала необхідність у наданні іншого жилого приміщення; переведення до нового місця служби; засудження (крім умовного) до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання таких, що не відповідають дійсності, відомостей, які стали підставою для взяття на облік, або вчинення командуванням неправомірних дій при вирішенні цього питання (пункти 11, 13).
Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Підстави та порядок зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, визначені, зокрема в пункті 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, згідно якого військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів Міністерства оборони України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
Також зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.
Встановлено, що рішення житлової комісії військової частини № НОМЕР_1 від 29 липня 2019 року про зарахування ОСОБА_1 (з 2005 року) з членами його сім'ї (з 29 липня 2019 року) на квартирний облік не скасовано. Належних та допустимих доказів, що ОСОБА_5 та члени його сім'ї були зараховані на квартирний облік внаслідок подання ними відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік, матеріали справи не містять.
Не заслуговують на увагу твердження відповідача про штучне погіршення сім'єю ОСОБА_1 своїх житлових умов, перепрописавшись з будинку, який був придатний для проживання та відповідав всім санітарним нормам, в зв'язку з чим не було підстав перебувати на квартирному обліку частини.
Так, відповідно до ст. 35 Житлового Кодексу України громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
Жодних із перелічених у даній нормі обставин, як то погіршення житлових умов шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів, які б стосувалися позивача та членів його сім'ї матеріали справи не містять.
Отже, виходячи із вищенаведеної норми, факт зняття з реєстрації у будинку батька позивача у іншому населеному пункті та реєстрація сім'ї позивача у гуртожитку при військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_3 за місцем проживання, про що стверджується самим же відповідачем у довідках військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.07.2019 року №179 та від 12.112019 року №381 (а.с.8,9 т.1) не може вважатися штучним погіршенням житлових умов.
Доводи відповідача, що громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для зарахування на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік, колегія суддів відхиляє, оскільки військовою частиною не надано будь-яких доказів на підтвердження фактів, що позивачем були подані відомості, що не відповідають дійсності, а також рішень відповідача про зняття позивача та членів його сім'ї із квартирного обліку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність дій житлової комісії військової частини при прийнятті рішення щодо відміни рішення про розподіл трикімнатної квартири позивачу та членам його сім'ї.
Судом при вирішенні справи правильно застосовані норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081, а тому доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права є необґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки заперечення з цього приводу та дані обставини не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Окрім того, передбаченим ч. 3 ст.376 ЦПК України вичерпним переліком обов'язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку із порушенням вимог процесуального права та ухвалення нового рішення такі підстави не зазначені, а тому апеляційний суд ці доводи відхиляє.
Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апеляційної скарги, що при виділенні квартири позивачу та членам його сім'ї згідно протоколу від 10.12.2019 року №9 було порушено порядок черговості на отримання житла. Як вбачається із оскаржуваного рішення житлово-побутової комісії (скорочено ЖПК) від 15.12.2020 № 11, рішення від 10.12.2020 р., № 9 щодо розподілу ОСОБА_1 на родину із 5 осіб, відмінено у зв'язку з тим, що сім'я ОСОБА_1 штучно погіршила свої житлові умови проживання і не було підстав перебувати на квартирному обліку частини, а саме: “Прапорщик ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 м.Львова з 15.06.2005 один. Сім'я була прописана в с. Головецько Старосамбірського району Львівської області. В 2018 році сім'я реєструється за адресою: с. Лисичинці Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований на батька ОСОБА_1 . В 2019 році сім'я реєструється при військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , чим штучно погіршила свої житлові умови, перепрописавшись з будинку, який був придатний для проживання та відповідав всім санітарним нормам» (а.с.20).
Отже, інші підстави для відміни рішення, оформленого протоколом ЖПК відповідача від 10.12.2019 року №9, у оскаржуваному рішенні ЖПК від 15.12.2020 № 11 не вказані, а тому посилання на порушення черговості при отриманні житла позивачем та членами його сім'ї є безпідставними. Окрім того, жодних доказів на обґрунтування вказаних доводів щодо порушення черговості при наданні позивачу спірного житла відповідачем не подано в суд першої інстанції та не зазначено про такі докази в апеляційній скарзі. А самі по собі твердження відповідача щодо порушення порядку черговості розподілу квартир із наведенням порядкового номеру черги позивача та кількості наданих квартир для розподілу військовій частині НОМЕР_1 без надання належних та допустимих доказів із зазначенням виду черги, кількості осіб-членів сім'ї, які перебувають на квартирному обліку разом із військовослужбовцем, їх віку, стану здоров'я не заслуговують на увагу, оскільки містять порівняння вимог, що ставляться до житлових приміщень згідно зі ст. 50 ЖК України до кількості таких приміщень, що у даному випадку є неприйнятним.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання відповідача в апеляційній скарзі на прийняття судом рішення за умов втручання в його дискреційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предметом спору є протокол № 11 ЖПК військової частини в частині, що стосується позивача та членів його родини, зокрема щодо розподілу їм житлового приміщення, дотримання процедури ухвалення вказаного протоколу, правомірність підстав для зміни рішення.
Військова частина зазначає щодо наявності втручання судом у дискреційні повноваження його як відповідача у справі як на підставу до скасування судового рішення першої інстанції.
Враховуючи, що ця норма визначає переважно оціночні критерії (відповідність меті, обґрунтованість, безсторонність, добросовісність, розсудливість тощо) при реалізації дискреційних повноважень, органи державної влади мають виявляти особливу увагу до вчинюваних ними дій чи рішень, які вони приймають.
Саме така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року (справа № 910/23375/17) - дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
Тобто, наявність дискреційних повноважень у певній сфері, не повинно означати його свавілля при реалізації цих повноважень, а, навпаки, накладає на такий орган додатковий в'язок щодо обґрунтування обраного ним способу дії з урахуванням критеріїв добросовісності, розсудливості, безсторонності тощо.
У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 у справі №1-123/2018(4892/17) за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу першого пункту 40 розділу Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Конституційний Суд України із посиланням на Доповідь «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією “За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні зазначив: «..хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, мних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права».
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2- рп/2016 «наголошено, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не вати сутнісний зміст такого права» (абзац третій підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
Приймаючи оскаржуване рішення військова частина НОМЕР_1 порушила вимоги ЖК України, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, Інструкцію з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень.
Відповідачем не надано доказів та не наведено доводів, що могли б підтверджувати правомірність оскаржуваного рішення ЖПК військової частини, оформленого протоколом №11 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині, що стосується позивача та його членів його родини. А,отже, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваного протокольного рішення та зобов'язання до вчинення дій відповідача, що відповідає завданням цивільного судочинства, визначеним процесуальним законом.
Доводи апеляційної скарги щодо прийняття судом рішення про права, свободи та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема, 7 осіб, які перебували в черзі на отримання житла поперед позивачем та, зокрема, військовослужбовця ОСОБА_9 , оскільки спірна квартира була розподілена саме йому рішенням ЖПК відповідача, є, на думку колегії суддів, безпідставними, оскільки предмет спору у даній справі - визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії відповідача, що стосується виключно позивача з членами його родини та яким порушено права останнього. Будь-яких доказів щодо розподілу спірної квартири іншим особам із видачею ордерів на вказане житло матеріали справи не містять і відповідач на такі докази не посилається. Окрім того, до суду не подано клопотань про залучення до участі у справі вказаних осіб і суд таких вимог не вирішував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»).
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б слугували обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, судом не допущено, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені в апеляційному суді у вигляді сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача в межах сум, ним понесених.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на відповідача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2021 року.
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Храпак Н.М.