Справа № 675/1068/19
Провадження № 22-ц/4820/1218/21
Категорія: 47
03 грудня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю представника третьої особи ТОВ «Поділля Вест» Омелянчука О.В., прокурора Коломий О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/1068/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року (суддя Король О.В., повне судове рішення складено 31 травня 2021 року) у справі за позовом Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію прав, скасування та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом Шепетівська місцева прокуратура, (перейменована на Шепетівську окружну прокуратуру) вказувала, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) від 02.12.2016 №22-31909-СГ 14.12.2016 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161, що знаходиться за межами населених пунктів на території М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, яку останній 26.05.2017 продав ОСОБА_2 . Разом з тим, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-11855-СГ від 13.05.2016 вже було отримано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825081800:02:004:0331, що розташована на території Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що підтверджує вже використане право ОСОБА_1 на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Так як ОСОБА_1 при зверненні до відповідного органу влади не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, тому ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.
Прокурор також посилається на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161, що вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214, площею 38 га, та 12.12.2018 на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького БТІ Дубас О.О. на новоутворену земельну ділянку зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , проте факт об'єднання відповідачкою земельних ділянок не перешкоджає витребуванню спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-31909-СГ від 02.12.2016.
Поміж того, як зазначила прокуратура, з метою ефективного захисту порушеного права, відновлення становище, яке існувало до його порушення, забезпечення можливості належного оформлення права власності держави на спірну земельну ділянку, належним способом захисту інтересів держави також є пред'явлення вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав на земельну, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214, скасування у Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію цієї земельної ділянки та поновлення у Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161.
Як вказує прокурор, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не може здійснювати захист інтересів держави, зокрема і через відсутність у них повноважень щодо звернення до суду у спірних правовідносинах, у зв'язку із чим представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
З огляду на викладене, прокурор просив суд визнати наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-31909-СГ від 02.12.2016, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області вищевказану земельну ділянку; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29510071 від 12.12.2018 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0214; скасувати у Поземельній книзі на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки; поновити у Поземельній книзі на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки та вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2020 року у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про зупинення провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі №675/1068/19 відмовлено.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Поділля Вест».
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 серпня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про часткове скасування заходів забезпечення позову та про зупинення провадження у справі відмовлено.
Протокольною ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року в задоволенні клопотання представника ТОВ «Поділля Вест» про зупинення провадження відмовлено.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.12.2016 №22-31909-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом №22-31909-СГ від 02.12.2016 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29510071 від 12.12.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ТОВ «Поділля Вест» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вважає, що прокурором при зверненні до суду не доведено факт відсутності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а судом не перевірено доказів на вчинення прокурором дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Разом з тим, при зверненні до суду прокурором не зазначено причин неможливості здійснення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не надано доказів того, що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом, натомість прокурор посилався на відсутність у ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повноважень на звернення до суду та в будь-якого суб'єкта владних повноважень, у зв'язку із чим недотримання прокурором, визначеної ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді.
Також апелянт вважає, що вимога про визнання спірного наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.
Крім того, апелянт посилається на те, що витребування на користь держави із володіння ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6822184500:06:07:0161 буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини. Адже ОСОБА_2 , придбавши у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, проявивши розумну обачність, не могла знати, що остання належить до земель державної власності і незаконно вибула з її власності, оскільки під час укладення договору купівлі-продажу даної земельної ділянки державна реєстрація на земельну ділянку за ОСОБА_1 була чинна.
Апелянт вказує, що скасування в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №29510071 від 12.12.2018 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку не є необхідним для вирішення питання про витребування від добросовісного набувача частини земельної ділянки після її об'єднання з іншими земельними ділянками, які ОСОБА_2 набула як добросовісний набувач та відповідно зареєструвала своє право власності.
