14 грудня 2021 року м.Суми
Справа №587/583/21
Номер провадження 22-ц/816/1660/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК»,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пулинця Богдана Анатолійовича
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року, в складі судді Степаненка О.А., ухвалене у м. Суми,
01 квітня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Пулинця Б.А., звернувся до суду з позовом до АТ «ТАСКОМБАНК» про визнання транзакцій нечинними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені.
Свої вимоги мотивував тим, що 22 лютого 2021 року невстановлені особи, отримавши самостійно доступ до його мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , за допомогою якого, використовуючи його рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», згідно виписки від 11 березня 2021 року, отримали 38460,64 грн кредитних коштів, які в подальшому перерахували на інший рахунок і перевели в готівку. Виявивши 11 березня 2021 року протиправне проведення банківських операцій за його рахунком, повідомив банк та звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Підрозділу дізнання відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, яким внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185КК України.
Вказував, що не здійснював ніякого волевиявлення на проведення таких операцій та отримання від банку зазначеної суми кредитних коштів, тому просив:
- визнати нечинною транзакцію щодо переказу 22 лютого 2021 року коштів з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК» в сумі 38460 грн 64 коп на інший рахунок;
- зобов'язати повернути кошти в сумі 38460 грн 64 коп шляхом відновлення їх на картковому рахунку позивача;
- скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані за наслідками проведення транзакцій;
- стягнути на користь позивача пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день від дня неналежного переказу станом на дату ухвалення рішення.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ТАСКОМБАНК» про визнання транзакцій нечинними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Пулинець Б.А., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 .
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що продиктувавши надіслані в смс цифри, позивач такими своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, що дало змогу перевипустити сім-карту та ініціювати платіжні операції, оскільки Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженим постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також зазначає про неправильне застосування до спірних правовідносин норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, якими регулюються питання щодо обслуговування банківських рахунків, проведення операцій та переказу коштів.
Доводить, що відповідач не виконав своїх обов'язків щодо перешкоджання незаконному списанню коштів, внаслідок чого були порушені права позивача, як споживача банківських послуг, оскільки банк самостійно визначив випадки, коли він не несе відповідальності за операції, що здійснюються за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ТАСКОМБАНК» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що підписавши заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт акцептував публічну пропозицію банку на укладення такого договору і беззастережно приєднався до умов договору, зазначив, що згоден, що ця заява-договір, а також тарифи банку є невід'ємними частинами Договору, витяг з якого було долучено до матеріалів справи відповідачем. Доводить відсутність вини банку у списанні коштів з рахунку позивача, оскільки кошти було перераховано після проведення ідентифікації клієнта, а позивачем визнається розголошення ним даних для заміни сім-карти. Вказує, що банк не несе відповідальності перед клієнтом за операції, що здійснювалися за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування та/або мобільного додатку, встановленого на мобільному пристрої клієнта, в тому числі у випадку передачі, втрати та/або використання третіми особами мобільного телефону, сім-карти, логіна та паролю клієнта або зміни пристрою без попередження операційного центру та без підтвердження такої зміни. Вважає, що зняття коштів відбулося з вини позивача, який продиктував невідомій особі цифри з смс повідомлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що подано позов про захист прав позивачів з ціною позову 38460,64 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270 грн х 100 = 227000 грн), тому апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено заяву-договір від 10 березня 2020 року про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 410/7903225-СК (відкрито поточний рахунок з видачею платіжної картки «Велика П'ятірка») (а.с. 5-7).
Із виписки від 11 березня 2021 року за картковим рахунком вбачається, що 22 лютого 2021 року з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було проведено переказ коштів через банкомат/термінал на загальну суму 38460,64 грн (а.с. 10).
11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до АТ «ТАСКОМБАНК», в якій повідомив про незаконне списання з його рахунку 22 лютого 2021 року грошових коштів у сумі 29000 грн та 7500 грн. На його номер був здійснений дзвінок з центру Водафон і для покращення зв'язку запропоновано продиктувати 5 цифр, що надійшли в смс-повідомленні. Він це зробив. Після цього його телефон заблокували. Він звернувся до служби підтримки і сам ще раз заблокував свій номер. Потім звернувся до гарячої лінії Таскомбанк, щоб заблокували картку. Смс-повідомлення про те, що зняті кошти з його рахунку, не приходили. Просив розібратись в даній ситуації (а.с. 8).
11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння невстановленими особами грошовими коштами з належного йому банківського рахунку, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2021 року та розпочате кримінальне провадження за № 12021205560000042, правова кваліфікація - ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 9).
