13 грудня 2021 року Справа № 480/8502/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), яку мотивує тим, що згідно договору купівлі - продажу від 06.07.2021 він придбав будинок АДРЕСА_1 . При купівлі будинку ним було сплачено 1% збору до пенсійного фонду України в сумі 7362, 45 грн. Позивач зазначає, що придбав житло вперше, а тому вважає, що сплатив такий збір безпідставно. Відтак, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з вимогою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 7362, 45 грн., проте отримав відмову у поверненні коштів де відповідачем зазначено, що у відповідача немає можливості перевірити чи дійсно позивач вперше придбав житло.
Просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0503-8/32736 від 09.07.2021 року у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7362 грн. 45 коп.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення мені збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7362 грн. 45 коп.; стягнути з відповідача грошову суму сплаченого судового збору
Відповідач відзив до суду не надав.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 45/100 часток житлового будинку від 06.07.2021, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1425, згідно якого позивач придбав житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями, 45/100 (сорок п'ять сотих) часток, який розташований: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7). ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7362,45 грн., що підтверджується квитанцією від 06.07.2021 №0014922 (а.с. 8). Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у сумі 7362,45 грн. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0503-8/32763 від 09.07.2021 надано відповідь на заяву позивача, в якому зазначено, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше, а тому не має підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР).
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом № 400/97-ВР та Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з п. 7.2 Порядку ведення органами ПФУ обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-2 суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
При цьому, відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 8 Порядку № 787).
Подання надається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, в даному випадку - ГУ ПФУ в Сумській області, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Як зазначив позивач, житло ним було придбане вперше саме 06.07.2021. Зазначений факт не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у листі № 1800-0503-8/32736 від 09.07.2021, підставою для відмови у вчиненні дії щодо повернення сплаченої суми збору, зазначив ту обставину, що органи Пенсійного фонду не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на отримання житла або придбавають житло вперше.
На переконання суду наведена обставина не може бути підставою для відмови в поверненні позивачу помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, та перерахування компенсації до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на Головне управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного ОСОБА_1 нерухомого майна, сплачено ним помилково (за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж), в зв'язку з чим сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла (нерухомого майна) кошти у сумі 7362,45 грн. підлягають поверненню.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем пенсійного збору в розмірі 7362,45, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0503-8/32736 від 09.07.2021 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7362,45 грн. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7362,45 грн.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 134 КАС України, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 19.08.2021 (а.с.10), Акт прийому - передачі наданих послуг від 19.08.2021 (а.с.11). З Акту прийому - передачі наданих послуг вбачається, що вартість послуг складає 1000 грн.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати є обґрунтованими, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. сплаченого за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0503-8/32736 від 09.07.2021 у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7362, 45 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7362, 45 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко