Справа № 712/10588/21
Провадження №2/712/2823/21
13 грудня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Ліпатовій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Адвокат Макєєв В.Ф. звернувся до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що позивач згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2005 року є власником 27/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 . Зазначив, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2016 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. 02.10.2012 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Вказав, що відповідач зареєстрований в будинку, однак з травня 2010 року в ньому не проживає, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих його речей в будинку немає. Тому позивач змушена нести додаткові витрати, пов'язані з надлишковою оплатою комунальних послуг. Просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме 27/100 частин будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не скерував.
Позивач в судове засідання не з'явився, адвокат позивача Макєєв В.Ф. скерував заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений через оголошення на сайті суду, із заявами до суду не звертався.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного та житлового законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 04.04.2005 року (зареєстровано в реєстрі за № 3156) на праві приватної власності належить 27/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу із Домової книги житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
02 жовтня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 02.10.2012 року, актовий запис № 211.
Актами опитування сусідів від 17.04.2015 та 16.08.2019 (№ 3010) року встановлено, що ОСОБА_2 не проживають за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 з травня 2010 року.
Згiдно положень ст.4 ЦПК України суд, здiйснюючи правосуддя захищає права, свободи та iнтереси фiзичних осiб у спосiб, визначений законами України. Перелiк способу захисту цивiльних прав та iнтересiв мiститься в статтi 16 ЦК України. Цей перелiк не є вичерпним i суд може захистити цивiльне право або інтерес iншим способом, що встановлений законом або договором.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316-319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 1999 року до грудня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу, 04.04.2005 року позивачем було придбано за договором купівлі-продажу 27/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 , а отже відповідно до ст. 60 СК України, даний житловий будинок має статус спільної сумісної власності подружжя.
Суд не бере до уваги те, що ОСОБА_2 не звертався до суду із позовом про поділ майна подружжя, в тому числі зазначеного будинку, так як це є правом, а не обов'язком відповідача.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №647/1683/15-ц від 28.02.2018р.
У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що з травня 2010 року та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою: будинок АДРЕСА_1 , але зважаючи на те, що доказів належності спірної квартири на праві особистої власності, а не спільної сумісної, позивач суду не надав, відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 , в порядку ч.2 ст.405 ЦК України, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою будинок АДРЕСА_1 , в зв'язку з чим суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.391, 405 ЦК України, ст.60 СК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 14.12.2021 р.
Головуючий: Т.Є. Троян
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1