За заявою позивача банком було проведено розслідування та управлінням по боротьбі з шахрайством складено висновок про інцидент шахрайства № 129 від 01 квітня 2021 року, відповідно до висновків якого, оскаржувані операції було здійснено після успішної аутентифікації в обліковому записі клієнта з використанням зареєстрованого в банку номеру телефону та підтвердження операції 3DSecure-кодами. Операції, здійснені з використанням одноразового цифрового паролю (ОТР-паролю) або з використанням інших дій, що підтверджують здійснення такої операції у ІБ «TAS 2U» та/або мобільного додатку, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають. Виходячи з інформації, наявної на дату завершення розслідування, є підстави припускати, що клієнт став жертвою шахрайських дій невстановлених осіб з використанням методів соціальної інженерії. Операції переказу коштів в СДБО «TAS2U» на загальну суму 38460,64 грн було здійснено внаслідок успішного входу в TAS 2U після перевипуску сім-карти клієнта. Клієнт підтвердив у заяві розголошення ним СМС-коду для перевипуску Сім-карти (а.с. 24-26).
08 квітня 2021 відповідачем на адресу ОСОБА_1 було направлено лист за № 6248/56.2.2, в якому, з урахуванням результатів перевірки, було надано відповідь на його звернення від 11 березня.2021 року (а.с. 27).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено вини відповідача у списанні коштів із його карткового рахунку, яке відбулося через сприяння позивачем своїми діями втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, що в подальшому дозволило шахраям перевипустити сім-карту та зняти кошти.
Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Підставами позовних вимог ОСОБА_1 є відсутність його волевиявлення на проведення 22 лютого 2021 року транзакцій з списання коштів з його банківського рахунку шляхом переказу через банкомат/термінал без його участі, що стало можливим через надання АТ «ТАСКОМБАНК» послуг неналежної якості.
Так, відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно із ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
Відповідно до пунктів 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, колегія суддів бере до уваги і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину, як підставу цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
З огляду на викладене та беручи до уваги обставини того, що грошові кошти були списані з рахунку позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем АТ «ТАСКОМБАНК» не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про зобов'язання банку повернути на рахунки позивача кошти шляхом відновлення списаних сум на картковому рахунку.
Відповідач не надав жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відразу після виявлення списання коштів, 11 березня 2021 року звернувся до АТ «ТАСКОМБАНК» та правоохоронних органів з приводу вчинення 22 лютого 2021 року неустановленими особами шахрайських дій, внаслідок яких з його банківського рахунку були зняті грошові кошти.
11 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021205560000042 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 185 КК України.
За результатами перевірки за заявою клієнта ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року Управлінням по боротьбі з шахрайством було розглянуто викладені обставини щодо оскарження операцій, проведених за його платіжною карткою невстановленими особами, та зроблено висновок, що є підстави припускати, що клієнт став жертвою шахрайських дій невстановлених осіб, встановлення яких знаходиться у компетенції правоохоронних органів.
У ході судового розгляду АТ «ТАСКОМБАНК» не спростував доводів заявника щодо вчинення щодо нього шахрайських дій, а також не довів, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню особистої інформації, яка дає змогу від його імені розпоряджатися фінансовими ресурсами та вчиняти правочини.
Щодо позовних вимог в частині вирішення вимог про визнання транзакції нечинною, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Визнання судом нечинною транзакції щодо переказу з належного ОСОБА_1 банківського рахунку № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК» грошових коштів у сумі 38460 грн 64 коп, не має своїм наслідком повернення безпідставно списаних коштів, тому ці позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.
Зважаючи на характер спірних відносин, належним і достатнім для відновлення порушеного права способом захисту інтересу ОСОБА_1 є саме зобов'язання банку повернути кошти на рахунок позивача.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання транзакції щодо переказу 22 лютого 2021 року коштів з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК» в сумі 38460 грн 64 коп на інший рахунок, задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не вбачає підстав і для задоволення вимог позову про скасування нарахування банком відсотків та пені (штрафних санкцій), оскільки така вимога є передчасною. З матеріалів справи, рішення в якій переглядається, не вбачається, що банком нараховані штрафні санкції (відсотки, пеня) ОСОБА_1 за опротестованою транзакцією. Отже, позивач всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надав доказів нарахування йому штрафних санкцій, тобто не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.
Позовна вимога щодо стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, не узгоджується з положенням п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», так як відбулося списання не особистих коштів позивача, а кредитних, повернення яких на картковий рахунок позивача буде відповідати ефективному способу захисту для відновлення його порушених прав.
Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції, через неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
При частковому задоволенні позову, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до ст. 141 ЦПК України, за АТ «ТАСКОМБАНК» в дохід держави підлягає стягненню 908 грн судового збору за подачу позову та 1362 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пулинця Богдана Анатолійовича задовольнити частково.
Скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року та прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» про визнання транзакції нечинною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені, задовольнити частково.
Зобов'язати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 38460 гривень 64 копійки шляхом їх відновлення на рахунку № НОМЕР_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» в дохід держави 908 гривень судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1362 гривні за апеляційний перегляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О.Ю.Кононенко
Судді: О.І. Собина
С.С. Ткачук