14 грудня 2021 року м.Суми
Справа №573/1033/21
Номер провадження 22-ц/816/1659/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року, у складі судді Свиргуненко Ю.М., ухвалене у м. Білопілля, повний текст якого складено 07 вересня 2021 року,
24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що їх з відповідачем спільна повнолітня дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на 2-му курсі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за спеціальністю «Маркетинг» факультету економіки денної форми навчання на контрактній основі, термін навчання до 30 червня 2024 року. У зв'язку з навчанням дочка потребує утримання з боку батька, який добровільно не надає їй матеріальної допомоги на період навчання, тому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову - 24 червня 2021 року до закінчення навчання.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою 1 курсу Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 24 червня 2021 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 до Державного бюджету України 908 гривень судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1250 гривень судових витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині визначення розміру стягуваних на її користь аліментів на повнолітню дочку, збільшивши їх розмір з 1/8 частини від всіх видів заробітку ОСОБА_2 до 1/4 частини всіх видів заробітку.
Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, про те, що відповідач одружений та утримує дружину, оскільки вказані факти не підтверджено матеріалами справи, не досліджено матеріальний стан його дружини та її потребу в утриманні від чоловіка. Вказує про недоведеність понесення відповідачем витрат на лікування та навчання іншої малолітньої дочки.
Не погоджується із висновком суду про недоведеність нею можливості відповідача сплачувати аліменти на повнолітню дочку у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, так як відповідними доказами підтверджується його середньомісячний дохід у розмірі 23084,82 грн, і при визначення аліментів у розмірі 1/8 частини орієнтована сума аліментів на місяць буде становити лише 2322,91 грн, що нижче встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу і недостатньо для задоволення мінімальних потреб повнолітньої дочки під час навчання.
Також в апеляційній скарзі позивач заявляє клопотання про відшкодування їй витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1500 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку судом враховані всі фактичні обставини справи, а саме: розмір заробітної плати платника аліментів та що він є єдиною працюючою особою у сім'ї, наявність у нього на утриманні непрацюючої дружини, що доглядає за їх неповнолітньою дочкою, яка за станом здоров'ям має особливі потреби, утримання матері 1947 року народження, яка має хронічні хвороби та потребує витрат на лікування. Зазначає, що позивач, як мати повнолітньої дитини, що продовжує навчання, також зобов'язана її утримувати під час навчання і, будучи особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я та достатній дохід, не має інших осіб на утриманні, може утримувати дочку на рівні з батьком. Вважає, що навчаючись дистанційно, повнолітня дочка для забезпечення своїх матеріальних потреб може працювати неповний робочий день або віддалено.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(на 1 січня 2021 року: 2270 грн х 100 = 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 20 січня 2001 року по 18 грудня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12, 17, 18).
За рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 червня 2012 року з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття (а.с. 21-22).
За даними довідки виконавчого комітету Білопільської міської ради від 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступний склад сім'ї: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
На підставі наказу № 0210-05/1673 від 21 вересня 2020 року ОСОБА_3 зарахована на 1 курс за освітньо-професійною програмою бакалавр економічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна IV рівня акредитації денної форми навчання за контрактом та наказом № 0210-05/968 від 30 червня 2021 року переведена на другий курс, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками адміністрації вказаного закладу освіти від 17 червня та 25 серпня 2021 року (а.с. 23, 33, 104).
Згідно з контрактом № 2101/20-1308с від 22 вересня 2020 року, укладеним між ХНУ ім. В.Н. Каразіна та позивачем ОСОБА_1 , загальна вартість навчання ОСОБА_3 становить 73160 грн, у тому числі за кожний курс по 18290 грн, яка може бути змінена протягом усього строку навчання. Строк дії контракту з 28 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року (а.с. 24-25).
Відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій від 29 вересня 2020 року та 28 січня 2021 року позивачем за навчання дочки сплачено 18290 грн (а.с. 26).
Копіями квитанцій від 28 вересня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 08 лютого 2021 року, 04 квітня 2021 року та 04 червня 2021 року підтверджується оплата проживання в гуртожитку в загальному розмірі 5980 грн (а.с. 27-28).
Згідно з довідкою з Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 28 серпня 2021 року, за період з 01 січня по 30 червня 2021 року ОСОБА_3 доходів не отримувала (а.с. 115).
ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста Пенсійного фонду України в Сумській області. За період з 01 січня по 31 грудня 2020 року їй нарахована заробітна плата в загальному розмірі 138551 грн 07 коп (а.с. 20).
ОСОБА_2 з 07 липня 2007 року працює в Структурному підрозділі «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на посаді машиніста електровоза цеху експлуатації (а.с. 50, 51).
Згідно з довідкою про доходи № 10905 від 09 липня 2021 року розмір нарахованої відповідачу заробітної плати за період з січня 2020 року по грудень 2020 року склав 277017 грн 83 коп. (а.с. 52).
Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениці 3-В класу Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 39» Дніпропетровської міської ради (а.с. 73, 74).
Згідно з витягом з протоколу засідання обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 06 квітня 2018 року малолітня дитина відповідача має затримку психічного розвитку з вираженим недорозвитком пізнавальних процесів та незрілістю емоційно-вольової сфери (а.с. 75).
Відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій, відповідач сплачує батьківські внески в розмірі по 500 грн щомісячно за відвідування ОСОБА_4 групи Жайвір (а.с. 76-82).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи до стягнення аліменти на утримання повнолітньої дочки сторін, яка продовжує навчання у розмірі 1/8 частини доходів відповідача, а не 1/4 частини його доходів, як просила позивач, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як батько дитини, зобов'язаний і має можливість надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дочці, яка навчається та потребує утримання на час навчання, при цьому враховано обов'язок обох батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, майновий стан відповідача, який працює, отримує офіційний дохід, має на утриманні малолітню дочку від другого шлюбу та матеріальне становище позивача, яка працює, має стабільний дохід і можливість надавати дочці необхідну допомогу, інших утриманців не має.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За частиною 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначаючи розмір належних до стягнення аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 щодо застосування статті 199 СК України, який полягає у тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається, повнолітня дочка сторін продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги батьків на період свого навчання.
Суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 навчається на платній основі за денною формою навчання, тому обмежена у можливості працювати та отримувати дохід для повноцінного задоволення своїх матеріальних потреб.
Врахувавши майновий стан відповідача, а саме: його працездатний вік, наявність постійної роботи та стабільного заробітку, наявність на його утриманні малолітньої дочки від іншого шлюбу, суд першої інстанції частково задовольнив позов.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що судом не досліджено майновий стан дружини відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір її доходів не впливає на обсяг зобов'язань ОСОБА_2 щодо утримання повнолітньої дочки від першого шлюбу, яка продовжує навчання.
Доводи апеляційної скарги про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у розмірі, нижчому від встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу, є необґрунтованими та не є підставою для зміни рішення суду за наявності рівного обов'язку кожного із батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначений судом у порядку ст. 200 СК України та відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дитини та мінімально гарантованому розміру аліментів, встановленому ч. 2 ст. 182 СК України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні апеляційної скарги клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О.Ю. Кононенко
Судді: О.І. Собина
С.С. Ткачук