про залишення позовної заяви без руху
13 грудня 2021 року Справа № 480/13114/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 суму завданої державі невідшкодованої шкоди, у розмірі 46678,50 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд залишає дану позовну заяву без руху як таку, що подана з порушенням ст. 161 КАС України виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач просить стягнути з відповіда на користь військової частини НОМЕР_1 суму завданої державі невідшкодованої шкоди, у розмірі 46678,50 грн., тобто заявлено вимогу майнового характеру.
Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 2270 грн.
Тобто, сума судового збору, яка має бути сплачена при зверненні до суду із даним позовом складає 2270,00 грн.
Позивачем до позовної заяви додано копію фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 17.09.2021 № 1024332542 про сплату 2270 грн. судового збору.
Однак, згідно даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", судовий збір за вищезазначеним платіжним дорученням було сплачено за подання позивачем позову по справі №480/9405/21.
Враховуючи викладене, а також те, що законодавством передбачено сплату судового збору за подання позову, в т.ч. і даного адміністративного позову, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду докази сплати судового збору у сумі 2270 грн. по справі №480/13114/21 за наступними реквізитами:
- Рахунок - UA878999980313151206084018540
- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101
- Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)
- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404
- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050
- Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.
Крім того, разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, мотивованою тим, що у зв'язку з участю військової частини НОМЕР_1 у бойових діях по відсічі збройної агресії Російської Федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України, військова частина НОМЕР_1 не мала можливості в межах строків встановлених КАС України, а саме абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 29 квітня 2020 року по справі №560/1942/19 (адміністративне провадження №К/9901/1530/20) Верховний Суд наголосив, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто, у даному випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
З позовної заяви та доданих до неї документів суд вбачає, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2018 року № 165 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого навідника 3 міномет 1 взводу 2 мінометної батареї, звільненого наказом командира 15 окремого мотопіхотного батальйону (по особовому складу) від "08" червня 2018 року №40-РС у запас за пунктом "е" частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність), з "09" червня 2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Разом з тим в даному наказі зазначено щодо проведення відрахування вартості втраченого інвентарного майна в сумі 46678,50 грн.
Тобто про порушення своїх прав позивач дізнався 09.06.2018, а до суду позовну заяву направив засобами поштового зв'язку лише в грудні 2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
При цьому доводи позивача, викладені в заяві щодо пропуску строку звернення до суду у зв'язку з участю військової частини НОМЕР_1 у бойових діях по відсічі збройної агресії Російської Федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не зазначено, як саме вказані обставини вплинули на пропуск строку звернення до суду із цим позовом.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 січня 2021 року по справі № 620/1720/20.
Крім того відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2021 року № 519, Військова частина НОМЕР_1 брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в Донецькій та Луганській областях, у період з 27 листопада 2015 року по 23 жовтня 2016 року, з 02 липня 2017 року по 24 березня 2018 року; з 12 серпня 2018 року по 10 квітня 2019 року, з 08 жовтня 2019 року по 14 червня 2020 року; з 17 лютого 2021 по теперішній час.
Тобто у період з 25.03.2018 по 11.08.2018, з 11.04.2019 по 07.10.2019 та з 15.06.2020 по 16.02.2021 позивач не приймав участь у бойових діях, а тому несвоєчасне звернення до суду з даним позовом не може бути пов'язане з вказаною обставиною.
Посилання позивача на те, що в період з 25.03.2018 по 11.08.2018 помічник командира з правової роботи ОСОБА_2 постійно перебував то на лікарняному, то у відпустках, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказане свідчить лише про неналежну організацію роботи позивача. Ураховуючи, що відповідно до вимог ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, обов'язки щодо вжиття заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, покладено на командира (начальник) військової частини, суд вважає такі причин пропуску строку неповажними.
Крім того, суд зазначає, що судова практика з питання юрисдикції такої категорії спорів є сталою, а правова позиція, відповідно до якої дана категорія справ повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства, сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16. При цьому, на думку суду, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом місячний строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду із даною позовною заявою.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а також заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню заявнику.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Б. Діска