Зважаючи на викладене, ТОВ «Поділля Вест» просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, прокурор вказує, що органи, які уповноважені здійснювати захист інтересів держави не можуть здійснювати такий захист зокрема і через відсутність у них повноважень на звернення до суду у спірних правовідносинах, тому представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними. Прокурор вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, у зв'язку із чим отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим було порушено суспільний інтерес, адже кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб. Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 неправомірно передано у власність земельну ділянку, яка вподальшому ним відчужена на користь ОСОБА_2 і на підставі технічної документації із землеустрою увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214, без скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на цю об'єднану земельну ділянку неможливо буде виконати рішення про витребування на користь держави спірної земельної ділянки. Вказані висновки наведені в постановах Верховного Суду у справах №672/1788/18 від 11.11.2020 та №520/13067/17 від 01.04.2020.
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що підтримує подану апеляційну скаргу в частині визнання недійсним оспорюваного наказу від 11.11.2016 № 22-14991-СГ від 18 липня 2017 року, оскільки це рішення є актом індивідуальної дії, що вичерпало свою дію в момент його прийняття шляхом виконання. Крім того, визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру є не ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не тягне за собою правових наслідків.
Представник третьої особи ТОВ «Поділля Вест» Омелянчук О.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.
Прокурор Коломий О.Є. проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки учасниками справи не оскаржується судове рішення в частині відмови у позовних вимогах, тому рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.01.2016 наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9009-СГ від 18.04.2016 останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що розташована за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (6825081800:02:004), орієнтовний розмір якої 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.34, 35).
13 травня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.04.2016 наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-11855-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) ОСОБА_1 , що розташована за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825081800:02:004:0331) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (т.1 а.с.36, 37).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.04.2019 право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6825081800:02:004:0331 зареєстровано за ОСОБА_1 18 травня 2016 року (т.1 а.с. 26-28).
Разом з тим, на підставі заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.08.2016 № 22-20775-СГ останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області орієнтованим розміром 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.29,30).
02.12.2016 наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-31909-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822184500:06:007:0161); змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01)» на вид «для ведення особистого селянського господарства (01.03)» та надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0161) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (т.1 а.с.31, 32).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.05.2019 право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6822184500:06:007:0161 зареєстровано за ОСОБА_1 14.12.2016 (т.1 а.с.21-25).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер:468 від 26.05.2017, що посвідчений приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Кізюн Т.А., право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161 зареєстровано за ОСОБА_2 26.05.2017 (т.1 а.с.21-25).
Згідно технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, виготовленої ФОП ОСОБА_3 та Поземельної книги земельні ділянки кадастрові номери 6822184500:06:007:0145, 6822184500:06:007:0146, 6822184500:06:007:0147, 6822184500:06:007:0148, 6822184500:06:007:0149, 6822184500:06:007:0150, 6822184500:06:007:0151, 6822184500:06:007:0152, 6822184500:06:007:0153, 6822184500:06:007:0154, 6822184500:06:007:0155, 6822184500:06:007:0156, 6822184500:06:007:0157, 6822184500:06:007:0158, 6822184500:06:007:0160, 6822184500:06:007:0161, 6822184500:06:007:0140, 6822184500:06:007:0162, 6822184500:06:007:0163, загальною площею 38,0000 га, що розташовані за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області об'єднані в земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 загальною площею 38,0000 га, право власності на яку зареєстровано 12.12.2018 за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 16-20, 48-59).
Згідно рішення засновника №1 ТОВ «Поділля Вест» від 02.05.2019 ОСОБА_2 створено ТОВ «Поділля Вест» та сформовано статутний капітал товариства за рахунок майнового (негрошового) внеску в сумі 2846715,50 грн, а саме: земельних ділянок, що належать засновнику товариства на праві власності. До статутного капіталу включено, зокрема, земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 площею 38,0000 га, що знаходиться за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. І частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства становить 100 % статутного капіталу товариства, останню обрано директором товариства та затверджено його статут (т.2 а.с.2 зворот, 3).
