Справа № 712/12872/21
Провадження № 1-кс/712/6206/21
10 грудня 2021 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю адвоката власника майна ОСОБА_3 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене у кримінальному провадженні № 12021250350000711 від 21.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 289, ч.ч. 1, 3 ст. 190 КК України, старшим слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 та погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 , клопотання про накладення арешту на майно,
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке вилучено 21.09.2021 на території гаражного кооперативу «Радуга», який розташований за адресою: вул. Ржевська у м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область, а саме на автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розлідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021250350000711 від 21.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 289, ч.ч. 1, 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 15.09.2021 близько 21.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Сміла, Черкаського району, Черкаської області, шляхом обману, під приводом продажу автомобіля марки "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , який йому не належить, отримав грошові кошти в сумі 7 тисяч доларів США, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, 14.09.2021 близько 12.00 год., ОСОБА_7 перебуваючи на вул. Причальній у м. Києві, уклав письмовий договір прокату транспортного засобу "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 терміном на три доби, однак станом на 20.09.2021 останній автомобіль не повернув законному володільцю та у подальшому 15.09.2021 ОСОБА_7 , розпорядився даним засобом на власний розсуд, передавши його третій особі, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.
В ході проведення огляду місця події від 21.09.2021, на території гаражного кооперативу «Радуга», який розташований за адресою: у м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область виявлено, оглянуто та вилучено автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , котрий в подальшому передано на відповідальне зберігання до ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що по вул. Перемоги, 13 у м. Сміла.
Слідчим 08.10.2021 у кримінальному провадженні визнано вищевказаний автомобіль речовим доказом.
Слідчий в клопотанні зазначає, що з метою попередження можливого знищення наявних слідів виявленого кримінального правопорушення, збереження речових доказів у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_6 до судового засідання не з'явився.
Адвокат ОСОБА_9 , яка представляє інтереси власника майна ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про накладення арешту, з наступних підстав: внаслідок вчинення протиправних дій у вересні 2021 року автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 вибув з законного володіння власника - ОСОБА_6 . Разом з тим, автомобіль був повернутий власнику. При цьому власнику фактично не завдані збитки, оскільки автомобіль повернутий власнику у належному стані без жодних пошкоджень чи несправностей. ОСОБА_6 не заявив слідчому будь-яких збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення та не надавав документи щодо збитків. Автомобіль не містить на собі жодних слідів вчинення кримінального правопорушення і більше двох місяців перебуває у власника. Автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 використовується для задоволення життєвих та побутових потреб власника та його сім'ї.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3--1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частина 1 статті 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розлідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021250350000711 від 21.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 289, ч.ч. 1, 3 ст. 190 КК України.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12021250350000711 внесені до вказаного реєстру 21 вересня 2021 року за фабулою: «15.09.2021 близько, 21.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Сміла, Черкаського району, Черкаської області, шляхом обману, під приводом продажу автомобіля марки "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , який йому не належить, отримав грошові кошти в сумі 7 тисяч доларів США, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вказану суму» - правова кваліфікація за ст. 190 ч. 1 КК України. «14.09.2021 близько 12.00 год., ОСОБА_7 перебуваючи на вул. Причальній у м. Києві, уклав письмовий договір прокату транспортного засобу "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 терміном на три доби, однак станом на 20.09.2021 останній автомобіль не повернув законному володільцю та у подальшому 15.09.2021 ОСОБА_7 , розпорядився даним засобом на власний розсуд, передавши його третій особі, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду» - правова кваліфікація за ст.. 289 ч. 1 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місяця події від 21 вересня 2021 року в ході проведення огляду місця події, на території гаражного кооперативу «Радуга», який розташований за адресою: у м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область виявлено, оглянуто та вилучено автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 , котрий в подальшому передано на відповідальне зберігання до ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що по вул. Перемоги, 13 у м. Сміла.
Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 від 08.11.2021 року автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадження №12021250350000711.
Звертаючись до слідчого судді з указаним клопотанням, прокурор посилається на те, на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на вказаний транспортний засіб, з метою попередження можливого знищення наявних слідів виявленого кримінального правопорушення, збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях (Карабет та інші проти України», «Сізарєв проти України», «Васильчук проти України», «Салахов та Іслямова проти України» зазначав про те, що кожна особа, яка вказує на порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню), повинна мати ефективний засіб правового захисту та необхідні процесуальні гарантії від зловживання з боку представників держави.
Також, Європейський суд з прав людини вважає, що принцип процесуальної рівності сторін як один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в істотно невигідне щодо протилежної сторони становище (див. пункт 72 і пункт 74 рішення ЄСПЛ від 7 червня 2001 р. у справі «Кресс проти Франції»).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що автомобіль "Skoda Octavia А7" д.н.з. НОМЕР_1 використовується для задоволення життєвих та побутових потреб власника ОСОБА_6 та його сім'ї. Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Для ефективного захисту прав власників має використовуватися практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Раймондо проти Італії», «Едисьйон Перископ» проти Франції». Право власності є абсолютним правом, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України.
Таким чином, беручи до уваги обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, зазначеного в клопотанні, є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх підстав для висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а мета кримінального провадження може бути досягнута і без застосування таких процесуальних заходів.
Наведене свідчить про відсутність будь-яких законних підстав накладення арешту, які би відповідали меті та завданням арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому, необхідно звернути увагу на те, що накладення арешту на майно на підставі наведених у клопотанні підстав порушить «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Оцінюючи дотримання права кожної фізичної та юридичної особи на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя зважає на те, що накладення арешту у даному кримінальному провадженні буде становити втручання у право власності, однак таке втручання на даний час не може вважатись таким, що здійснене у відповідності до передбаченої законом правової процедури.
Беручи до уваги викладене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131-132, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Старшому слідчому Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_10
Повний текст ухвали проголошено 14 грудня 2021 року о 12.30 год.