Справа № 686/13189/21
Провадження № 22-ц/4820/1772/21
06 грудня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю: представника відповідача Ленчика В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/13189/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року (суддя Павловська А. А.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області та надмірною тривалістю кримінального провадження.
В обґрунтування позову зазначалось, що старший слідчий СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області капітан поліції Паюк О.Ф. виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження № 120162400100003173 від 15.08.2016, яка скасована судовим рішенням Хмельницького міськрайонного суду у зв'язку з її незаконністю. Зазначає, що винесенням незаконної постанови були порушені його права та завдано майнової та моральної шкоди.
Вказує, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях з приводу неправомірного рішення, ухваленого у його справі. Він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді.
Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач просив суд стягнути з Держави Україна на його користь 1 000 000 000 моральної шкоди та 60 030 грн майнової шкоди.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.06.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Державну казначейську службу України і ГУНП в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави України на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації моральної шкоди і 20 грн майнової шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Офіс Генерального прокурора не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що будь-яких обґрунтувань, в чому саме полягає протиправна поведінка, яка на думку суду, виражена у надмірній тривалості кримінального провадження за заявою позивача, мотивувальна частина рішення суду та позовна заява не містить. Вказує, що Офіс Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 120162400100003173 нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва не здійснювала. За результатами розгляду скарг позивача у кримінальному провадженні № 120162400100003173 дії (бездіяльність) Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), її посадових осіб у встановленому законом порядку незаконними судом не визнавались. Судом не взято до уваги, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України. Питання про надмірну тривалість кримінального провадження не є компетенцією суду у цивільному судочинстві. Крім того, законодавством не передбачено можливості стягнення витрат, пов'язаних з розглядом кримінальної справи в порядку цивільного судочинства.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог вказаним вимогам не відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи матеріальну шкоду в розмірі 20 грн та моральну шкоду в розмірі 500 грн, суд першої інстанції виходив із того, що незаконність постанови слідчого від 15.08.2016 не доведена, разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що кримінальне провадження дійсно мало надмірну тривалість, що завдало позивачеві моральних страждань, крім того, позивач поніс витрати пов'язані з явкою до суду.
Однак, апеляційний суд не погоджується із рішення суду в частині задоволення позовних вимог, адже суд першої інстанції не звернув достатньої уваги на предмет і підстави поданого позову, неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, а тому рішення суду в оскаржуваній частині не можна вважати законним та обґрунтованим.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду, позивач вказував, що незаконною постановою старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Паюком О.Ф. від 15.08.2016 про закриття кримінального провадження № 12016240010003173 та надмірною тривалістю кримінального провадження йому завдано майнової та моральної шкоди, а тому просив суд стягнути з держави Україна на його користь 1 000 000 000 моральної шкоди та 60 030 грн майнової шкоди. При цьому, відповідачем вказав державу України в особі Офісу Генерального прокурора.
Однак, обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 не зазначив, які дії відповідно до закону Офіс Генерального прокурора мав би вчинити, проте не вчинив чи яке рішення повинен був прийняти, але не прийняв, не навів конкретні норми закону, що на його переконання порушив орган державної влади в межах його повноважень у правовідносинах, щодо яких виник спір.
Відповідно до ст.ст. 167, 170 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
За нормами ст.ст. 48, 58 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.
Отже, у цивільному судочинстві Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти Державу в суді зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, подібна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову про закриття кримінального провадження № 12016240010003173 від 15.08.2016, на яку посилається позивач, винесено СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Згідно з ст. 15 цього ж Закону територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Отже, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області є відповідно міжрегіональним та територіальним органом Національної поліції України та відповідно окремою юридичною особою.
Оскільки позивач вважає, що саме діями слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області під час досудового розслідування йому було спричинено шкоду, то відповідно органом, який має представляти Державу в цій цивільній справі згідно з чинним законодавством та правовими позиціями Верховного Суду, є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
В свою чергу, Офіс Генерального прокурора це центральний орган в системі прокуратури.
І відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру», Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
У кримінальному провадженні № 12016240010003173 Офісом Генерального прокурора (Генеральною прокуратурою) нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва не здійснювався, дії (бездіяльність) Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури), його посадових осіб у встановленому законом порядку незаконними не визнавались.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції помилково виходив із того, що Офіс Генерального прокурора є належним органом, який наділений повноваженнями представляти Державу Україна в спірних правовідносинах. А тому, доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора в тій частині, що Офіс Генерального прокурора не наділений представляти Державу Україна у спірних правовідносинах є обґрунтованими.
Суд першої інстанції при постановленні рішення правових висновків Верховного Суду не врахував, позивач, в свою чергу, в суді першої інстанції клопотання про залучення до участі в справі належного державного органу з відповідними повноваженнями не заявляв, суд першої інстанції йому таке право не роз'яснив, суд апеляційної інстанції, в силу вимог ЦПК України, теж позбавлений можливості залучити до участі в справі відповідний державний орган з належними повноваженнями щодо представництва держави в суді, а розгляд справи по суті спору за відсутності такого державного органу є порушенням норм процесуального права.
Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню із ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай