Справа № 463/3987/20 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/811/3670/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 84
25 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук
при секретарі: К.О. Ждан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії, -
07.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 1 від 13.02.2020 року, в частині виключення його з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та відмови у включенні в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 45 ЖК УРСР, зобов'язавши військову частину НОМЕР_1 (житлово-побутову комісію військової частини НОМЕР_1 ) поновити його ( ОСОБА_1 ) на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та включити його в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у військовій частині НОМЕР_1 з дати подання рапорту про зняття з квартирної черги та зарахування в список осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Оскаржуваним рішення у задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, з наявної в матеріалах справи довідки №34 від 17.09.2019 року ПП «БТІ Експрес-Сервіс» вбачається, що квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 68,6 кв.м., а житлову - 37,4 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на дану квартиру та витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, під час обстеження даної квартири працівниками БТІ не було встановлено самовільного перепланування такої ОСОБА_1 . У довідці №34 від 17.-0.2019 року ПП «БТІ Експрес-Сервіс» зазначило, що житлова площа квартири змінилась з 37,9 кв.м на 37,4 кв.м за рахунок переобмірів та перерахунку площ. Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість встановити походження зазначених змін у технічних характеристиках квартири та дійсної фактичної площі квартири без проведення експертизи є безпідставним, оскільки такі обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами (свідоцтвом про право власності, техпаспортами на квартиру, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідкою БТІ) з яких видно, яку площу станом на певну дату, згідно з проведеними обрахунками спеціалістів, мала квартира позивача та у зв'язку з чим виникла розбіжність у площах після проведення обмірів, які проводились для виготовлення техпаспортів. Зазначає, що у квартирі за адресою АДРЕСА_2 проживає 5 осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . На кожного із вказаних членів сім'ї припадає 7,48 кв. м. (37,4:5). Пунктом 1 ч. 2 ст. 40 ЖК Української PCP, п.п. 1 п. 26 розділу II Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень, які затверджені Постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, передбачена можливість зняття з квартирного обліку зокрема, у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Враховуючи наведене, вважає, що у житлово-побутової комісії в/ч НОМЕР_1 не було жодних законних підстав вважати, що житлові умови сім'ї позивача ОСОБА_1 поліпшилися настільки, що відпали підстави для надання іншого житлового приміщення. Отже, у відповідача відсутні законні підстави для зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в список осіб, які користуються правом на першочергове одержання жилих приміщень відповідно до п. 12 ст. 45 ЖК УРСР, а тому рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №1 від 13.02.2020 року є незаконним та підлягає скасуванню. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що захист порушеного права позивача не відповідає завданням цивільного судочинства, оскільки зміна в площі квартири внаслідок переобмірів є незначною, суперечить ст. 48 Конституції Україна (кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло) та ст. 55 Конституції України, згідно якої кожному громадянинові гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вважає, що стороною позивача надано суду першої інстанції належні та допустимі докази порушення відповідачем житлових прав ОСОБА_1 , в тому числі невідповідності одержаної у власність позивачем квартири нормам житлової площі на кожного члена сім'ї.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
У засіданні колегії суддів представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Представик Військової частини НОМЕР_1 - Вовчак Л.А. проти скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно положень п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, відповідно до п. 7 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За визначенням частини першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки регламентовано цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
З аналізу наведеної норми вбачається, що військова служба належить до публічної служби.
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні житловим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання житлове приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
Судом встановлено, що з 1996 року по даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , останній просив суд визнати незаконним та скасувати рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 1 від 13.02.2020 року, в частині виключення його з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та відмови у включенні в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 45 ЖК УРСР, зобов'язавши військову частину НОМЕР_1 (житлово-побутову комісію військової частини НОМЕР_1 ) поновити його на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та включити його в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень при військовій частині НОМЕР_1 з дати подання рапорту про зняття з квартирної черги та зарахування в список осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем, у зв'язку з чим покликається на встановлені для нього законом гарантії щодо першочергового права на одержання житла, оскаржив дії відповідача щодо виключення його з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та відмови у включенні в списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщен, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим, вирішення такого віднесено до юрисдикції адміністративних судів, та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
З наведених мотивів, оскаржуване рішення суду слід скасувати, а провадження у справі - закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення з даним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст. 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 377, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 28 жовтня 2020 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року.
Головуючий: Н. П. Крайник
Судді: О. М. Ванівський
О. Я. Мельничук