Відповідно до акту приймання-передачі від 02.05.2019 ОСОБА_2 передала, а ТОВ «Поділля Вест» прийняло земельну ділянку кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 в якості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства (т.2 а.с.25).
08.05.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Поділля Вест», за яким ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 приймає частку у статутному капіталі ТОВ «Поділля Вест» у сукупному розмірі 2846715,50 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства та сплачує за неї кошти в розмірі, визначеному в цьому договорі (т.2 а.с. 26-27).
Та цього ж дня, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підписали Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Поділля Вест», згідно якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4 прийняв належні ОСОБА_2 корпоративні (майнові) права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Поділля Вест», розмір якої становить 2846715,50 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства (т.2 а.с.28).
Разом з тим, за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.05.2019 власником земельної ділянки кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 площею 38,0000 га є ОСОБА_2 (т.1 а.с.16-20).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.01.2020 за ТОВ «Поділля Вест» не зареєстровано жодного об'єкта нерухомого майна (т.2 а.с.64).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання, тому він не мав права отримувати і відчужувати спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:06:007:0161, і ця земельна ділянка незаконно вибула із державної власності. Оскільки власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , тому саме у неї, як власника, підлягає витребуванню спірна земельна ділянка.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Так, відповідно до ст.ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.
Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За змістом ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник з дотриманням вимог ст. 387 ЦК України і ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Згідно ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності, то відновлення права держави на неї необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача.
Встановлено, що на час видання ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області оспорюваного наказу від 02.12.2016 №22-31909-СГ ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, адже наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.05.2016 № 22-11855-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надано останньому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га кадастровий номер 6825081800:02:004:0331 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
І, як вбачається із правового висновку, викладеного у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду за результатом розгляду справи № 367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
А тому, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, зміненої власником внаслідок її об'єднання з іншою земельною ділянкою, в особи, за якою вона зареєстрована на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
І суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог прокурора щодо визнання недійсним оспорюваного наказу, витребування спірної земельної ділянки та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у цих позовних вимогах є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що прокурором не доведено відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а судом не перевірено доказів на вчинення прокурором дій, спрямованих на встановлення відповідного органу не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК).
У подібних спірних правовідносинах 26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017 року.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2 суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року N7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 918/323/17).
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що на момент пред'явлення позову прокурором орган, до компетенції якого належать повноваження щодо захисту в суді інтересів держави шляхом подання відповідного позову про незаконне виділення та передачу у приватну власність земель державного фонду відсутній, відтак повідомлення будь-якому суб'єкту владних повноважень прокурором правомірно не надсилалося.
А отже, що судом першої інстанції при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.
Також, апеляційний суд вважає, що не може бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині твердження апелянта про те, що вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки задоволення позову у цій частині не впливає на права ТОВ «Поділля Вест» за умови задоволення інших позовних вимог.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінку доказам та обставинам справи на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.
Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ необхідно застосовувати з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини і правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 і ТОВ «Поділля Вест» критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Аргументи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку є неспроможними, виходячи з наступного.
Так, в силу ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час спірної державної реєстрації права власності на земельну ділянку та звернення прокурора з позовом до суду, у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
А тому, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту порушеного права, що узгоджувався з вимогами статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вказаній редакції на час звернення прокурора до суду.
І подальша зміна законодавства (статті 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») за відсутності у прокурора можливості змінити позовні вимоги після закінчення підготовчого засідання не може бути підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка площею 2,00 га кадастровий номер 6822184500:06:007:0161, яка у подальшому ним відчужена та увійшла до новоутвореної земельної ділянки кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 площею 38 га, тому без скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на цю об'єднану земельну ділянку неможливо буде виконати рішення про витребування у останньої на користь держави спірної земельної ділянки. Не скасування запису про реєстрацію права власності не призведе до реального виконання рішення суду та поновлення порушеного права.
Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 672/1788/18, який апеляційний суд враховує на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» залишити без задоволення.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай