Справа № 569/18837/21
06 грудня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Марач А.В.
з участю:
позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів.
Просила стягнути з ОСОБА_2 , 1987 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1988 року народження, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2018 року народження, в розмірі 5000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15 вересня 2021 року і до повноліття дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21 лютого 2015 року Рівненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що складено актовий запис № 17, Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Шлюб розірваний на підставі Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2021 року, справа №569/15349/20, яке набрало законної сили 12 лютого 2021. Від спільного шлюбу мають малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на її вихованні, що підтверджується адресною карткою № НОМЕР_1 від 23.06.2021, виданою Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради. Відповідач має роботу, працює в Республіці Польща з 05.07.2020 року, отримавши візу для роботи за кордоном. З його слів, він працює там у будівельній сфері, та перебуває у трудових відносинах офіційно. Але місце роботи та розмір заробітної плати він свідомо приховує. За цей період, батько приїздив до дитини лише в грудні 2020 року та в січні 2021 року. Більше він з сином не спілкується по теперішній час, не бере участі у вихованні дитини, відмовляється забезпечити дитині належний фізичний та моральний розвиток, відмовляє у фінансуванні оздоровлення їхнього сина. Оскільки дитина часто хворіє, що підтверджується Довідкою про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді №250/94 від 03.06.2021, яка видана ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинно-медико санітарної допомоги «Північний» Рівненської міської ради , вона не має можливості виходити на роботу та перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 10 червня 2021 року по 03 червня 2022 рік, що підтверджується Довідкою з місця роботи та Наказом №08/01-3 від 09.06.2021. Лікування дитини потребує додаткових витрат, крім того вона не має можливості забезпечувати себе і дитину фінансово. Крім того, поїхавши 05.07.2020 року закордон, позивач залишив борги, оскільки протягом 1,5 року грав у азартні ігри, та програвав великі суми коштів, та щоб повертати борги оформлював кредитні договори, в тому числі і на її ім'я. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень вона одна не зможе забезпечити, так як не працює та не отримує доходу, тому батько, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн., оскільки з його слів його заробітна плата становить близько 30000 грн. Відповідач інших осіб на утриманні не має, крім їхнього сина у відповідача дітей немає, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє працювати. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала у межах доводів позовної заяви, просила позов задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву-клопотання, у якій просив справу розглянути у його відсутність.. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнає частково. Не заперечує проти стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 не заперечує, однак заперечує відносно розміру аліментів в сумі 5000 грн. щомісячно на дитину, оскільки така сума поставить його в надзвичайно скрутне матеріальне становище. Крім того йому буде важко сплачувати аліменти в сумі 5000 грн. щомісячно, оскільки він таких грошей не має, офіційно не працює, живе з тимчасових підробітків. До подачі колишньою дружиною на аліменти він добровільно утримував їхнього сина і таке утримання влаштовувало його колишню дружину. Коли він має гроші, він не обмежується якоюсь мінімальною сумою, а утримує свого сина ОСОБА_4 в необхідному для нього обсязі. Це підтверджують поштові перекази за 2020-2021 рік), крім того передавав дружині для сина продукти харчування та одяг інші передачі. На даний час в нього важке матеріальне становище, яке зумовлене відсутністю роботи, а наявність тимчасових підробітків. Не заперечує щоб суд стягнув з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 в розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у відповідності до статті 182 Сімейного кодексу України. Відповідачем до заяви також долучено копії письмових документів, на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалою суду від 23.10.2021 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позовна заява підлягає до задоволення частково. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Рівненського міського суду від 12.01.2021 року, яке набрало законної сили 12.02.2021 року. З оглянутої судом копії свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №1473, зареєстрований Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Як вбачається з долучених копій письмових документів, на які позивачка посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні, вбачається, що син сторін ОСОБА_3 часто хворіє, що підтверджується Довідкою про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді №250/94 від 03.06.2021, яка видана ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинно-медико санітарної допомоги «Північний» Рівненської міської ради. Згідно довідки № 58/01-16 від 15.07.2021 р. вбачається, що позивачка ОСОБА_1 працює у приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Демиденко Т.М. на посаді помічника нотаріуса з 18.01.2016 р. по теперішній час.(Наказ №1/01-04 від 16.01.2016 р.) та на даний момент перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 10 червня 2021 року по 03 червня 2022 р. (Наказ № 08/01-03 від 09.06.2021 ) Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 30662 від 23.06.2021 року, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , що є зареєстрованим місцем проживання позивачки згідно довідки № 30665 від 23.06.2021 р. Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років починаючи з січня 2021р. - 1921 грн., з липня - 2013 грн., з грудня - 2100 грн., на дитину вікoм від 6 дo 18 рокiв починаючи з січня 2021р. - 2395 грн., з липня - 2510 грн., з грудня - 2618 грн. Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2). Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4) Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька. Відповідно до ч.3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Судом не встановлено, а стороною позивачки не надано суду достовірних доказів щодо щомісячного доходу відповідача на підтвердження його спроможності щодо сплати аліментів у визначеному позивачкою розмірі 5000,00 грн., щомісячно, та який відсоток ця сума становить від його доходу. Враховуючи встановлені по справі обставини, рівність прав та обов'язків матері та батька щодо дитини, та з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини за рішенням суду у твердій грошовій сумі, стягнувши з ОСОБА_2 , 1987 року народження на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000, 00 грн.,з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що узгоджується з встановленим прожитковим мінімумом на дитину відповідного віку, визнаючи вказаний розмір аліментів справедливим та розумним, щомісячно, починаючи з 16.09.2021 р. до повноліття дитини. Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 16.09.2021 р. по 16.10.2021р. - допустити до негайного виконання. Наявність інших обставин, які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів (незадовільний стан здоров'я відповідача, наявність у нього інших, крім сина ОСОБА_4 . утриманців, тощо), судом не встановлена. Судові витрати - судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету в сумі 908,00 грн. за вимогу про стягнення аліментів від сплати якого позивачка була звільнена при пред'явленні позову. На підставі вищевикладеного, ст. ст. 84, 110, 112, 115, 180, 184 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 , 1987 року народження на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000 ( дві тисячі) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 16.09.2021 р. до повноліття дитини . Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 16.09.2021 р. по 16.10.2021р. - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. в прибуток державного бюджету .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 . Повний текст рішення виготовлено - 10.12.2021 року.
Суддя О.В.Панас